Війна на Донбасі: Як 93 бригада перемагає під Докучаєвському

Ми продовжуємо відслідковувати ситуацію навколо війни на Донбасі. Докучаєвське напрямок вже давно перестало бути гарячою точкою на карті АТО, і на те є цілком об'єктивні причини: більше року тому бійці Збройних сил України захопили всі стратегічні вершини навколо міста, фактично оточивши його з трьох сторін (північ, захід, південь). Самі бійці розповідають, що місто повністю проглядається і прострілюється з їх позицій, що значно ускладнює різного роду маневри терористам, пише "ДС" з посиланням на Depo.ua.

Тим не менш, навіть в цьому, відносно тихому закутку лінії розмежування (особливо в порівнянні з Светлодарской дугою, Бахмутської трасою і Приазов'ям), час від часу трапляються ворожі провокації і навіть спроби прориву лінії фронту. Звичайно, всі вони оперативно і адекватно "гасяться" українським вогнем, тим не менше, певна напруга все одно створюють.

З середини січня цього року в порядку ротації на бойові позиції в районі Докучаєвська заступила 93-а окрема механізована Харківська бригада (93 ОМБр) і буквально в перші ж дні в результаті обстрілу бойовиками зазнала втрат - від кулі снайпера загинув командир кулеметного відділення бригади старший сержант Олександр Чопенко.

Відразу варто відзначити, що Докучаєвський плацдарм є новим для 93-ї бригади - раніше, до ротації, вона тримала лінію фронту на Бахмутської трасі, де провела ряд успішних операцій (бої за Жолобок, захоплення стратегічних висот, захоплення в полон росіянина Віктора Агеєва та ін). Тобто паралельно з відображенням ворожих атак бійці бригади знайомляться з новою для них місцевістю.

Завдяки відмінно працює прес-службі бригади, ми можемо оперативно дізнаватися про стан справ як у самій 93-ї ОМБр, так і на ввіреній їй частини лінії фронту.

Читайте також: Прес-офіцер Міхейченко: Про інформаційну політику держави і місії на війні.

Отже, завдяки прес-офіцерів бригади ми регулярно дізнаємося, що незважаючи на відсутність Докучаєвська в офіційних зведеннях прес-центру штабу АТО, позиції 93 ОМБр буквально щодня обстрілюються як зі стрілецької зброї та гранатометів, мінометів і навіть бронетехніки.

Зрозуміло, що час від часу бійці 93-ї бригади змушені відкривати вогонь у відповідь - з метою придушити вогневу активність бойовиків і змусити їх дотримуватися "режим тиші".

Найбільш показовим в цьому плані був випадок кілька тижнів тому. Очевидно, настрелявшись з гранатометів і мінометів, під окупованим Докучаєвському бойовики вирішили застосувати важку техніку, і 21 лютого з 19:05 до 19:45 позиції бійців бригади обстрілювала ворожа бойова машина піхоти БМП-1. Звичайно, такий стан справ нікого за нашу сторону фронту не влаштовувало, і 22 лютого ворожа БМП-1 при загадкових обставинах була підбита з ПТУР (протитанкова керована ракета).

Однак цей випадок мало чого навчив бойовиків, і вже 26-го лютого вони спровокували затяжний бій з залученням з їх боку БМП-2, який, втім, нічого їм не приніс - українські воїни дали адекватну відповідь і терористи змушені були відступити на свої позиції. Те ж саме повторилося і 28-го лютого-з тим же результатом.

Звичайно, масштаби цих обстрілів і боїв не йдуть ні в яке порівняння з тим, що відбувається на Светлодарской дузі, і, очевидно, не потрапляють у зведення прес-центру штабу АТО. Якщо ж говорити про серйозні загостреннях в районі Докучаєвська, то вони мали місце влітку 2017-го року, коли посеред ночі з 13 на 14 червня російсько-окупаційні війська з боку окупованого Докучаєвська здійснили потужний обстріл об'єктів мирної інфраструктури поблизу Ольгинки і Графського з 152-мм артилерії, в результаті чого було пошкоджено декілька приватних будинків мирних жителів.

Незважаючи на те, що терористи вели обстріл житлових кварталів Докучаєвська (вони ж терористи, як ні як, прикриватися мирним населенням - їх кредо), Збройні сили завдали удару у відповідь і з ювелірною точністю погасили вогневі точки ворога. Навіть за свідченнями місцевих жителів у співтоваристві сепаратистів "Вконтакте", втрат серед мирного населення Докучаєвська в результаті тієї операції ВСУ не було зовсім. Разом з тим бойовики "ДНР" з того часу майже не використовують важку ствольну артилерію в цьому районі.

Взагалі, Докучаєвськ має стратегічно важливе значення завдяки своєму географічному положенню: терористам вигідно відкинути ВСУ подалі від міста і тиснути на Маріуполь з півночі, а для ЗСУ звільнення Докучаєвська означатиме отримання солідного плацдарм для подальшого наступу.

Якщо поглянути на карту, то можна побачити, наскільки посунулася б лінія фронту на схід, якби Докучаєвськ був українським (приазовський степ не так густо заселена, як південна Луганщина або північний Донбас). Як мінімум, автомобільне і залізничне сполучення з Маріуполем не перебувало б на лінії вогню.

До речі, ми вже писали, що не виключений варіант розвитку подій, при якому українська армія може здійснити танковий прорив вглиб ворожої території і нанести удар, наприклад, за Старобешеве. Або навіть по Ленінському району Донецька (знаходиться на півдні міста), сіючи паніку в рядах ворога і відволікаючи на себе значні сили оборони міста, даючи тим самим можливість іншим військам зайти в "столицю ДНР" із заходу і півночі або здійснити інші маневри.

Залишається лише додати, що Докучаєвськ за підсумками "Мінська-1" (як і Оленівка, до речі) повинен бути під українським контролем. Однак, незважаючи на це, а також незважаючи на майже облогу міста, ЗСУ досі не зважилися на його звільнення. Мабуть, це питання ще не на часі. Але з іншого боку, не дарма ж сюди перекинули саме 93-ю бригаду, яка під час ротації відпрацьовувала наступальні операції...