Війна на Донбасі. Чого досягли ЗСУ до 2017 року (КАРТА)
Протягом року ми уважно стежили за ситуацією на сході України, яка хоч офіційно і називається антитерористичною операцією, але по суті є справжньою війною нашої держави проти російських окупантів.
Власне, згідно з даними останнього опитування Фонду "Демократичні ініціативи" ім. Ілька Кучеріва, 9,1% українців назвали війну головною подією року (третє місце в рейтингу подій після безвиза і "справи Саакашвілі"). І хоча це менше, ніж було у минулому році (14,4% і перше місце), проте досить суттєва цифра.
Реформи
Як не прикро це визнавати, але каталізатором всіх реформ української армії послужила саме війна на сході України - до неї в державі нікому діла не було до розвитку Збройних сил.
Україна здійснила низку важливих кроків на шляху до НАТО. Так, протягом 2017 року Україною на різних рівнях була пророблена колосальна робота у напрямі приведення української армії до стандартів НАТО. Зокрема, матеріально-технічних стандартів, які визначають єдині вимоги до озброєння та військової техніки союзників, управління життєвим циклом, а також кодифікації предметів забезпечення.
Як наслідок - вже 30 травня Агентство Північно-Атлантичного альянсу з підтримки та постачання виступило з пропозицією включити підприємства оборонно-промислового комплексу України в список виробників продукції оборонного призначення. Що цікаво, це не просто декларативну заяву - вже розпочата підготовка відповідних доповнень до договірно-правову базу для регулювання співробітництва України з Агентством НАТО з підтримки та постачання.
Таким чином, державний концерн "Укроборонпром" зможе, не чекаючи 2020 року, коли має завершитися перехід на стандарти НАТО, отримати дозвіл на участь у тендерах на поставку товарів і послуг в інтересах країн - членів і партнерів НАТО в рамках програми "Несистемні брокерські послуги". А це означає ні багато ні мало, вихід зі своєю військовою продукцією на ринки НАТО. Більше того, Україна стала першою серед східноєвропейських партнерів НАТО, якій запропонована така можливість.
А 7 жовтня президент України Петро Порошенко ввів у дію рішення РНБО "ПРО Концепцію забезпечення контррозвідувального режиму в Україні", тим самим доручивши уряду спільно з СБУ, Головним управлінням розвідки МО, Службою зовнішньої розвідки, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, розробити та у тримісячний строк затвердити план реалізації цієї концепції і забезпечити його виконання. Дана Концепція передбачає оптимізацію Служби зовнішньої розвідки України у відповідності зі стандартами Північноатлантичного альянсу.
Крім того, в Україні триває реформа сержантського корпусу, який до 2020 року також повинен відповідати стандартам НАТО. Робота відбувається за кількома напрямами, зокрема щодо вдосконалення системи підготовки сержантів і солдатів. Для цього створено центри підготовки, які по структурі, функціям і завданням практично тотожні відповідним навчальним закладам країн НАТО. Введені курси лідерства базового та середнього рівнів, дворівневі курси інструкторів. Сьогодні сержантський склад ВСУ навчається у відповідних школах за кордоном, зокрема в Школі НАТО в Обераммергау.
Також досягненням можна вважати належне фінансування армії. Зокрема, військовий бюджет України у 2017 році склав 64,0274 млрд грн, що на момент його прийняття становило $2497,4 млн за курсом НБУ (у гривневому еквіваленті на той момент це був абсолютний рекорд за всі роки незалежності, причому з хорошим відривом - до цього більше всього на армію виділялося в 2016-му - 51,1 млрд грн, або $2175,6 млн).
Що характерно, найбільше зросло фінансування на потреби розвитку озброєння. Зокрема, розпочато закупівля для потреб ЗСУ сучасних вітчизняних танків БМ "Оплот", які раніше вироблялися виключно на експорт. Крім того, у поточному році були внесені зміни в державне оборонне замовлення, які передбачають збільшення закупівлі ПТРК "Стугна" і "Корсар".
В цілому в 2017-му році на озброєння ЗСУ були прийняті 14 зразків і поставлені у військові частини близько 1300 одиниць озброєння і військової техніки. Це, зокрема, система залпового вогню БМ 9П140 "Ураган", транспортні заряджаючі машини ТЗМ9Т452, зенітні самохідні установки "Шилка" і зенітні ракетні комплекси "Оса", танки Т-64БВ, Т-72БВ, бойові машини піхоти БМП-1 і БМП-2, бойові розвідувально-дозорні машини БРДМ-2Л1, вантажні автомобілі КрАЗ, самохідні артилерійські установки 2С1 "Гвоздика", пускові установки зенітних ракетних комплексів С-300, радіолокаційні станції "Пелікан", протитанкові ракетні комплекси "Стугна-П", а також військові літаки Су-25, Су-27 і Міг-29.
Також в 2017-му році були зняті з зберігання і повернуті на бойове чергування в зоні АТО самохідні ЗРК середньої дальності 9К330 "Тор" в кількості 100 штук.
Що стосується новинок, то протягом цього року прийняті на озброєння нові зразки української зброї: переносний ракетний комплекс "Корсар", броньований автомобіль "Козак-2", автомат "Вулкан" (5.45×39 мм 7,62×39 мм), радіорелейні станції Р-414 і Р-402, сигнальна міна, екранно-вихлопний пристрій "Адрос", тренажер екіпажу бронетранспортера БТР-4 і ін
Разом з тим не забули і про людей. У 2017 році був підвищений розмір "бойових" надбавок за службу в зоні АТО: на лінії бойового зіткнення на глибину ротні опорних пунктів першого ешелону тепер додають щомісяця 7500 грн, в інших місцях дислокації в межах певного району АТО - 3500 грн (у 2016 році за "першу лінію АТО" доплачували 4200 грн, за іншу дислокацію в зоні АТО - 1200 грн).
Все це сприяло тому, що професія військового стала престижною і затребуваною. Про це красномовно свідчить статистика: на початку січня 2017 року Міноборони повідомляло, що контракт з ВСУ підписали 69 тис. осіб, а вже в кінці вересня 2017-го - 120 тис. осіб (нагадаємо, з 2016-го українська армія - на 100% контрактна). При цьому також сформований резерв військовозобов'язаних першої черги, який становить майже 130 тис. осіб.
Важливим у стратегічному контексті можна вважати рішення про відродження Інституту танкових військ. 19 липня 2017 року Кабінет Міністрів України своєю постановою прийняв створення Інституту танкових військ Національного університету "Харківський політехнічний інститут" на базі факультету військової підготовки. В цьому році відбувся перший набір курсантів з технічних спеціальностей з подальшим розширенням переліку випускних спеціалізацій.
А в листопаді була затверджена Програма розвитку боєприпасної галузі, згідно з якою з 2019 року в Україні все-таки почнеться виробництво власних боєприпасів, зокрема калібру 100-155-мм (паралельно планується перехід на основний калібр, 155-мм, який використовують країни НАТО).
Також варто відзначити "декомунізацію" української армії. У минулому році вона фактично стартувала відразу з військової еліти - Високомобільних десантних військ (ВДВ).
30 жовтня 2017-го року Командування Високомобільних десантних військ Збройних сил України на своїй сторінці в Facebook докладно розписав особливості уніформи сучасних Високомобільних десантних військ Збройних сил України.
А вже 21 листопада 2017-го президент України Петро Порошенко офіційно змінив колір берета українського десанту з блакитного на темно-бордовий (колір maroon за міжнародною класифікацією), а також постановив ввести нову назву - Десантно-штурмові війська Збройних сил України. Сталося це під час урочистостей з нагоди Дня десантника, який з 2017-го року також змінив дату - з 2 серпня на 21 листопада.
Таким чином, відбувся остаточний ментальний розрив українського десанту як з совковим спадщиною, так і з десантом ВС РФ - країни - окупанта, з якою нас пов'язує спільне минуле.
Ну і не треба забувати про реформу системи живлення ВСУ, яку проводить, долаючи шалений опір бюрократів, команда волонтерського десанту Діани Петрени. Адже тільки в поточному році реформа, що називається, пішла в маси.
Після декількох років фактично саботажу 8 грудня 2016 року Мінфін нарешті пішов назустріч армії і дав реформу зелене світло, і в 2017-му вона вперше вийшла за межі двох тестових частин (у Львові та Одесі) і пішла освоювати загальнонаціональні простору.
Згідно 157-го наказу міністра оборони від 19 січня 2017 року, цього року на нову систему харчування перейшли 20 частин Збройних сил України. А для переведення всіх частин ЗСУ на реформовану систему живлення потрібно не менше трьох років і багато мільйонів капіталовкладень, переважно у нове кухонне і роздавальне устаткування.
Крім того, українська армія в цьому році впевнено переходить на сухпайок нового зразка, який, окрім кращої калорійності продуктів, обладнаний беспламенным підігрівачем. Це дозволяє бійцям навіть у військово-польових умовах є смачну (наскільки це можливо) і гарячу їжу.
В цілому ж реформи в ЗСУ, як і будь-які інші системні реформи в Україні, відбуваються, долаючи шалений опір системи, яку реформують. Тим не менш, як бачимо, певний рух вперед.
Міжнародне визнання
Україна хоч і повільно, але досить впевнено і послідовно рухається на міжнародній арені від висловлення стурбованості і співчуття до конкретної допомоги і співпраці.
Так, з 7 по 12 травня поточного року кращий танковий взвод України вперше взяв участь у міжнародних змаганнях, відомих як Танковий біатлон "Сильна Європа", і на танках Т-64БВ зайняв почесне п'яте місце серед найсильніших танкових армій світу.
Українці пропустили вперед тільки Австрію (Leopard 2A4), Німеччину (Leopard 2A6), США (M1A2 SEPv2 Abrams) і Францію (AMX-56 Leclerc), випередивши бронзового призера минулого року - Польщу (Leopard 2A5). При цьому в таких компонентах, як злагодженість підрозділів, злагодженість екіпажу і скорострільність українцям, не було рівних.
Крім того, нам почали постачати летальна озброєння. Зокрема, 23 листопада Канада включила Україну в список країн, згідно з яким знімається обмеження на продаж вогнепальної зброї (Automatic Firearms Country Control List). Цей список визначає країни, в які Канада дозволяє своїм внутрішнім виробникам постачати зброю.
21 грудня адміністрація президента США Дональда Трампа схвалила продаж летального оборонної зброї Україні. Чиновники в адміністрації підтвердили, що Державний департамент у цьому місяці схвалив комерційну ліцензію, що дозволяє експорт снайперських систем Model M107A1, боєприпасів і пов'язаних з ними комплектуючих і аксесуарів в Україну на суму $41,5 млн.
Експерти та офіційні особи заявили, що рішення Трампа було виваженим - він не схвалив все, чого вимагали українці, але, тим не менш, схвалив першу продаж летального зброї, що є значною зміною підходу його адміністрації і політики США в цілому.
При цьому 22 грудня в сенаті США схвалили рішення адміністрації президента Дональда Трампа про комерційні постачання Україні снайперської зброї і чекають наступного кроку на продаж Україні протитанкової зброї та інших видів важких озброєнь.
Лінія фронту
Карта проведення антитерористичної операції за станом на 1 січня 2017 року виглядала наступним чином:
З того часу українська армія здійснила ряд вдалих військових операцій і встановила свій контроль над серйозними ділянками так званої "сірої зони". Мова в першу чергу йде про Светлодарской дузі, Горлівському периметрі і Бахмутської трасі.
Події на Светлодарской дузі ще з минулого року переросли у фазу гарячого протистояння. Якщо бути зовсім точним, то 18 грудня 2016 року бойовики здійснили спробу прориву лінії фронту і захоплення позицій, зайнятих українськими військовими. Однак українські захисники вистояли, а потім пішли у контрнаступ і відтіснили ворога з займаних ним позицій.
В перші дні січня 2017-го сили АТО в районі Светлодарской дуги розвинули успіх і зайняли важливі висоти, що дало можливість зменшити кількість обстрілу на цьому напрямку, ризики обходу підрозділів і захоплення противником об'єктів в сірій зоні. Потім 12 січня на Светлодарской дузі бійці 54-ї бригади "зробили крок вперед" і просунулися ще на один кілометр.
Все це дозволило 19 січня українським військам підійти майже впритул до Углегорску та Дебальцеве, які за мирними угодами "Мінськ-1" повинні були б контролюватися Києвом. За повідомленнями з передової, від наших позицій на Светлодарской дузі до найближчих будинків Дебальцеве залишилося всього 5-6 км по полях і висот, тоді як ще рік тому було 25 км. Повідомлялося також, що наша армія не просто підійшла до околиць Дебальцеве, а вже окопалася і зводить інженерні споруди.
А останнє серйозне загострення на цій ділянці фронту відбулося в середині червня: 14 червня на Светлодарской дузі українська піхота 53-ї бригади перенесла свої спостережні пункти таким чином, що отримала кілька сотень метрів нової території.
Після цієї події на Светлодарской дузі переросли в позиційну мінометну війну, під час якої терористи то обстріляють позиції ВСУ, то наші у відповідь знищать ворожу БМП, то кілька терористів відправлять на побачення з Гіві і Моторолою, то цілу укріплену позицію бойовиків зітруть з лиця землі точним влученням.
Правда, відносне затишшя та відсутність гучних битв не завадило нашим захисникам на початку серпня пересунути опорні пункти більш ніж на 1 км в бік противника. Згодом у кінці вересня підрозділи ЗСУ просунулися вперед ще на кілька сотень метрів, при чому також майже без боїв.
Однак досить гарячі бойові дії розгорнулись в кінці року по сусідству - на так званому Горлівському периметрі. 22 листопада, в той час як в Луганську терористи гризли один одному глотки за владу в так званій ЛНР, дві бригади ЗСУ зайшли до села Травневое (екс-Металіст) і Гладосово, що на північ від окупованій Горлівки, і закріпилися там.
Тут варто розуміти, що самі по собі звільнені села Травневое і Гладосово, а також інші села даного району, які можуть бути звільнені найближчим часом, не буде мати особливого сенсу без подальшого просування вперед, на Горлівку. Але це вже наступного року.
А в кінці травня і в червні в центр уваги потрапило село Жолобок Попаснянського району Луганської області (розташоване буквально на Бахмутської трасі), яке на той момент волею долі перебувало майже на лінії розмежування - на підконтрольній терористам стороні.
Вперше про можливе настання ЗСУ на цьому напрямі стало відомо 18 квітня, коли з самого ранку по мережі інтернет поповзли чутки про те, що українська армія звільнила від терористів кілька населених пунктів. І хоча підтвердження цієї інформації ми тоді так і не отримали, але сам факт таких чуток насторожив.
Наступна згадка про просування наших військ вглиб території ЛНР відбулося 23 травня, коли бойовики " звинуватили українських військових у просуванні позицій вздовж селищ сірої зони в Луганській області. Як стверджували в ЛНР, сталося це в районі все того ж села Жолобок і містечка Донецьке. Хоча прес-центр штабу АТО цю інформацію спростував.
Однак 6 червня бійці 93-ї бригади ЗСУ все ж змогли закріпитись на нових позиціях в напрямку Жолобка та Донецького, причому без втрат. І хоч саме село взяти не вдалося, проте вдалося захопити сіру зону поблизу нього, а також 31-го блокпоста, що дає можливість контролювати частину Бахмутської траси.
У підсумку вимальовувалася наступна картина: українська армія провела розвідку боєм у районі села Жолобок, ніж відвернула увагу основних сил терористів, тим часом без зайвого галасу ВСУ захопили позиції в районі колишнього блокпоста №31 і, що найголовніше, вибили терористів з кількох стратегічно важливих висот, головною з яких є висота 195.3.
Ця висота знаходиться трохи осторонь від Жолобка, але дає можливість тримати під вогневим контролем не тільки Слов'яносербськ, але й стратегічно важливу ділянку Бахмутської траси, на якому розміщена розвилка на Сентяновку (екс-Фрунзе) і, як наслідок, на Голубовку (екс-Кіровськ) і Кадиевку (екс-Стаханов).
Тобто, провівши дану багатоходову комбінацію, ВСУ не тільки переполовинили і без того не надто укомплектированный терористичний батальйон "Привид", але і, по суті, відрізали швидкісне сполучення Голубовки, Кадіївки і Сентяновки від Луганська. Враховуючи те, що вся ЛНР безпосередньо залежить від поставок буквально все з Росії, така блокада цілого міні-регіону може мати далекосяжні наслідки і розвиток в 2018 році.
Карта ж проведення АТО станом на 28 грудня 2017 року виглядає так:
Втрати
Що стосується найбільш сумною частини річних підсумків, то всього за 2017 рік безповоротні втрати української армії склали 191 бійця, плюс 174 бійця були поранені. Про це йдеться у відповіді Генштабу ЗСУ на запит ВВС Україна.
Варто відзначити, що це найменші втрати за всі роки. Для порівняння, в 2016-му році на Донбасі загинули 211 бійців, в одному Іловайські в 2014-му році загинуло 366 бійців, а в боях за Дебальцеве в 2015-му - 179. Всього ж за час проведення АТО загинули 3255 захисників України.
Висновки
Загалом рік видався доволі непростим. З одного боку, в 2017-му році Україна не втратила жодного клаптика землі і навіть повернула собі частину окупованих територій так званої "сірої зони" і отримала кілька вигідних плацдармів для подальшого наступу. А з іншого - реформи в ЗСУ все ще просуваються не так швидко, як хотілося б.
Але як би там не було, а в новий 2018 рік Україна вступає з надією і далеко не найгіршим військовим бюджетом. Українська армія помітно додала в міцності, плюс отримала довгоочікувану допомогу у вигляді летального зброї від провідних держав світу.
І хоча до повної перемоги ще далеко, але надія на те, що війна на Донбасі завершиться нашою перемогою, а не сумнівним світом, зростає з кожним роком.