Війна любить тишу. ВСУ "по-тихому" влаштували "гібридами" полуокружение в Комінтернове (КАРТИ)

На початку цього року остаточно викристалізувалася" тактика дій військових на Донбасі - заняття "сірої зони" без "шуму і пилу" в умовах інформаційного вакууму, а потім (через місяць) оголошення про це через різні безпосередньо не пов'язані з Міністерством оборони джерела.

Так було, наприклад, з позиціями, зайнятими "Грузинським легіоном" на Попаснянському напрямку. Частина "сірої зони" з пануючою заввишки була зайнята бійцями 54-ї бригади ще до Нового року, але тільки в кінці січня телеканал "1+1" засвітив нові позиції і таким чином деяким "легітимізував" нову лінію фронту.

Та ж історія була і з Донецької фільтрувальною станцією, про контроль над якою широка українська громадськість дізналася тільки з чергового звіту ОБСЄ. Або Крутою Балкою, про втрату якої щосили пишуть донецькі ЗМІ.

Тільки днями і то неофіційно - зі слів одного з бійців "Донбас-Україна" - громадськість дізналася і про контроль над ЗСУ трасою Горлівка - Новолуганское. Хоча, природно, з огляду на близькість ворожих позицій говорити про повний контроль навряд чи варто. Як влучно зауважив один бійців, "ну, на швидкості БМП ще проїде, а ось танк - вже немає". І це один з "мінусів" просування - тепер позиції обстрілюються буквально з усього що може стріляти - від СПГ до стрелковки.

І ось сьогодні ось "Фонд "Повернись живою" на своїй сторінці в "Фейсбуці" буквально в парі фраз "засвітив" нові позиції морпіхів на приморському напрямку. Причому про це просуванні, за інформацією місцевих жителів в соцмережах і натяків волонтерів, було відомо всім, хто цікавиться обстановкою на фронті ще до Нового року. Просто відсутність уваги до цього району було одним з важливих елементів операції, яку блискуче провели морпіхи з бійцями одного з окремих разведбатов. Причому тактика в продувається азовським вітрами степу була вкрай простий по задуму і водночас важкою по реалізації: просування на 50-100 метрів, окапывание під вогнем противника, зміцнення позицій, ривок далі.

Мета рухів під Маріуполем цілком зрозуміла - звільнення як мінімум стратегічно важливого населеного пункту Комінтернове (після деокупації - Пикузы), а як максимум подальше просування на схід з встановленням контролю над так званою "старою" трасою Маріуполь-Новоазовськ - дорога, що йде від Маріуполя через Комінтернове і Заїченко до Червоноармійському, а звідти повертає на південь у напрямку Новоазовська і на північний захід знаходиться під нашим контролем Харчовикові.

Зайняті позиції ВСУ дозволяють тримати цю трасу під вогневим контролем не тільки на відрізку Червоноармійське-Комінтерново, але і Червоноармійське-Жовтень, де також тривають бої. Це істотно ускладнює окупантам постачання і Комінтернове і своїх сил в районі Жовтня.

Всі події прекрасно вписується у рамки Мінського процесу, адже, за станом на 9 вересня 2014 року, цей район мав "де юре" контролюватися нашими владою, але довгий час тут була "сіра зона" і тільки в минулому році частини колаборантів за підтримки російської армії захопили їх.

Тепер відбувається планомірне просування, в результаті якого Комінтернове вже сьогодні знаходиться в напівоточенні і постачання блок-постів тут для бойовиків стає суцільний головний біль. Така ж ситуація, до речі, і під Докучаєвському, де сьогодні з ранку відбулося чергове загострення, яке закінчилося обстрілом як прифронтових населених пунктів, так і контрольованою "ДНР" Оленівки.

За неофіційними даними є просування в "сірій зоні" так само як мінімум на трьох напрямках, проте коли про це буде оголошено офіційно - невідомо. Поживемо - побачимо.