Війна клонів. Чому український ВПК масово копіює зброя СРСР
В принципі сенс у цьому є - після розробки в 1960-1970 рр. матеріалознавство зробила крок далеко вперед і, можливо, зараз на новому рівні зробити те ж саме, але з набагато кращим результатом.
Серед таких собі клонів можна назвати, наприклад, модернізований кулемет КМ-7,62, який розроблений на заводі "Маяк" і фактично є копією кулемета ПКМ. Однак порівняно з радянським аналогом (1969 р.) він більш зручний в експлуатації, так і важить 1,5 кг менше.
У Кам'янець-Подільському державним підприємством "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" освоєно серійне виробництво 30-мм автоматичної гармати ЗТМ-1 (аналогічна по влаштуванню і своїм характеристикам гарматі 2А72) і ЗТМ-2 (відповідає гармати 2А42). Ці гармати встановлюються як для заміни на БМП-2, так і в новітніх бойових модулях.
Компанія "Артилерійське озброєння" випускає і ще один аналог: автоматичні гранатомети КБА-117 (копія АГ-17) і КБА-119 (АГС-17).
І це вдалі приклади. Є й інший приклад копіювання, який російські "фахівці" дуже часто люблять ставити в приклад неспроможності української оборонної промисловості в цілому. Мова йде про 120-мм миномете М120-15 "Молот" виробництва київського заводу "Маяк", який, по суті, є клоном радянського 2С12 "Сані".
Допущений до експлуатації у війська в листопаді 2015 р. до грудня 2018 р., коли вона була тимчасово припинена, за даними Центрального ракетно-артилерійського управління Збройних сил України, було зафіксовано дев'ять їх розривів, в результаті яких отримали поранення 32 військових, а 13 загинули. І хоча в кожному конкретному випадку причини трагедії були різні, однак у цілому можна констатувати, що міномет виявився технологічно не доведеним. Мало того, навколо закупівель прицілів для нього виник і корупційний скандал.
І ось буквально днями стало відомо, що у війська пішла ще одна "новинка" - 73-мм станковий протитанковий гранатомет (за західною термінологією - безвідкатна гармата) "Ланцея".
По суті, це копія радянського зразка СПГ-9 (розробки 1963 р.), втім, виробник цього не приховує, просто перевівши з російської мови на латину офіційну назву "Спис".
Необхідність такого кроку назріла вже давно - СПГ-9 в свій час проводили в місті Красноармійськ Московської області, і тому всі вони на озброєнні ЗСУ та інших силових відомств є спадщиною Радянського Союзу і поповнення не було. А адже ще починаючи з літа 2014 р. вони масово почали зніматися з зберігання і передаватися у знову формуються бригади ЗСУ і добровольчі батальйони, де "чобіт" (а так його стали називати на фронті) часто був єдиним протитанковим засобом. Гранатомет встановлювали на саму різну базу - від позашляховиків до БМД.
Тим більше що характеристики гранатомета цілком прийнятні. Так, прицільна дальність стрільби прямою наводкою кумулятивної і осколкової гранати становить 1300 м. При цьому підготовлений розрахунок може виробляти до шести пострілів в хвилину. І це на тлі того, що саме знаряддя важить всього 49,5 кг. А якщо додати треножний верстат масою 12 кг, то "Спис" цілком комфортно може переноситися розрахунком з чотирьох бійців.
Мало того, після підписання Мінських домовленостей з-за свого "нелетальної" калібру СПГ-9 став одним з улюблених озброєнь мотопіхоти на лінії зіткнення. Все це, разом узяте, призводило до швидкого зносу механізмів знаряддя.
Розмови про можливу заміну йшли вже досить давно, і ось у липні 2018 р. маловідома приватна фірма ТОВ "Рубін-2017 "раптом" викотила на державні випробування "Ланцею". При цьому не можна сказати, що власне велика проблема скопіювати механізми і знаряддя - змогли ж це, наприклад, свого часу болгари, проте насторожує, що засновниками компанії є корпорація "ТАСКО" і ТОВ "Українська бронетехніка". І якщо "ТАСКО" ще регулярно возить на різні виставки якісь поодинокі зразки стрілецької зброї та боєприпасів, то "Українська бронетехніка" відома тим, що, не маючи буквально ніякого виробництва, отримала державний контракт на поставку бронеавтомобіля "Варта".
Причому в конструкції "Варти" використовується кілька доопрацьоване шасі від білоруського виробника МАЗ, до останнього часу на ньому стояли російські двигуни ЯМЗ (ймовірно, зараз замінені на китайські). Та й взагалі складається враження, що фактично "Варта" - це білоруська машина, яка через якусь "прокладку", створену з політичних причин, поставляється в Україну.
Тому і з новою "Ланцеей" виникає аж занадто багато питань. І головне тут - стовбур, з виробництвом якого (причому для будь-якої зброї - від пістолета до танка) в Україні величезні проблеми. Навіть зараз з величезними фінансовими вливаннями таке виробництво пов'язане з величезними труднощами. А тут невідома фірма - і раптом викочує зразок, який, можливо, взяти на озброєння ось так відразу. У військовій промисловості таких чудес, як правило, не буває.
Варіантів, крім зовсім вже фантастичні, з серії, що інженерам фірми вдалося "на коліні" почати виробництво стволів для СПГ-9, не так вже й багато. Вірніше, навіть один - це поставки болгарських SPG-9 для потреб ЗСУ ось таким екзотичним способом.
Адже це тільки США може дозволити відкрито поставляти в Україну той же дещо модернізований радянський протитанковий гранатомет РПГ-7, який під назвою PSRL-1 з 2016 р. виробляє фірма AirTronic, а у болгар такої можливості немає. Тим більше на тлі регулярних скандалів з поставками зброї і боєприпасів всім воюючим сторонам у Сирії.
Знову-таки підкреслю, що такий розвиток ситуації лише моє припущення, засноване на доступній інформації. Був би радий, якщо все-таки українське підприємство реально освоїло виробництво такого необхідного на фронті зброї самостійно.
Підводячи підсумок, можна сміливо говорити, що виробництво "клонів" тільки один з етапів налагодження серійного виробництва вітчизняного зброї і розвитку окремих галузей оборонної промисловості в цілому. Наступним буде створення повністю самостійних зразків. Зауважимо, що практично всі провідні країни у різний час проходили цей етап і досить успішно.
