Війна і пандемія. Як ВСУ видавлюють обстрілом з Щастя та Мар'їнки
Кількість обстрілів з боку окупаційного корпусу постійно зростала - в деякі дні це були рекордні 21, в інші 10-15.
І це тільки за офіційними даними прес-центру штабу проведення ООС, а якщо судити за інформацією від місцевих жителів прифронтових територій в соціальних мережах, то кількість обстрілу в рази більше. Причому противник активно використовує як артилерію калібру 122 мм, так і 152 мм.
При цьому, на жаль, без втрат на минулому тижні знову не обійшлося. Так, у четвер 9 квітня в результаті обстрілу в районі с. Кримське (Новоайдарський район, Луганська область) загинув солдат 93-ї мехбригади "Холодний Яр" Олексій Купріков, а в неділю 12-го числа - там же ще один боєць бригади Леонід Скакуненко. Рахунок поранених іде на десятки - так, тільки за суботу було заявлено про трьох бійців, які отримали бойові поранення.
Втрати противника підрахувати складно, однак вони теж є однозначно - в останні пару тижнів армійці досить активно відповідають на провокації. Крім того, необхідно відзначити, що, на жаль, не обійшлося і без жертв серед мирного населення. Так, 9 квітня самопризначений "мер Горлівки Іван Приходько повідомив про те, що під час обстрілу передмістя міста - Широка Балка селища - загинула 25-ти річна місцева жителька, а 60-ти річний чоловік був поранений. Традиційно в цьому були звинувачені українські військові.
Однак враховуючи обставини нещасливого обстрілу - навіщо-то окупаційній владі знадобилося вигадувати "бойовий безпілотник, який скинув бомбу" і те, що недавній обстріл Горлівського трамвайно-тролейбусного управління виявився просто бізнес-розбірками між перевізниками, то не все так однозначно. І виключати того, що ця провокація була влаштована навмисно, щоб переключити увагу місцевої громадськості від серйозної небезпеки у вигляді пандемії коронавіруса на "чергові злодіяння київської хунти", ну аж ніяк не можна. Такий прийом за 6 років війни ми бачили у виконанні Пушилиных-Захарченко вже не раз і не два.
На тлі такого відвертого загострення на фронті дещо дивним виглядав бліц-візит президента Зеленського в зону проведення ООС. Президент разом з вищим генеральським складом армії і флоту відвідав спочатку "зону розведення №3" в районі Вікторівка-Петровське, а потім і Бердянськ, де ознайомився з планами будівництва бази ВМСУ на Азовському морі.
По всій видимості, цей візит є частиною пропагандистської компанії, в ході якої українському суспільству спробують нав'язати чергове розведення (а по суті одностороннє відведення наших військ) на лінії фронту. Тут варто процитувати самого президента: "Радий, що розведення сил допомогло зменшити обстріл. Ми бачимо результат. Ми працюємо над тим, щоб узгодити нові ділянки, і щоб на землі Донбасу запанував мир".
При цьому навіть в цьому твердженні криється як мінімум подвійне дно - по-перше, ніякого зменшення обстрілу саме на цій ділянці відведення не сталося. І про це свідчать навіть дані місії ОБСЄ, яка намагається вкрай толерантно ставитися до бойовиків - тут причини загальновідомі. Так, ось навіть європейці на цьому тижні буквально перед приїздом гаранта Конституції офіційно заявили про те, що під час моніторингу ситуації на ділянці розведення сил в районі підконтрольного бойовикам Петровського Донецькій області їх безпілотник був обстріляний з боку бойовиків і впав. У той же день інший їх дрон опинився під вогнем зі стрілецької зброї, пролітаючи поблизу Гранітного на Донеччині. Спостерігачі повернули БПЛА і покинули цей район.
Якими секретними даними оперував Зеленський, кажучи про зменшення кількості обстрілу абсолютно незрозуміло. Але ясно, що поставлені ним командувати збройними силами генерал Хомчак і Таран можуть намалювати які завгодно.
Другий момент, який об'єктивно може свідчити про зменшення градус протистояння - це кількість поранених і загиблих військових. І тут все дуже погано - так, якщо за весь 2019 рік наша угруповання на Донбасі втратила 111 чоловік загиблими, то на 12 квітня нинішнього року загиблих героїв вже 45. Тобто виходить, що "війна Порошенко" коштувала країні менше життів військових, ніж такий собі умовний "світ Зеленського"...
Те, що Росія наполягає на продовженні розведення військ і те, що це Путіну пообіцяв Зеленський на зустрічі в Парижі - вже очевидно. Як і те, що Єрмак разом з генералами зробить все, щоб йти російському президенту - теж досить прозоро.
Таким чином цілком може виявитися, що до початку травня наші військові отримають наказ відступити ще з трьох ділянок. Причому в цьому випадку, судячи з усього, це буде набагато серйозніше, ніж в попередній раз і може призвести до непередбачуваних результатів. Адже за деякими даними, вже узгоджені ділянки: в районі Гнутово (що ставить під удар всю систему оборони Маріуполя), Щастя (тут з очевидним виходом противника на контроль над єдиною в регіоні ТЕЦ) і Мар'їнці (тут взагалі немає слів, враховуючи те, що це ключова точка нашої оборони у напрямку до Дніпропетровської області).
В цілому ж можна говорити про те, що ситуація як на фронті, так і в тилу, вкрай незрозуміла. Армію демонстративно розвалюють, беручи раз за разом все більш неадекватні накази і відмовляючись від часів реформ Порошенка-Муженко, так і в цілому від курсу на стандарти НАТО. Чого вартий, наприклад, можливість переводити офіцерів на нижчі посади без їх згоди чи продовження граничного терміну служби для офіцерів вищої ланки (читай - генералів) до 70 років.
Не все гладко і у військовому-промисловому комплексі. На тлі успіхів у випробуванні протикорабельної ракети "Нептун" є відомості, що фактично зупинено виробництво палива для нього.
Новий міністр і головнокомандувач мовчать про пріоритети в переозброєнні в армії. На тлі чого вже почався процес повної деградації радянської високотехнологічної техніки. Так, днями аварійну посадку здійснив легкий фронтовий винищувач Міг-29. І хоча поки не проведено розслідування і говорити про причини аварії рано, але з великою часткою ймовірності це банальна відмова техніки.
Причому машина досить свіжа за мірками української авіації (1990 року виробництва), пройшла ремонт і вважалася боєздатної. Боюся, що таких випадків саме в авіації з кожним днем все більше і більше - старіння металу ніхто не відміняв, а всі програми модернізації по-українськи більше схожі просто на заміну найбільш проблемних вузлів без серйозного результату в цілому.
