Війна і мир. Що ріднить "Народний фронт" з "Нашим краєм"
"ДС" вирішила розглянути сучасний політичний ландшафт України виходячи з двох ключових маркерів: ставлення до Росії і до окупованих нею Криму та частини Донбасу, а також можливі шляхи відновлення української територіальної цілісності; погляди на європейську та євроатлантичну інтеграцію країни з оцінкою їх нинішніх темпів і з конкретним покладанням провини за євроінтеграційні пробуксовки. Щоб більш чітко проаналізувати звучать в політикумі погляди і риторику, ми виділили десять основних політичних груп, які можна розбити на п'ять умовних пар (їх умовність сама по собі виникає з існуючих навіть у таких малих нішах полеміки і конкуренції по всій актуальною порядку денному).
По-перше, це творці нинішньої правлячої коаліції Блок Петра Порошенка і "Народний фронт". По-друге, що опонують владі з підкреслено патріотичних позицій Радикальна партія Олега Ляшка та конгломерат правих сил, насамперед представлених партіями "Свобода" та КРІП. По-третє, опозиційна "Батьківщина" Юлії Тимошенко і член її парламентської фракції Надія Савченко, часто відрізняється від партійної лінії своєю особливою позицією. По-четверте, ліберальна за формою, але найчастіше консервативна по суті "Самопоміч" і інші "нові обличчя", зокрема, "Рух нових сил" Михеїла Саакашвілі і "ДемАльянс". По-п'яте, "Опозиційний блок" та інше "екс-регіональне болото", що складається з партій "За життя", "Відродження" та "Наш край".
Росія і окуповані українські території
Росія – агресор, а відновлювати територіальну цілісність країни потрібно як суто військовим, так і дипломатичним шляхом на різноманітних майданчиках – і в ООН, і в Нормандському форматі, і на переговорах у Мінську. Такі постулати Порошенко поряд з його мирним планом реінтеграції Донбасу і Криму в цілому підтримуються і його партією, і союзним "Народним фронтом". І в БПП, і в НФ також є прихильники виключно хорватського сценарію (з допомогою успішних військових операцій) за деокупації захоплених Росією українських територій, але тільки в умовах критичного ослаблення путінського режиму.
Схожий підхід у "Свободи", принаймні, за словами Олега Тягнибока, тільки після розпаду Росії на 30-40 держав ми зможемо повернути наші втрачені землі. КРІП, навпаки, відкидає будь-яку пасивну позицію у відновленні територіальної цілісності, вважає, що будь-які стосунки з територіями під російською окупацією можуть носити лише гуманітарний і просвітницький характер, але одночасно виступає проти "великої крові" і поділяє окупантів і сепаратистів (з останніми можна навіть вести переговори без участі РФ). Ну а Радикальна партія в даній темі відрізняється тим, що відновлення інфраструктури зруйнованого Донбасу хоче покласти на олігархів, безпосередньо які організовували сепаратистів.
Рецепт "Батьківщини" для перемоги над російським агресором – переговорний процес у будапештському форматі з позиції сили, забезпеченої закупівлями високоефективного зброї і запуску на повну потужність українського ВПК. А також кадрові чистки в генералітет, покарання винних за Іловайськ і ніяких переговорів з маріонетками Путіна з ДНР і ЛНР. В цьому плані на абсолютно інших позиціях стоїть представниця партійної фракції у Верховній Раді Савченко. Вона закликає до прямих переговорів з ватажками донбаських терористів і навіть пропонує для цієї місії свою кандидатуру. Савченко вважає, що не потрібно "зачищати Донбас такими кривавими методами, як це робить Росія", зате хоче знайти порозуміння з "цими людьми" і навчитися їх прощати.
"Самопоміч" активно виступає проти надання Донбасу якогось "особливого статусу" і декларує такий порядок його деокупації, який може застосовуватися й у відношенні анексованого Росією Криму. А саме: ізолювати окуповані території повним закриттям лінії розмежування. Потім (без подробиць про умови, що сприяють процесу) на ці території повинна зайти українська армія, яка проводить очищення регіону від зброї, мін, наркотиків, російських агентури і пропаганди. Наступний крок – прихід туди українських судів, поліції, Пенсійного фонду та вчителів із покаранням злочинів, прощенням вимушеної колаборації та поверненням внутрішньо переміщених осіб На думку партійців, це не тільки може, але й повинно тривати роками. І тільки після цього можуть відбутися вибори на деоккупированных територіях. Погляд Саакашвілі – сприяння будь-якими способами краху путінського режиму з подальшим відновленням не тільки територіальної цілісності України, а і Грузії з Молдовою. Ну а "ДемАльянс" у своїй програмі вважає, що безпека на окупованих і прилеглих до них територіях повинна забезпечуватися не тільки українськими військовими, але і за допомогою міжнародних миротворчих сил.
"Опозиційний блок" наполягає на повноцінній реалізації Мінських угод, закликає "не грати м'язами, а знайти стійкий компроміс за столом переговорів" і створити "Громадську раду Донбасу", що забезпечує реінтеграцію регіону. Паралельно процес повинен супроводжуватися зняттям блокади, допомогою біженцям повернутися додому і проведенням виборів на всій території Донецької і Луганської областей. Про відносини з Росією в програмних документах партії – ні слова, хоча в риториці відомих "оппоблоковцев" присутні активні заклики до відновлення українсько-російських економічних і культурних зв'язків, а один з партійних лідерів, Олександр Вілкул, нещодавно навіть відзначився своєю участю в проросійському флешмобі з виконанням пісні "Катюша". Не гребують своєю демонстративною пророссийскостью і депутатський дует Вадима Рабиновича – Євгенія Мураєва з партії "За життя" під гаслом "Навіть якщо останній аргумент світу відкинутий — постарайся в спорі або в сварці знайти ще один". У програмі партії "Відродження" - мирне врегулювання військового конфлікту на сході і
повернення АР Крим до складу України мирними засобами. Зате який представляє в парламенті "Наш край" нардеп з Луганщини Сергій Шахов публічно агітує за виключно військове рішення донбаського конфлікту за хорватському сценарієм.
Євроінтеграція
Кінцева мета БПП – повноправне членство України в НАТО і ЄС. Такі ж програмні пріоритети і у НФ. Також у коаліційних партій загальні погляди на інструментарій – це всеохоплюючі реформи заради максимальної адаптації до існуючих європейських норм і зміцнення обороноздатності за натовськими стандартами.
У програмі партії Ляшка НАТО не фігурує в принципі, а ЄС лише згадується в контексті збільшення реалізації української продукції в Європі і будівництва виробничих потужностей ближче до кордонів з ЄС. Також у пріоритетах – відновлення ядерного статусу країни, що поряд з евроскептичными нотками ріднить РПЛ зі "Свободою" та іншими праворадикалами. КРІП ж чітко стоїть на позиціях інтеграції в ЄС і НАТО, вважаючи це цивілізаційним вибором.
Партія Тимошенко – не просто за перебування країни в ЄС і НАТО, а за інтенсифікацію темпів інтеграції, наприклад, через всеукраїнський референдум про вступ у Північноатлантичний альянс. Дії влади на цьому напрямі критикуються за нерішучість, на неї покладається вся відповідальність навіть за найменші євроінтеграційні пробуксовки. Риторика Савченко з даної тематики особливо не акцентована і в цілому не розходиться з генеральною партійною лінією.
В програмних документах "Самопомочі" немає абревіатур ЄС і НАТО, згадується лише відстоювання відмови від позаблокового статусу України. Крім цього, партія Садового виступає за політику "національного економічного прагматизму", яка покликана позбавити країну від статусу "економічної колонії". А Саакашвілі і інші "нові обличчя" стоять на позиціях приєднання до НАТО, і до ЄС, але також використовують тему євроінтеграції в критиці влади (наприклад, проблему з тим же безвизом вони бачать виключно в української складової).
Ні про міжнародну політику, ні про поглядах на питання міжнародної безпеки в програмі "Оппоблока" взагалі не йдеться. В риториці переважає агітація за позаблоковість України і м'які євроінтеграційні посилання в дусі квазипроевропейских гасел домайданной Партії регіонів. У "За життя" Рабиновича-Мураєва більш цікавий підхід: перетворення країни в глобальний офшор – так звану "Швейцарію Східної Європи". З таким же, як і в Швейцарії, нейтральним статусом. У програмних документах партій "Відродження" та "Наш край" зовнішньополітичні розділи взагалі відсутні.
