Восьма непрохідна. Чому Богомолець нікому не конкурент на виборах

Здавалося б, після виборів 2014-го, коли Ольга Вадимівна посіла почесне восьме місце з результатом 1,9% (це більше, ніж у Тягнибока, Яроша і Шкіряка разом узятих, але менше, ніж достатньо смішні результати Добкіна і Рабиновича), народний депутат від президентської фракції БПП і голова комітету охорони здоров'я могла б сконцентруватися на якійсь більш практично корисною політичної діяльності. Благо її нинішні посаду і статус дають достатньо можливостей для цього. Але, мабуть, звичайне людське марнославство не чужі пані Богомолець, і саме в цьому єдина причина її рішення балотуватися.

Як би кому не хотілося побачити у висуванні Богомолець якийсь хитромудрий план Банкової з відбору голосів у Юлії Тимошенко за допомогою свого технічного кандидата (а такі версії обов'язково з'являться), насправді Ольга Вадимівна "йде в президенти" явно за власною ініціативою, переслідуючи лише одну мету - отримати додаткову можливість побути в центрі уваги. А про те, що Богомолець дуже любить збирати захоплені погляди, підтверджує хоча б її співоча кар'єра. Та й відеоролик про намір йти в президенти вийшов невиправдано пафосний і з ноткою самомилування.

До того ж, незважаючи на перебування у провладній фракції БПП, Ольга Вадимівна вже давно побила горщики з Банкової, хоча б своєю безглуздою війною з міністром охорони здоров'я Уляною Супрун, і немає ніяких підстав вважати її дисциплінованим воїном Банковій, який підійшов би для місії технічного кандидата.

Що ж до перспектив Богомолець на майбутніх виборах, то тут для Ольги Вадимівни слабовыполнимой бачиться перспектива повторити свій більш ніж скромний результат чотирирічної давності. Адже в 2014-му, відразу після Революції гідності, для виборців Богомолець була в першу чергу "головним лікарем" Майдану, сьогодні ж вона загрузла в політичних розбірках і інтригах сумнівної властивості. При всіх проблемах української медицини наполягати на відставці міністра охорони здоров'я, ставлячи йому в провину першим пунктом "вимирання населення" (яке є результат низької народжуваності, а не зростаючої смертності), або виїзд лікарів за кордон (що є результатом війни і загальної економічної ситуації) - це не що інше, як використання популістської риторики в особистих політичних цілях, що досить далеко від способу безкорисливого лікаря Майдану.

Так що за минулі роки Богомолець швидше втратила симпатії українців, що їх придбала. І на майбутніх виборах її максимум - це десь один відсоток. Так що навіть на повторення почесного восьмого місця розраховувати не доводиться.

Чи зможе Богомолець відкусити хоч частину електорального пирога Тимошенко? Хіба що мікроскопічну, яка ні на що не вплине. При цьому потенційно Ольга Вадимівна могла б замахнутися й на те, щоб хоч якось поборотися з Юлією Володимирівною, але Богомолець позиціонує себе занадто серйозно і дуже далека навіть від найменшої самоіронії, щоб використовувати на собі політичні технології, які дозволять це зробити.

А багатогранність і емоційність Богомолець створюють широке поле для різного агітаційного креативу, іноді навіть шокує. Наприклад, можна запропонувати слоган "Україні потрібен президент-дерматолог" або навіть "президент-дерматовенеролог", для того щоб вилікувати виразки некомпетентності", "видавити прищі казнокрадства" або "вилікувати гонорею корупції". Та й прізвище у Ольги Вадимівни "говорить": "Вилікую країну не тільки молитвами. Доктор Богомолець". З таким прізвищем можна і розкол у православ'ї починати лікувати. Та й для зовнішньополітичних тим звучне прізвище може підійти: "Клізмою і молитвами. Вижену злий дух з Путіна. Ольга Богомолець".

Крім того, кандидата в президенти Богомолець можна було б зліпити щось на кшталт "Тимошенко здорової людини" - той же популізм Юлії Володимирівни, але без шлейфу скандалів за спиною у вигляді газових контрактів, подхихикиваний Путіну і "ширки" з "регіоналами".

Але все це, звичайно, жарти. Ольга Вадимівна - серйозна і респектабельна жінка, потомствений шановний лікар і виконавиця романсів. Її ж політична діяльність поки що зводиться до пафосних заяв, зарозумілою критиці роботи Моз та президентським амбіціям. Але всього цього буде явно недостатньо, щоб стати конкурентом на виборах хоч комусь.