Воскресіння Бабченко. Як український світ ще раз переміг російський

Ошелешені черговим зухвалим вбивством політемігранта з Росії Аркадія Бабченко виявилися ще більш ошелешені його несподіваним "воскресінням" буквально за 20 годин після смерті. Як пояснили під час ефектного брифінгу голова СБУ Василь Грицак і генпрокурор Юрій Луценко, "смерть" втікача росіянина була нехай і небездоганною (деякі журналісти звернули увагу на явні нестиковки в обставини вбивства), але досить ефектною і переконливою інсценуванням. Сам Бабченко постав на брифінгу перед телекамерами і у властивій йому іронічній манері переконав всіх, що він живий, здоровий і "не дочекаєтеся".

У свою чергу силовики повідомили, що завдяки успішній організації, підготовка до якої тривала близько двох місяців, був затриманий організатор вбивства, який діяв за завданням російських спецслужб. Цим організатором, як багато і припускали, виявився громадянин України "з прізвищем на літеру Р", який погодився влаштувати замовне вбивство за досить скромний гонорар в 10 тис. доларів, ще 30 тис. повинен був отримати безпосередній виконавець.

Треба віддати належне СБУ, ця операція не тільки запобігла вбивство, але і дозволила підкласти ефектну дипломатичну свиню російським колегам", а заодно з ними і українським "зрадофилам". Зараз уїдливі заяви російського Мзс про те, що Україна не може забезпечити безпеку людей на своїй території, звучать абсолютно по-ідіотськи, як і недавні крики "зрадофилов" про те, що СБУ "знову роки".

Те, що історія вбивства Бабченко мала несподівано оптимістичний фінал, жодним чином не скасовує все, що було написано за ці 20 годин "смерть" російського журналіста. І про "показової страти", і про терористичну сутності путінського режиму, і про те, що загроза кривавих провокацій в будь-якій точці України більш ніж реальна. Але є один фактор, який неабияк псує російським спецслужбам всю їхню деструктивну діяльність в Україні, особливості національного характеру виконавців з українським паспортом. Саме це, вочевидь, і стало причиною того, що Бабченко все ще живий.

Примітно, що це далеко не перша історія, коли ексцес українського виконавця все зіпсував російським спецслужбам. Найяскравіший подібний епізод трапився у листопаді 2016-го, коли з України намагалися викрасти побіжного колишнього ефесбешника Іллю Богданова. Тоді все вирішив саботаж рядових виконавців, які Богданова викрали, але везти через кордон категорично відмовилися з-за високого ризику, а на пропозицію ліквідувати бранця на місці взагалі послали замовника куди подалі. Мовляв, не будемо ми бруднити руки кров'ю замість вас.

В історії з Бабченко, мабуть, все було більш-менш так само. Завербований виконавець вбивства, помізкувавши, мабуть, вирішив, що вигідніше і безпечніше йому буде не вплутуватися в стрьомний історію з убивством публічної особи, а здати СБУ замовника. І не факт, що завдаток за злочин був в повному обсязі вилучено в якості речового доказу.

Власне, про те, що українська агентура Кремля відверто саботує свою роботу, справно отримуючи московські гроші, вже неодноразово зазначалося, в тому числі і на сторінках "ДС". Пам'ятається, ще під зламаних листах Владислава Суркова говорилося про подібному саботажі інформаційної агентури Кремля в Україні. Гроші брали справно, але більше зображали видимість роботи, ніж реально відпрацьовували свої гонорари.

Тільки не треба думати, що весь цей саботаж українські агенти Кремля здійснюють з любові до України. Якщо "солов'їній солов'їну мову", як і любов до вишиванок, витравити асиміляцією досить легко, то сформована століттями ментальність - річ куди більш стійка. Українець порівняно з общинним росіянином індивідуаліст, що відображено у всім відомій приказці про "хату з краю". Ну а те, що українці похозяйственней і попрактичней росіян будуть, причому зі схильністю до невзаимовыгодным гешефтам, росіяни скаржаться останні 300 років. Так що немає нічого дивного, що зрусифіковані українці зовсім не прагнуть ні надто напружуватися, ні особливо ризикувати заради нехай і симпатичної їм ідеї "русского мира". Тим більше що замовники далеко і проконтролювати якість виконання не завжди можуть. Плюс до всього українці не особливо схильні слухатися начальства, звідси і по три гетьмани на двох і "невылазные малоросійські чвари".

Цієї ментальною різницею пояснюються не тільки провали російських спецслужб в Україні, але і стратегічна невдача з створенням "Новоросії" на половині території України. Велика частина російськомовного населення цієї самої міфічної "Новоросії", як і пристало нормальним українцям, дуже швидко прийшла до цілком раціональному висновку - ніякої особистої вигоди "рускій мір" їм не несе. І послала його куди подалі, використовуючи добре розвинені засоби лайки "великого і могутнього".

Навіть на окупованій частині Донбасу, де російська пропаганда впала на благодатний і підготовлену пошту, все не так одностайно, як намагається представити російська пропаганда. Ті ж російські найманці відзначають, що місцеве населення "молоді республіки" не дуже підтримує і вмирати за них як-то зовсім не прагне. Інша справа - отримувати пенсію з Москви і Києва одночасно.

Що ж стосується Аркадія Бабченко, то йому залишається побажати довгих років життя. І, напевно, йому було дуже цікаво і багато в чому приємно спостерігати за реакцією українського суспільства на його "трагічну смерть".