Чарівник Смарагдового міста. Як Саакашвілі перетворюється у великого Гудвіна
Мова йде про черговому грандіозному прожекті Міхеїла Николозовича за перенесення столиці України з Києва в чисто поле - в самий що ні на є географічний центр України. Куди-то в околиці райцентру Шпола на Черкащині. Своїми живописаниями майбутнього міста-саду Саакашвілі поділився у документальному фільмі, присвяченому політичної агітації за свою скромну персону.
У новій столиці, обіцяє Саакашвілі, буде величезний Майдан (мабуть, для вічної революції), а навколо суцільно прозорі адміністративні будівлі, в яких будуть сидіти виключно чесні, патріотичні та молоді чиновники, призначені без хабарів і кумівства через конкурсну процедуру. Жити ці чесні бюрократичні трудівники будуть тут же, недалеко, у спеціально збудованих державних квартирах, і лише під час виконання священного обов'язку по служінню Батьківщині на бюрократичної ниві. Глибоко під землею буде розташований мозок всієї країни - якийсь Мультимедійний центр (чому саме мультимедійний, а не аналітичний, наприклад?), де спеціально зібрані мудреці будуть приймати найважливіші рішення.
Ну а для того щоб прості люди могли вдосталь майданити під прозорими стінами нової столиці, даючи новим і чесним чиновникам свої пролетарські накази, до Шполі протягнуть надшвидкісні залізничні вітки і автобани, щоб з будь-якого кінця України можна було доїхати максимум за чотири години. А що? Зручно адже, як-ніяк плюс-мінус географічний центр країни.
Чим не краса? Не нова столиця, а справжній Смарагдовий місто на чолі з великим мудрим Гудвіном - місце, де збуваються мрії і здійсняться бажання. Ну а Київ завдяки будівництву нової столиці назавжди позбавиться від горезвісних "бариг і дармоїдів", і від транспортних колапсів, а в старих "совкових будівлях" центру нинішньої столиці будуть "готелі, ресторани, музеї" та інша приємна киянам інфраструктура. Ну а щоб вся вищеописана казка стала дійсністю, потрібно всього нічого - замінити "влада бариг" на владу Саакашвілі. Як вже раніше зазначав Міхеїл Николозович, його скромним амбіціям цілком буде відповідати посаду прем'єр-міністра, ну а красивий і зручний офіс в центрі країни тільки допоможе вершити великі реформи і виконувати бажання.
Власне, те, що політики торгують не тільки собою, але й своїми мріями, - річ цілком буденна. Інша справа, що до таких мріям повинен додаватися якийсь план їх реалізації, бажано поетапний і реалістичний. Ну а всі інші мрії, зразок побудови суспільства загального щастя, можуть додаватися виключно як далекого морального орієнтира, про якого неможливо, та й ні до чого, вести предметну розмову. У нашому ж випадку ми маємо справу з класичною "розводкою лохів", барвисто описана в радянській полузапрещенной класиці. Остап Ибрагомович, пам'ятається, з не меншою, ніж у Міхеїла Николозовича, експресією живописав світову столицю шахів Нью-Васюки, що дозволило йому в черговий раз здійснити щодо законного відбирання грошових знаків у довірливих провінційних громадян. А полузапрещенными романи Ільфа і Петрова стали в тому числі тому, що надто вже методи Остапа Ібрагімовича нагадували методи радянської влади. І історія з Нью-Васюками до болю схожа на радянські агітки про "місто-сад" і яблунях, які дуже скоро будуть цвісти на Марсі.
Те ж саме виходить і з Саакашвілі. Позиціонуючи себе як єдиної людини, здатної вивести Україну з горезвісного совка, він користується абсолютно совковими прийомами, видаючи фантастичні мрії за швидку реальність. Чому план зведення нової скляної столиці - це мрія, що не має нічого загального з реальністю, сподіваюся, зайвий раз пояснювати не потрібно, хоча б просто тому, що нам куди важливіше прямо зараз запустити нормальний пасажирський поїзд Київ-Маріуполь або побудувати нормальну автотрасу Київ-Суми.
Хоча, якщо відволіктися від реальності, то ідея перенесення столиці з перевантаженого мегаполісу куди-небудь в спеціально обладнане місце - достатньо здорова і деякими країнами успішно випробувана. Тими ж США, наприклад. От тільки перш ніж дискутувати на цей рахунок, непогано було б вирішити нагальні проблеми і досягти стійкого економічного зростання.
Так що скляний місто з уяви Саакашвілі - це не Вашингтон, не Канберра і навіть не Астана. Це казковий Смарагдове місто в Чарівній країні або, якщо хочете, в країні Оз. Різниця між оригіналом казки від американця Баума і підробкою російської Волкова не принципова. Однак ця літературна аналогія відмінно ілюструє прожект Міхеїла Николозовича.
Казковий Смарагдове місто, як відомо, виявився містом Біжутерним, зробленим майже суцільно з дешевого скла. А для споглядання красот великого міста потрібні були примусово надягають на городян зелені окуляри (в нашому випадку рожеві підходять більше). А господар Смарагдового міста - великий і грізний чарівник Оз (він же великий і жахливий Гудвін) на перевірку виявився звичайним фокусником, шахраєм та аферистом, спритно видавали себе за володаря людських доль з допомогою нехитрих циркових прийомів. До того ж Гудвін-Оз, як би ні неприємна не здалася Михеилу Николозовичу ця аналогія, ще і самий що ні на є натуральний гастролер, якого занесло в чужу країну незрозуміло звідки взявся вітром. Ось тільки паспорт Чарівної країни у "великого і жахливого" ніхто не відбирав, так і не видавав за великим рахунком. У казкових країнах якось не прийнято видавати паспорти.
Для Гудвіна вся його афера з Смарагдовим містом завершилася, як і вимагає казковий жанр, цілком благополучно - депортації на батьківщину по повітрю - і супроводжувалася загальної радістю і самого чарівника-афериста, і обдурених ним громадян. В реальній історії Саакашвілі наслідки можуть бути далеко не казковими. Не для самого Міхеїла Николозовича, особисто у нього в будь-якому випадку все буде більш-менш благополучно, а для українських громадян, все ще схильні вірити в красиві казки і великих політичних чарівників. Їх чекає чергове болісне прозріння і розчарування. А тому краще з самого початку не зачаровуватися.
