Військовий бюджет - 2020. Чому Міноборони ігнорує справжні виклики часу
Міноборони визначило напрями використання бюджетних коштів з розвитку, закупівлі, модернізації та ремонту озброєння, військової техніки, засобів та обладнання на 2020 р.
Згідно з інформацією бюджетної програми, оприлюдненої Міністерством оборони, у 2020 р. планується витратити 22 735 млн грн. Найбільше грошей, як і очікувалося, піде на ОВТ (озброєння і військова техніка), але не тільки, пише Depo.
За напрямами кошти розподілені наступним чином:
- закупівля та модернізація ОВТ - 11 113 млн;
- закупівля військової техніки за контрактами, укладеними під держгарантії, - 1 696 млн (з них 284,9 млн на сплату відсотків за кредитами, залученими під держгарантії);
- проведення НДДКР - 1 216 млн;
- створення ЄАСУ ЗСУ - 304,7 млн;
- створення інформаційної інфраструктури МОУ - 50 млн;
- ремонт і модернізація фрегата "Гетьман Сагайдачний" - 436 млн;
- забезпечення розвитку системи зв'язку - 783,785 млн;
- закупівля техніки зв'язку згідно з укладеними контрактами під держгарантії - 278,732 млн (з них 39,2 млн на сплату відсотків);
- капітальний ремонт (інші види відновних робіт) ОВТ - 4 003 млн;
- відновлення ОВТ за контрактами під держгарантії - 2 410 млн (з них 510 млн на сплату відсотків);
- забезпечення охорони держтаємниці - 24,45 млн;
- створення виробництва боєприпасів на фондах Міноборони - 300 млн;
- погашення кредиторської заборгованості - 118,719 млн.
Виконання зазначеної бюджетної програми має на меті досягти 100%-ного результату за такими напрямами, як ремонт і модернізація фрегата ВМС "Гетьман Сагайдачний", готовність арсеналів до виробництва і збирання боєприпасів, прийняття на озброєння розроблених зразків ОВТ та погашення кредиторської заборгованості. Все це, звичайно, не може не радувати.
Проте є у цієї бюджетної програми та ряд недоліків. Зокрема, переоснащення ЗСУ цифровою системою зв'язку у цьому році буде профінансовано лише на 56% від потреби, а озброєння і військова техніка буде модернізовано лише на 24% від потреби. І це, насправді, дуже сумно.
Зрозуміло, що на все й одразу грошей не вистачає і ніколи не буде вистачати - такі вже реалії сучасного світу, особливо в вічно кризової Україні. Тому розподіл наявних коштів по потребам - це завжди питання пріоритетів. Нинішня влада вже розставила свої пріоритети.
Наприклад, візьмемо Військово-морський флот.
Як не гірко усвідомлювати, але в України досі як такого немає. Власне, флот завжди була болючою темою для незалежної України. Якщо до 2014 р. армія фінансувалася за залишковим принципом, то флот - за залишковим принципом в армії. Це призвело до того, що на момент початку "кримської кризи" в 2014-му ВМС України мали застарілі човни, які навряд чи змогли б вести серйозні бойові дії на морі.
У результаті В Криму Україна втратила 75% свого Військово-морського флоту, зберігши лише сорок кораблів і суден, половина з яких морально застаріли й потребують ремонту. Все це змусило українську владу взятися за розробку нової стратегії розвитку Військово-морських сил. У 2016 р. було оголошено про створення в Україні так званого москитного флоту за прикладом Швеції.
Але якщо у попередні роки програма "москитного флоту" ще так-сяк фінансувалася, то в 2020-му, як бачимо з таблиці, планується ремонт трьох кораблів і не передбачена закупівля жодного нового. Зате ми отримаємо капітально відремонтований "Гетьман Сагайдачний", який ніколи участі в бойових діях не брав і брати не буде.
Ще одна болюча тема - військова бойова авіація.
Як відомо, модельний ряд української бойової авіації станом на сьогодні представлений успадковані ще від СРСР літаками Міг-29 (орієнтовно 72 одиниці), винищувачі Су-27 (48 одиниць), штурмовики Су-25 (24 одиниці), бомбардувальниками і розвідниками Су-24 та Су-24МР (сумарно до 36 одиниць).
Проте всі вони в середньостроковій перспективі будуть мати потребу в заміні, адже термін їх експлуатації закінчується у 2030 р., а враховуючи час, необхідний на навчання льотного і технічного складу, плюс постачання нових літаків за контрактом (з ким би він не був укладений), визначатися з заміною потрібно не пізніше 2020 р. тобто вже зараз.
Але, як видно з тієї ж таблиці, поки що ніхто цього не збирається робити. У 2020 р. передбачено лише модернізувати авіатехніку за контрактами попередніх років (сім одиниць), за контрактами поточного бюджетного періоду (13 одиниць) і модернізувати авіатехніку, яка буде поставлена в наступних бюджетних періодах (три одиниці). Модернізувати - це значить продовжити термін служби вже існуючим літальним апаратам, остаточний термін експлуатації яких вийде в 2030 р.
Отже, в цьому році ми спостерігаємо звичну картину: замість того щоб по-справжньому оновити парк бойової авіації, Україна займається імітацією реформи, продовжуючи вкладати гроші в сумнівне продовження життя радянського металобрухту, який з кожним роком все частіше відмовляється літати.
І це тільки два наочних приклади сумнівної розстановки пріоритетів. Аналогічна історія спостерігається і з танками, коли замість того, щоб випускати нові й нові "Оплоти" вітчизняної розробки, які визнані одними з кращих в світі, ми продовжуємо "модернізувати" радянський спадок, намагаючись наново вдихнути життя в допотопні Т-64 і Т-72.