Військовий зв'язок. Чому Україна відмовилася від турецької Aselsan на користь американської L3Harris

У кінці березня наше військове командування прийняло, без сумніву, епохальне рішення — базовою телекомунікаційною платформою була призначена продукція американської компанії L3Harris Technologies. Таким чином, закінчилася історія зі спробою турецької фірми Aselsan зайти на ринок військового зв'язку України. Проаналізуємо, як наше військове командування прийшло до цього рішення.

Однією з численних проблем, які проявилися в ході активних бойових дій 2014-2015 рр., була застарілість радіозв'язку збройних сил, причому на всіх рівнях. Радіомережі, побудовані на радянській техніці 1970-х, фактично не працювали, а основним засобом зв'язку стали мобільні телефони. З тих пір одним з основних завдань модернізації ЗСУ стало впровадження зв'язку цифрового формату.

Так як радіостанцій потрібно багато — тільки по УКВ-радіостанцій потреба становить близько 100 тис. одиниць, а ще цікавішим для бізнесу є їх подальше обслуговування, то між постачальниками розгорнулася справжня битва.

Першою в найважчий період війни стала компанія Motorola, яка фактично під чесне слово поставила в війська засоби зв'язку на $100 млн. Правда, ні про який військовий, а тим більше кодований зв'язок мова на той момент не йшла — це були звичайні комерційні станції. Але тоді і вони були за благо. Згодом компанія отримала військовий контракт на установку радіостанцій на бронетехніку.

Однак загальна проблема вибору єдиного постачальника залишалася. З 2016 р. був офіційно оголошений конкурс між ізраїльською фірмою Elbit Systems і турецькою Aselsan. Для проведення порівняльних випробувань Міністерством оборони були закуплені та поставлені на озброєння двох батальйонів ВСУ радіостанції обох компаній. Ключовими критеріями були ціна, надійність постачальника, умови навчання персоналу, можливість ремонту, підтримки в експлуатації, а також можливість у подальшому розгортання виробництва засобів зв'язку в Україні спільно з компанією — переможцем конкурсу.

За бортом того конкурсу залишилася L3Harris, хоча її продукція була представлена в військах. З нею українські військові знайомі з початку нульових, коли L3Harris забезпечувала радіозв'язком підрозділи 95-ї аеромобільної бригади, яка була задіяна в миротворчих операціях і тому потребувала зв'язок за стандартами НАТО. Крім того, на американські гроші за програмами FMF (Foreign Military Funding) був реалізований проєкт оснащення кораблів і наземних об'єктів ВМС України цифровими радіостанціями КВ і УКВ діапазонів. До 2014 р. американська апаратура була встановлена на фрегат "Гетьман Сагайдачний", великий десантний корабель "Костянтин Ольшанський", корвети "Тернопіль" та "Луцьк", а також у полк зв'язку ВМС у Севастополі. До речі, в ході окупації Криму один комплект з полку зв'язку через зраду офіцерів потрапив у руки росіян.

З початком війни співпраця на американські гроші продовжилася — у рамках програми військової допомоги до кінця 2020 р. було поставлено радіостанцій на $300 млн. Мабуть, нашим військовим здавалося, що американська безоплатна допомога буде продовжуватися і надалі, тому L3Harris навіть не розглядалася як претендент на участь у конкурсі.

При цьому західні аналітики відзначали, що наявність у ЗСУ радіостанцій від різних виробників створює непереборні проблеми в комунікаціях, що в підсумку може призвести до часткової або навіть повної втрати координації між підрозділами, і це плачевно позначиться на загальному управлінні.

У листопаді 2017 р. Генштаб ЗСУ прийняв рішення, яке оголосив командувач військ зв'язку генерал-майор Володимир Рапко: "У період 2018-2020 рр. всі бойові військові частини ЗСУ поступово перейдуть на оснащення УКХ-радіостанціями турецької компанії Aselsan. Окремі військові частини продовжать використання радіостанцій L3Harris, отриманих у рамках програм військової допомоги від США. Радіостанції Motorola будуть використовуватися в підрозділах оперативного забезпечення". Основним аргументом стало те, що турецька техніка дешевша ізраїльської як мінімум на 25%.

Під час виставки "Зброя та безпека 2019" компанія "Спецтехноекспорт" підписала контракт з Aselsan про постачання радіостанцій УКХ-зв'язку для потреб Міноборони на суму $6 млн. Тоді ж з'явилася інформація про те, що в рамках угоди планується запуск виробництва турецьких радіостанцій в Україні.

Однак військові абсолютно не врахували два фактори. По-перше, у ході короткочасних бойових дій у 2016 р. азербайджанські військові (Азербайджан є основним споживачем продукції Aselsan) стали говорити про низький технічний рівень і неможливості повноцінно використовувати зв'язок у ході бойових дій, коли проти них використовується техніка радіоелектронного заглушення російського виробництва. По-друге, питання ребром поставила американська адміністрація, мовляв, ви свій вибір зробили, готуєте для турків фінансовий ресурс, значить, наша допомога по цьому напряму вам не потрібна. Водночас з'ясувалося, що у військах експлуатація турецької техніки супроводжувалася низкою проблем, які не були властиві продукції L3Harris.

Так що під тиском низки обставин наші генерали змінили рішення, заявивши про повний перехід на продукцію L3Harris. При цьому всі вже поставлені турецькі станції будуть передані в частині територіальної оборони, або фактично на списання, оскільки сьогоднішня тероборона — це більше фігура мови, ніж реальні військові підрозділи.