Замість імпортозаміщення. Чому інтеграцію в НАТО потрібно починати з військових закупівель
Як з нашої, так і з боку росіян стартували програми імпортозаміщення, так як ще з радянських часів залишалася дуже щільна кооперація між підприємствами. Причому Росія настільки ж сильно залежала від України, як і ми від них.
Шість років - досить тривалий термін, щоб спробувати оцінити результати такої роботи. Причому по зрозумілій причині нас цікавить насамперед наш военпром. А тут не все так просто.
Дуже гостро стояла (і стоїть) проблема російських запчастин і агрегатів в авіабудуванні. Тут, з одного боку, деякі позиції нам вдалося замінити. Так, на Ан-26 вже сьогодні встановлюють як пневматики китайського виробництва, так і індійські акумулятори, налагоджено також ремонт радіолокаційних станцій Міг-29 і Су-27 китайськими комплектуючими.
З іншого боку, масштабне виробництво того ж середнього військово-транспортного літака Ан-178 без російських елементів поки що пробуксовує. Хоча вже укладено контракт на поставку одного літака в Перу, ведуться переговори з Туреччиною, але це зовсім не показник, так як, судячи з того ж танковому контракту на поставку "Оплотів" в Таїланд, використання російських комплектуючих в експортних контрактах цілком собі допускається виробником. От як тільки цей військово-транспортний літак буде прийнятий на озброєння Повітряних Сил України, тільки тоді можна буде говорити про повну імпортозаміщення (і то з великою натяжкою).
Адже досі при проведенні середнього, не кажучи вже про капітальний ремонт навіть машин виробництва і розробки "Антонова" досить велика залежність від російських авиаприборов.
Що стосується авіації, то тут таке явище цілком зрозуміле - тут діють досить жорсткі правила безпеки польотів, і заміна будь-якого агрегату або приладу тягне за собою повторну повну (!) сертифікацію літака. А це не просто час, але і величезні гроші.
Що стосується другої провідної галузі нашої військової промисловості - виробництво і ремонту бронетанкової техніки, то і тут, незважаючи на титанічні зусилля, все вкрай непросто, і без російських запчастин якісно робити ремонт і модернізацію все-таки досить складно. І свідчення цього - буквально недавній конкурс Шепетівського ремонтного заводу на придбання шести дизельних двигунів ЯМЗ-238Н російського виробництва. Як зазначається, їх планують використовувати для ремонту 122-мм самохідної гаубиці 2С1 "Гвоздика", причому вказується, що альтернативи їм немає.
Варто нагадати, що нині цей радянський зразок САУ є основним калібром бригадних артилерійських груп, і "Гвоздик" як би не найбільше на озброєнні ЗСУ, мало того, їх навіть докуповували в ході війни у Східній Європі.
І раніше були повідомлення про те, що в ході ремонту ставляться двигуни російського виробництва, ввезені за сірими схемами з Білорусі (іноді фігурувала Молдова), але вперше про це заявлено на офіційному рівні заводу.
І це при тому, що ще як мінімум з 2015 р. існує варіант модернізації від Харківського тракторного заводу. І основна зміна, яке планували реалізувати, це заміна двигуна ЯМЗ на один з європейських зразків (попередньо називався дизельний Volvo). На початку 2016 р. з готівкового складу Міністерства оборони України навіть відправило в Харків три "Гвоздики" для проведення дослідних робіт.
Однак, по всій видимості, результати такого експерименту не задовольнили військових. Принаймні іншого пояснення продовження закупівель російських двигунів немає.
Не все просто і з автомобільними двигунами. Хоча два основних виробника вантажівок - "Богдан-Моторс" і КрАЗ заявляють, що вже перейшли на китайські двигуни замість російських однак час від часу виникають медійні скандали. Журналісти висловлюють припущення, що на КрАЗ-6322, на базі якого зібрано перший дослідний зразок вітчизняної 155-мм колісною САУ, з російським двигуном.
Серйозним чином змінити ситуацію зможе тільки доступ до системи закупівель НАТО. Нагадаємо, що Україна з 2014 р. намагається потрапити в цю систему, і лише зовсім недавно з'явилися якісь позитивні зрушення. Так, міністр оборони Андрій Загороднюк в ЗМІ заявив, що наше Міністерство оборони вперше здійснила закупівлі в рамках цієї системи. Озвучені були і конкретні моменти - це запчастини для ремонту кулемети КПВТ, гусениці для бронетанкової техніки і ліцензія на використання програмного забезпечення.
Що стосується траків, то, по всій видимості, мова йде про танкових зразках, так як, якщо судити за інформацією від "Укроборонпрому" від весни минулого року, гусениці для БМП з "спеціальних сталей українського виробництва" ми серійно виробляємо. І виходить, що чи нас хтось вводить в оману, або виробництво гусениць так не запустили повноцінно. Адже про брак танкових гусениць за весь час війни ніякої інформації не було - ні офіційної, ні неофіційної. І це пов'язано з тим, що на 2014 р. танків на зберіганні в Україні було більш ніж достатньо.
У будь-якому випадку доступ до внутрішнього ринку військових закупівель НАТО - це явне досягнення для нашого військово-промислового комплексу. І думається, це допоможе в якійсь мірі позбутися, хоча б частково, залежно від наших виробників і ремонтників від російських виробників.