Владимвладимыч, це Вова. Навіщо Зеленський подзвонив Путіну
Отже, перший телефонна розмова між президентом України Володимиром Зеленським і його російським колегою Володимиром Путіним відбувся. Хоча зізнатися, було очікування, що їх спілкування буде ще деякий час проходити у форматі дуелі "Фейсбук проти телевізора". Але немає. Потреба поговорити була раптово задоволена, і виникає питання, навіщо ця розмова взагалі відбувся. Відповідь на нього спробуємо дати нижче.
Однак перш відзначимо цікавий момент, пов'язаний з інформуванням громадськості, — перше ноу-хау Кремля поки ще Банкова, очевидно, адаптувала. Стиль роботи кремлівської прес-служби, серед іншого, характеризує цікава особливість: комюніке за незручним темами переговорів дотримуються і з'являються вже після повідомлення колег з канцелярії співрозмовника. А крім того, ніколи на сайті Кремля, якщо ініціатором бесіди був Путін, про це не повідомляється. З візаві ситуація діаметрально протилежна — завжди вказується: телефонна розмова відбулася за ініціативою" тієї сторони.
Так от, повертаючись до розмови Зеленського з Путіним, зауважимо, що першими про нього, причому дуже оперативно, повідомили в Росії — вустами спікера президента РФ Дмитра Пєскова і за допомогою повідомлення на веб-представництві Кремля. І лише після цього факт розмови підтвердиві Офіс президента України, а також радник Зеленського Микита Потураєв в ефірі належить Ігорю Коломойському каналу "1+1". Загалом, у Зеленського спрацювали по-путінськи. Тут, правда, цікаво, визнали в ОПУ той факт, що Зеленський подзвонив першим, незручним, просто не бачили необхідності в роботі на випередження або ж справа в неотлаженной роботі прес-служби.
Як би там не було, результат очевидний: нехай Зеленський перший проявив ініціативу (чому — окреме питання), але — як мінімум в медійній площині — Кремль її перехопив, не тільки задавши тон, але і виступивши модератором дискурсу. Це простий, але ефективний спосіб демонстрації навіть не сили, а слабкості протилежного боку: "Київ чолом б'є? Що ж, Москва слухає".
Підсумкові комюніке, по всій очевидності, були узгоджені. Досить поглянути на повідомлення на сайтах Кремля і ОПУ. Текст мало чим відрізняється навіть стилістично: серед обговорюваних тем були війна на Донбасі, звільнення утримуваних осіб, переговори в "нормандському форматі". Винятком став друге питання. У Кремлі відзначили необхідність "звільнення осіб по обидві сторони" (характерна деталь — відсутність характеристики "осіб": полонених? заарештованих? засуджених?), серед яких, очевидно, і звинувачений у державній зраді Кирило Вишинський. А Офіс президента виділив українських моряків, яких, у свою чергу, промовчав Кремль.
Але навіщо взагалі Зеленському знадобився ця розмова? Безумовно, звільнення українських моряків — хороший і правильний привід, і загальний контекст повідомлень з обох сторін дозволяє припустити, що мова йде як раз про можливості їх обміну. Щоправда, російська сторона постійно демонструє небажання обговорювати це питання конкретно, що видно і з повідомленням Кремля.
У той же час, якщо Telegram-канал "Незыгарь" (і не тільки він), що посилається на джерело в Кремлі повідомив правду, що першим питанням Зеленського до Путіну: "А коли Москва визнає результати президентських виборів в Україні?", то приводом для розмови були далеко не моряки або переговори "нормандської четвірки". Чому Банкову так стурбувало ще не відбулося визнання українських виборів з боку Росії? З одного боку, таке визнання свідчило б про готовність до нормалізації відносин. Але з іншого — Москва неодноразово демонструвала, що вважає компромісом поступки їй, а не її і відмовлятися від такого підходу причин не бачить. Між тим, враховуючи календар, сам факт розголосу цього питання — хоч би й через злив — може мати в першу чергу електоральні мети. Схоже, у Зеленського за 10 днів до виборів вирішили відкусити шматок від електорату партій — осколків Партії регіонів. Отже, в першу чергу телефонна розмова є передвиборчою маніпуляцією. Ефект якої посилює заяву Пєскова про "досить прагматичний характер розмови".
До речі, ще один важливий момент. Той же Потураєв в ефірі "плюсів" сказав, що розмова стала можлива за сприяння якихось посередників. Яких? Посередників серед партнерів в Євросоюзі, наприклад, канцлера ФРН Ангели Меркель чи президента Франції Еммануеля Макрона? Або ж це був хтось з числа проросійських політиків України, чиє слово щось та означає для Кремля? Під такий опис, між іншим, підпадають Юрій Бойко та Віктор Медведчук, які (дивний збіг) напередодні переговорів Зеленського і Путіна знову відвідали Москву.
Гра за кількома напрямками
Якщо версія, що посредничали Бойко і Медведчук, вірна, то цілком ймовірно, що через них Путін також передав Зеленському свій список "сприяють налагодженню діалогу" умов — люстрація Петра Порошенка, Олександра Турчинова та інших осіб, які займали посади в період з 2014 по 2019 рр. Навіщо це Путіну, зрозуміло. Таким чином у Кремлі сподіваються не допустити різкого відкату в Києві до колишньої політики замість нинішнього миролюбно-бесхребетного курсу.
У списку побажань російської сторони цілком може виявитися і підтвердження серйозності намірів з боку Зеленського, його бажання говорити з Кремлем. Свого роду аванс у вигляді символічного жесту. Таким може бути звільнення Кирила Вишинського, заради якого днями в Україну спеціально приїжджав (без заперечень з боку СБУ) головний редактор "Еха Москви" Олексій Венедиктов, який вручив Зеленському лист від дружини пропагандиста. І Вишинського ж, коментуючи розмову двох президентів, згадав глава комітету Держдуми з міжнародних справ Леонід Слуцький: "Очікую швидкого звільнення громадянина РФ, журналіста Кирила Вишинського, який абсолютно безпідставно затриманий і перебуває в українській в'язниці".
Фон для президентського розмови формували та інші цікаві сигнали. Одним з них є що з'явилася до переговорів інформація на сайті Генпрокуратури РФ про те, що Світовий конгрес українців, який представляє інтереси 20 млн українців у світі, у Росії є "небажаної" організацією, загрозливою "основ конституційного ладу і безпеки Росії". Для Москви характерно погіршити ситуацію перед важливими переговорами, щоб потім успішно "продати" врегулювання тієї чи іншої проблеми. І рішення по СКУ також цілком може бути імітацією. Адже незважаючи на мільйони українців, як і раніше живуть у РФ, після розгрому Української бібліотеки в Москві навряд чи у когось залишилися ілюзії щодо існування і діяльності українських організацій в Росії. Але у Кремля тепер під час діалогу з Києвом є можливість показати свою зговірливість, доброзичливість, великодушність. І Зеленський, швидше за все, купить цей "товар", оскільки він принесе аналогічні дивіденди вже особисто йому і, як наслідок, "Слуги народу".
Те, що тим самим будуть укріплені переговорні позиції Путіна, з більшою часткою ймовірності Зеленського та його оточення не озаботит. Тим більше що він вже це (посилив позиції Путіна) зробив, коли записав відеозвернення до господаря Кремля із закликом зустрітися в Мінську. Президент РФ знову-таки до телефонної розмови з Зеленським дозволив собі по-батьківськи "відшмагати" недосвідченого, "зеленого" (вибачте за каламбур) українського президента, нагадавши, що Тереза Мей, яку Зеленський також захотів бачити у Мінську, вже без п'яти хвилин не прем'єр, а що стосується присутності представника США, так спочатку треба у них запитати. І, до речі, у Вашингтоні неодноразово говорили, що не бачать себе в "нормандському форматі", вважаючи за краще особисту участь у врегулюванні конфлікту по лінії Волкер–Сурков.
Говорити про конкретні результати "прагматичної бесіди" якщо і можна, то рано, за винятком того, що в Парижі сьогодні відбудуться переговори представників "нормандської четвірки". У відсутність голови МЗС Павла Клімкіна спілкуватися з колегами з Німеччини, Франції і Росії буде Вадим Пристайко, якому ніяк не вдається стати його наступником.
В цілому ж бесіда Зеленського і Путіна, а також супутні дії і заяви являють собою гру обох сторін відразу за декількома напрямками. Зеленський намагається виглядати рішучою людиною, вірним передвиборчим обіцянкам, а Путін, у свою чергу, грає на пониження статусу переговорного президента України і нав'язує йому свою порядку денного.
