Візит Зеленського в Азербайджан: Примітивізм як основа дипломатії

Почнемо з простого: чи дійсно в Баку це оцінять, і ми отримаємо прориви в яких галузях? Безсумнівно, немає. Як і в ситуації з Трампом або Путіним в основу дипломатії ставлять сам факт зустрічі, а не результат.

Як розцінить офіційний Баку видачу блогера? Тільки як слабкість. Тому що поки це акт доброї волі: нас ніхто про це не просив, а ми побігли раніше паровоза (так само, як і з мостом у Станиці і розведенням у Золотом).

Що нам дасть Азербайджан натомість? Поки нічого, тому що ми нічого не попросили.

А тепер хочеться сказати ще один важливий момент: як до нас будуть ставитися в світі? Як до країни, яка видає політв'язнів. Як до ненадійного, трохи божевільному партнеру, який може утнути все, що завгодно. Як до країни, яка радіє з того, що на міжнародних переговорах нічого не здала, а не тому, що щось виграла.

На жаль, Зеленський не розуміє, що видача політичного біженця Азербайджану - це не двосторонні відносини. Це річ, яка вплине на наші відносини з усім світом - і демократичним, та недемократичним. Особливо, коли цей світ зрозуміє, що ми його видали просто так, за спасибі, якого може і не прозвучати.