Політичний компонент. Порошенко змусив Меркель виправдовуватися за "Північний потік-2"
Президент України Петро Порошенко перебуває в Німеччині, де вже зустрівся та поспілкувався і з новим міністром закордонних справ Гайко Маасом, і, власне, з канцлером Ангелою Меркель. Візит проходив у досить непростий, але насичений подіями час. Це і реакція Лондона, Вашингтона і Брюсселя на отруєння Сергія і Юлії Скрипалів. Це і перший пакет обіцяних санкцій США проти фігурантів "Кремлівського доповіді". І готуються відповідні заходи на хімічну атаку в сирійській Думі. І, звичайно, ж жвава дискусія навколо проекту будівництва газопроводу "Північний потік-2", яким Москва намагається лякати ЄС і Україну в контексті серйозного збитку української ГТС.
Сам по собі вояж Порошенко в Берлін вже є позитивним сигналом. Виходячи з заяв, озвучених на спільній з Меркель прес-конференції, можна зробити кілька висновків. По-перше, Німеччина в черговий раз устами канцлера підтвердила свою підтримку територіальної цілісності і суверенітету України, ідеї з "блакитними касками" на Донбасі; підкреслила невизнання виборів президента РФ у Криму і безпосередньо окупації півострова. Скільки б німецьких, французьких, італійських та інших європейських політиків туди не приїздили б.
Ще один важливий момент, що стосується "Північного потоку-2". Після досить прямолінійного інтерв'ю Порошенко німецькій газеті Handelsblatt, в якому він охрестив проект "політичним хабарем за лояльність до Росії", пані Меркель визнала наявність політичного компоненту в цій історії, запевнивши, що взяла до уваги позицію Києва. Хоча раніше в Берліні казали, та й сама канцлер заявляла, що "Північний потік-2" - це суто економічний проект.
Політичний компонент спливає не тільки у відносинах між ФРН і Росією, але і всередині самої Німеччини. Саме коаліційні переговори із Соціал-демократичною партією передбачали торги, одним з лотів для команди Шредера-Габріеля був "Північний потік-2". Необхідна ціна за політичну нормалізацію в країні - створення коаліції і уряду. Зараз же, за словами Меркель, транзит газу для Європи через Україну повинен залишитися. І виразно Меркель про це заявила під час нещодавньої телефонної розмови з Путіним.
Однак це, на жаль, не означає, що Берлін відмовиться від газпромівського проекту. Принаймні, зараз. Він буде будуватися. Федеральний уряд видало дозвіл 27 березня. Пізніше, 5 квітня, фінська кабмін також дозволив будівництво в своїй винятковій економічній зоні (ВЕЗ). Москві можна радіти. Проте слід врахувати позицію інших європейських (і не тільки) країн, яких стосується "Північний потік-2". Так, Данія ще в кінці листопада прийняла закон, який заборонив проведення нитки газопроводу в її територіальних водах. Поки що свою думку Копенгаген не міняв, але може.
В такому випадку є сенс очікувати реагування з боку США. У Штатах подумують заблокувати фінансово проект, що включає в себе санкціонування компаній, причетних до будівництва газопроводу. Відповідь Вашингтона буде в разі, якщо раптом здасться Данія, яка, між іншим, не живить особливу любов до росіян. В тому числі з-за нахабного їх поведінки в Балтії.
Що стосується Німеччини, то для Берліна "Північний потік-2" залишиться також інструментом тиску на Кремль - способом примусу до реалізації не тільки "Мінська", але і введення миротворчої місії ООН на Донбас. Ну, і "дресирування" союзу Москви, Дамаску і Тегерана в Сирії. Меркель чітко дала зрозуміти, що не має наміру відмовлятися від "нормандського формату". Мало того, анонсована сьогодні зустріч "четвірки" у травні в Аахені пройде без участі Путіна. Може, буде Сергій Лавров. А може, й нікого. І це символічно на тлі тотального і остаточного перетворення Росії в країну-ізгоя.
Крім того, Порошенко і Меркель на прес-конференції повідомили про швидке прибуття в Україну великої делегації інвесторів з Німеччини. Аналогічний результат принесла лютнева поїздка президента в Австрії - країну, де багато політики і чиновники відомі лояльним ставленням до російським нафтодоларам. У підсумку в Києві в середині березня пройшов спільний бізнес-форум. Такою ж буде проведено незабаром вже з участю представників німецьких ділових кіл. Германоязычный світ тісно сплітається в інвестиційному танго з Україною. Але в деякому роді бізнес-форум і потенційні вигідні угоди стануть свого роду компенсацією за "Північний потік-2".
Окремо згадаємо зустріч президента з Маасом. Вони поговорили про миротворців, санкції і економічному співробітництві. І глава німецької дипломатії підкреслив, що вже скоро прибуде на Донбас. Побачить своїми очима, що творять російські "ихтамнеты" та їх місцеві маріонетки. Очевидно, що після поїздки міністр, який відзначився більш жорсткою, порівняно з попередниками риторикою, швидше за все, буде ще неприємніше" для Кремля. Як це бувало з іншими європейськими політиками і чиновниками, які відвідали схід України.
Отже. Позитивна сторона візиту в тому, що, як зазначалося вище, він відбувся. Це раз. Два: подальша підтримка з боку Німеччини, ймовірні санкції щодо РФ, візит Маасу, зміцнення бізнес-співпраці. Негусто. Але якщо є інші позитивні аспекти, вони поки слідом за Порошенка і Меркель не покинули кімнату, де проходили переговори. Можливо, про них стане відомо пізніше.
