Вільна економічна зона "Донбас". Кравчук просто не розуміє, про що говорить
Коли про вільні економічні зони говорять політики, не маючи розрахунків і розуміння того, як ця зона працюватиме, виникає одна думка: це або ідіотизм, або схематоз
Спочатку Леонід Кравчук, а потім Олексій Рєзніков сказали, що зараз обговорюється ідея створення вільних економічних зон на Донбасі та на Херсонщині (хто саме ці питання обговорює поки не зрозуміло). Ідея, може, й правильна, але поки викликає більше питань, ніж відповідей. Давайте спробуємо, як мінімум, сформулювати ці запитання, бо відповідей на них, судячи з усього, просто немає.
По-перше, географія. Де будуть створювати вільну економічну зону: на неокупованій території чи і там, і там? Створити вільну економічну зону в межах однієї області — це просто нереально.
По-друге, питання власності "націоналізованих" терористичними "ЛДНР" підприємств. Поки в Мінську про це взагалі не говорять. А без вирішення цієї проблеми неможливо рухатися далі.
По-третє, ідеологія вільної економічної зони. Зараз усі наші сусіди при створенні таких зон говорять не лише про податкові преференції, але й про компенсації при збуті продукції. Україна на це не має грошей і навіть в такій зоні власної компетенції як держзакупівлі пообіцяла ЄС відмовитися від локалізації. Тому вже на старті ми програємо вільним економічним зонам або їхнім аналогам в Польщі, Румунії і навіть Білорусі.
Простіше кажучи, зараз відбулося наступне: Кравчук ляпнув щось, чого сам до кінця не розуміє. Але, як часто у нас буває, замість того, щоб зам'яти це питання, вирішили, що треба побільше про нього поговорити. Так вже було з 500 тисячами робочих місць: Шмигаль озвучив нереалістичну цифру, але вирішили, що тепер всі мають розвивати цю ідею і уряд голосно говорить про нові півмільйона вакансій.
Тепер треба буде вигадувати щось про вільні економічні зони, замість того, щоб спокійно сісти, прорахувати моделі, зрозуміти, хто буде головними інвесторами і вже потім красиво вийти з презентацією і реально спробувати зробити щось хороше.