Віктор Медведчук
Політик, народний депутат від фракції партії "Опозиційна платформа — За життя"
Дитинство
Народився в селищі Почет Абаканського району Красноярського краю РРФСР 7 серпня 1954 року.
- Батько — Володимир Нестерович Медведчук
- Мати — Фаїна Григорівна Гулько
В середині 1960-х років родина Медведчуків повернулася із заслання в село Корнин Житомирської області. Згодом батьки придбали невеликий деревʼяний будинок в містечку Борова Фастівського району Київської області, куди і переїхала сімʼя.
У 1971 році Віктор Медведчук закінчив середню школу в Боровий. Спробував вступити до Вищої школи міліції, але не був прийнятий через біографію батька, який співпрацював з окупаційною владою нацистів під час Другої світової війни і був за це засуджений. У 1990-ті роки військова прокуратура переглянула справу Володимира Медведчука і прийняла рішення про його реабілітацію.
Освіта
З 1972 по 1978 рік навчався на юридичному факультеті Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Під час навчання був одним з керівників комсомольського оперативного загону добровільної народної дружини.
У 1973 році з двома соратниками по добровільній народній дружині був звинувачений в нанесенні тілесних ушкоджень неповнолітньому і засуджений до позбавлення волі строком до двох років. У червні того ж року вирок Медведчуку було скасовано, а справу було відправлено на дорозслідування. У листопаді 1974 року кримінальна справа була припинена, а самого Медведчука виправдали і відновили у вузі.
У 1996 році захистив кандидатську дисертацію на тему "Конституційний процес в Україні: організація державної влади і місцевого самоврядування", а в 1997 році — докторську на тему "Сучасна українська національна ідея і актуальні питання державотворення".
Карʼєра, адвокатська діяльність
Трудову діяльність Віктор Медведчук почав 22 листопада 1971 року сортувальником 2-го класу цеху експедиції періодичних видань Київського призалізничного поштамту. З початку 1972 року одночасно став "позаштатним працівником міліції" на станції Мотовилівка.
У 1978-1989 роках працював адвокатом Київської міської колегії, а з січня 1989 по 1991 рік — завідувачем юридичною консультацією Шевченківського району Києва.
У 1990 році і до 2006 року Медведчук очолював Союз адвокатів України. Крім того, в 1990-1991 роках входив до складу правління спілки адвокатів СРСР.
З березня 1994 року став головою Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури України при Кабінеті міністрів.
Участь в політичних процесах над українськими дисидентами
У 1979 році був адвокатом репресованого поета Юрія Литвина, а на початку 1980-х — поета Василя Стуса. Обидва підзахисних Віктора Медведчука отримали звинувачувальні вироки і померли в тюремному увʼязненні.
Пасивність мого адвоката Медведчука в захисті обумовлена не його професійним профанством, а тими вказівками, які він одержав згори, і підзвітністю: він не сміє розкривати механізм здійсненої проти мене провокації
У 1980 році Медведчук працював адвокатом за призначенням на процесі Василя Стуса. За свідченням близьких до Василя Стуса людей, поет відмовився від призначеного йому адвоката, оскільки "відразу відчув, що Медведчук є людиною комсомольського агресивного типу, він його не захищає, не хоче його розуміти і, власне, не цікавиться його справою".
Проте, Медведчук залишився в справі всупереч протестам підзахисного. "Адвокат у своїй промові сказав, що всі злочини Стуса заслуговують покарання, але він просить звернути увагу на те, що Стус, працюючи в 1979-1980 рр. на підприємствах Києва, виконував норму; крім того, він переніс важку операцію шлунка", — писали газети про виступ Медведчука на процесі над українським поетом.
Згідно з оцінкою українських юристів Романа Титикала і Іллі Котіна, "визнаючи в суді вину свого підзахисного Стуса (при запереченні провини самим підзахисним), адвокат Медведчук порушив свій професійний обовʼязок, фактично відмовився захищати поета, чим грубо порушив право останнього на захист в суді".
У 1985 році був адвокатом на процесі поета Миколи Кунцевича. За спогадами Кунцевича, Медведчук "лив на нього більше бруду, ніж прокурор". Після того, як Медведчук попросив суд залишити без задоволення одне з клопотань Кунцевича, той заявив йому відвід і повторював відведення кілька разів, але щоразу суд залишав це без задоволення.
Я повністю згоден з товаришем прокурором при визначенні міри покарання. Але, з незрозумілих для мене причин, товариш прокурор забув про те, що підсудний ще не відбув один рік і дев'ять місяців з попереднього терміну. Вважаю, що необхідно додати цей термін до нового покарання
Це клопотання було задоволено судом.
19 жовтня 2020 року Дарницький райсуд Києва заборонив поширення книги історика і журналіста Вахтанга Кіпіані "Справа Василя Стуса" за позовом нардепа і зобовʼязав видалити з книги згадки про останнього. Книгу Віктор Медведчук вимагає заборонити через нібито приниження його честі та гідності, а також порушення його ділової репутації. Кіпіані і видавництво повністю заперечують ці звинувачення.
Медведчук в бізнесі
З початку 1990-х Медведчука називали членом неформального обʼєднання "Київська сімка", яку повʼязували з президентами Леонідом Кучмою та Леонідом Кравчуком. Крім цього Віктор Медведчук був засновником Українського кредитного банку, АТ "Футбольний клуб" Динамо-Київ, "Міжнародної адвокатської компанії Бі. Ай. ЕМ" (президентом якої був з 1991 по 1997 рік), Українського промислово-фінансового концерну "Славутич", а також членом-кореспондентом Академії економічних наук України і спілки журналістів України.
Політична діяльність
Свою політичну карʼєру Медведчук почав в 1993 році, вступивши до Партії прав людини, в 1994 р увійшов до складу СДПУ. З 1996 по 1998 роки був заступником голови СДПУ(о), а з 1998-го очолив політсилу, головою якої був до 2007 року.
У 1997 році Медведчук був позаштатним радником президента України.
З квітня 1997 по березень 1998 року — депутат Верховної Ради другого скликання від партії СДПУ(о). З березня 1998 по квітня 2002 року — депутат третього скликання (також від СДПУ(о)).
У 1998-2000 роках був обраний заступником голови Верховної Ради, а в 2000-2001 роках — першим заступником голови парламенту.
У квітні 2002 року був обраний депутатом Верховної Ради IV скликання, але в червні 2002 року очолив Адміністрацію президента Леоніда Кучми. У той час Медведчука називали "сірим кардиналом" Кучми. Крім того, опоненти політика покладали саме на нього відповідальність за фальсифікації на виборах президента в 2004 році на користь провладного кандидата Віктора Януковича.
Медведчук був одним з ініціаторів і розробників політичної реформи, в результаті якої Україна перейшла від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління.
Зі своєї посади в Адміністрації президента Медведчук пішов у 2005 році після Помаранчевої революції і перемоги на президентських виборах опозиційного кандидата Віктора Ющенка.
У березні 2006 року політик знову балотувався до парламенту за списками опозиційного блоку "Не так!". Політсила набрала 1,01% голосів і не подолала виборчий барʼєр.
Після провалу на виборах СДПУ (о), що входила в блок, фактично призупинила діяльність, а Медведчук написав заяву про відставку з поста голови партії.
У період 2008-2009 років ЗМІ приписували Медведчуку співпрацю з Юлією Тимошенко, яка займала на той момент посаду премʼєр-міністра. У блоці останньої дану інформацію регулярно спростовували.
У квітні 2012 року політик заснував громадську організацію "Український вибір", яка жорстко критикувала європейський курс України і тодішнього президента Віктора Януковича, обраного в 2010 році. Янукович оголосив про курс України на євроінтеграцію, тоді як "Український вибір" виступав за вступ країни до Митного союзу Росії, Білорусі і Казахстану.
29 грудня 2013 року активісти Євромайдану організували автопробіг до будинку Віктора Медведчука. Активісти називали Віктора Медведчука "ляльководом" і безпосередньо повʼязували його з кривавими подіями під час Революції Гідності: силовим розгоном Євромайдану в Києві 30 листопада, побиттям людей під час подій біля Адміністрації президента 1 грудня і штурмом Євромайдану 11 грудня.
З початку агресії Росії в Криму і на Донбасі в 2014 році Медведчук неодноразово публічно виступав за мирне врегулювання конфлікту. Політик заявляв про необхідність початку "широкого діалогу між Києвом і Донбасом", при цьому не згадуючи роль Росії у розвʼязанні бойових дій.
З травня 2014 року Медведчук вів переговори з терористами про припинення військових дій. Згідно зі звітом ОБСЄ 23 червня того ж року, український політик представляв на переговорах бойовиків "ЛДНР". Цю інформацію Медведчук не коментував.
У червні 2014 року канцлер Німеччини Ангела Меркель запропонувала призначити політика посередником для забезпечення діяльності Тристоронньої контактної групи.
З 20 грудня 2014 року Медведчук займався питанням обміну заручниками, був призначений спецпредставником для переговорів щодо врегулювання ситуації в зоні АТО в Мінську. У травні 2015 року він увійшов до складу підгрупи з гуманітарних питань Тристоронньої групи, де займався питанням обміну полоненими, а також спільно з місією Червоного хреста — пошуком зниклих без вести осіб.
У липні 2018 року Віктор Медведчук вступив в партію Вадима Рабиновича "За життя", а 5 листопада 2018 року Медведчук був обраний головою партії.
24 травня 2019 року, за день до інавгурації нового президента Володимира Зеленського, політик сказав, що "не бачить сенсу представляти інтереси" команди нового глави держави на переговорах з Росією. Крім того, Медведчук заявив, що його партія перебуває в опозиції до Зеленського.
27 травня 2019 року Віктора Медведчука було обрано головою політради "Опозиційної платформи — За життя" (ОПЗЖ) і главою стратегічної ради партії. За списками політсили знову був обраний народним депутатом на виборах до парламенту в липні того ж року.
У жовтні 2020 президент Російської Федерації Володимир Путін у розмові з політиком заявив про можливість поставки в Україну вакцини від коронавируса російської розробки "Супутник V". Раніше Медведчук заявляв, що зробив щеплення "Супутником" в окупованому Криму.
Медведчук — член Комітету Верховної Ради України з прав людини, деокупації і реінтеграції тимчасово окупованих територій в Донецькій, Луганській областях та Автономній Республіці Крим, місті Севастополі, національних меншин і міжнаціональних відносин.
Санкції проти Медведчука
17 березня 2014 року США ввели персональні санкції проти переліку осіб, які загрожують миру, безпеці, стабільності, суверенітету і територіальній цілісності України, і за підрив демократичних інститутів і процесів в Україні. У даному переліку є і Віктор Медведчук. США звинувачують його в наданні суттєвої фінансової, матеріальної та технологічної підтримки режиму Віктора Януковича.
Крім того, вважає уряд США, члени "Українського вибору" займалися діями або політикою, які підривали демократичні процеси або установи в Україні та загрожували миру, безпеці, стабільності, суверенітету і територіальній цілісності країни.
2 лютого 2021 року Володимир Зеленський своїм указом ввів в дію рішення РНБО, яке на 5 років заборонило діяльність телеканалів, повʼязаних з Віктором Медведчуком — "112 Україна", Newsone і ZIK. Крім телеканалів, під санкції потрапив інший нардеп від ОПЗЖ — Тарас Козак, який є їхнім формальним кінцевим бенефіціаром. А 19 лютого було введено санкції проти самого Медведчука і його дружини Оксани Марченко.
Підозра у державній зраді
11 травня 2021 року генеральний прокурор Ірина Венедіктова підписала підозру в державній зраді Віктору Медведчуку і Тарасові Козаку. Підозра стосується трьох епізодів.
За даними слідства, в 2015 році Медведчук вступив у попередню змову з чиновником уряду РФ для видобутку корисних копалин на шельфі Чорного моря (морська економічна зона України, тимчасово окупована РФ). Медведчук нібито передав до РФ якісь унікальні дані про кримські родовища, на самостійний збір яких росіянам знадобилося би багато часу. Йдеться про родовище "Глибоке", ТОВ "Нові проєкти".
Також СБУ обшукала будинок Медведчука й офіс його партії.
12 травня Медведчук прибув в Офіс генерального прокурора. Політик провів на допиті близько 2,5 годин. Проти нього завели ще одне провадження про порушення правил ведення війни.
Прокуратура просила для Медведчука арешт із альтернативою застави в 300 млн гривень.
13 травня Печерський районний суд Києва обрав Вікторові Медведчуку міру запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту до 9 липня.
Адвокати політика подали апеляцію на домашній арешт.
Також подав апеляцію на рішення Печерського районного суду щодо цілодобового домашнього арешту Віктора Медведчука і Офіс генерального прокурора.. У ОГП наполягають на утриманні нардепа під вартою.
Декларація
За даними декларації про доходи за 2019 рік, Медведчук має у власності 6 ділянок землі і 2 будинки, а його дружина Оксана Марченко володіє 11-ма земельними ділянками та 3-ма будинками.
Пара володіє майже двома десятками елітних автомобілів. У Медведчука — вісім авто марок BMW, Mercedes, Toyota, Renault і MAYBACH, у Марченко — 11 машин, серед яких марки Bentley, Land Rover і Lexus.
Також Віктор Медведчук задекларував колекцію дорогоцінних годин від елітних виробників: Rolex, Breguet, Patek Philippe, і ін (всього 11 годин). Оксана Марченко є власником більше десятка годинників і ювелірних виробів (Chanel, Rolex, Corum, Ulysse Nardin, Dolce and Gabbana, Damiani, і ін).
В цілому подружжя задекларувало десятки предметів розкоші — коштовний одяг від топ-брендів, прикраси, спортивне обладнання, меблі, антикваріат та інше.
Крім того, Медведчук володіє антикварними друкованими виданнями, що мають історичну цінність: Фрагмент Біблії Гутенберга (1455 рік), рукописне Євангеліє XV століття, "Тріодь Пісна" (1555 рік), "Заблудівське Євангеліє" (1569 року), "Апостол" Івана Федорова (1574 рік), "Венеціанський буквар" (1575 рік), "Віленське Євангеліє (1575 рік), "Євангеліє Учительне" (1580 рік)," Граматика "Мелетія Смотрицького (1648 рік), і ще цілий ряд унікальних друкованих видань XVII-XX ст.
Також в декларації політика зазначені кілька сотень картин російських, українських та іноземних художників.
У 2019 нардеп задекларував понад 60 мільйонів гривень доходу, серед яких депутатська зарплата становить лише 180 тисяч гривень. Найбільше грошей Медведчуку принесла кіпрська компанія Ventolor Holding Limited: 33,4 мільйона гривень премії та 21,9 мільйона гривень винагороди. Власницею фірми вказана Оксана Марченко. Ще 4,8 мільйона гривень зарплати Медведчук отримав в компанії "Гармонія"
Згідно з декларацією, Оксана Марченко — власник 97 компаній. Зареєстровані вони в цілому ряді країн: Україна, Росія, Кіпр, Віргінські острови, Маршаллові острови, Великобританія, Мальта тощо. Дружина політика задекларувала 258,6 мільйона гривень дивідендів від кіпрської компанії Tumillon Investments LTD.
Відгуки про Медведчука
"Есдеки" користуються репутацією людей, які легко вирішують проблеми друзів. І так само легко створюють проблеми конкурентам. Здається, не особливо вибираючи засоби. З вкоріненою думкою "СДПУ (О) не любить ніхто" лідери партії не сильно сперечаються
У Медведчука є свої власні переконання. Я вважаю, що він український націоналіст. Хоча йому і не подобається таке визначення, він вважає себе освіченим патріотом України
Медведчук — це ворог моєї країни, вбивця і минулого, і майбутнього
Цитати
Я серед людей, які ставляться (до Росії) добре. Якщо повернутися до того, що Росія визнає Донбас територією України і не визнала невизнані республіки і їх незалежність, як вона це зробила з Південною Осетією і Абхазією, то з цього все і виходить, що штамп щодо агресії для мене неприйнятний, як і неприйнятний для багатьох людей в Україні
Василь Стус був засуджений за антирадянську агітацію і пропаганду. Якщо ви скажете, що це було зроблено незаконно, то я вам не повірю. Тому що тоді вам треба зробити висновок, що Стус не боровся з радянською владою. А ви, я думаю, знаєте, як і багато інших наших слухачів, що Василь Стус боровся з радянською владою, і закони радянські робили так, що він повинен був відповідати за цю діяльність. Я вам наведу приклад одного з сучасників Стуса Левка Лук'яненка, якого запитали: як ви вважаєте, а Стуса радянські суди незаконно засудили? Він каже: не можна так говорити, незаконно, оскільки діяли закони, які Стус порушував, інакше він не був би борцем за незалежність України
Ну і чудово, я теж до них (виборців, які сприймають Медведчука негативно — "ДС") негативно ставлюся. Ну а як? У нас 60% вважають Росію агресором, а я не вважаю. Я що, повинен бути серед цих 60%? Ні, я буду серед іншої частини
Особисте життя, захоплення
Тричі одружений. Перша дружина — Марина Лебедєва. Друга — Наталя Гаврилюк, у шлюбі з якою в 1982 році народилася дочка Ірина.
У 2003 році одружився на телеведучій Оксані Марченко. У 2004 році у пари народилася дочка Дарина.
Хрещеними батьками Дарини є президент Росії Володимир Путін і дружина колишнього премʼєр-міністра Росії Дмитра Медведєва Світлана.
Відомо, що Медведчук захоплюється футболом.
Нагороди
Доктор юридичних наук. академік Академії правових наук України. Заслужений юрист України. Повний кавалер ордена "За заслуги". Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.