Вихід Британії з ЄС. Чого треба боятися Україні
На жаль, стабільні 90-і і 2000-і завершилися. В світі завжди існують періоди, коли світові лідери і цілі нації починають хотіти нелогічних змін. Вони відчувають свою силу і вважають, що локальні рішення їхніх проблем зразу зроблять їхні країни щасливими. Зараз ми вступили в цю епоху.
Якщо хтось вважає, що перший крок до цих змін зробив Путін, той глибоко помиляється. Спочатку був Буш і Афганістан. Потім був Ірак, який послабив сунітів і зробив керівництво американського Іраку залежним від Ірану. Потім, відчувши слабкість США, збожеволів Путін і поліз в Грузію. А далі все почало наростати, як сніговий ком.
Зараз багато хто говорить, що назріває третя світова і, що ситуація дуже схожа на 1914 рік. Насправді, ситуація кардинально відмінна - зараз мінімальна кількість країн хоче війни (тоді всі імперії хотіли воювати). Точніше, окрім Путіна та ІД, цього не хоче ніхто. Але нагнітання ситуації справді може стати більш ніж загрозливим.
Занадто войовничу риторику має Ердоган. Конфлікти Китаю й США у Південно-Китайському морі ніби вдалося погасити, але проблему не вичерпано. Маємо Іран, який де-факто контролює керівництво Іраку і частково - Башара Асада. Маємо початок військових дій в Йорданії та прогнозований конфлікт в Бахрейні. Маємо Північну Корею. На підході - зміна керівництва Німеччини та Франції.
Але чи все це означає, що Путін переміг і почалася гібридна третя світова? Ні, це не так. Станом на зараз, навіть після виходу Британії з ЄС, єдиний політичний механізм, який буде запущено - це механізм можливого розвалу Євросоюзу і виходу Шотландії з Британської імперії. Але давайте дивитися логічно: це процес не одного року і не двох. Навіть найгірший короткостроковий сценарій - перемога Саркозі та противників Меркель наступного року не означає, що Франція чи Німеччина будуть автоматично виходити з ЄС. Європа буде продовжувати домовлятися і торгуватися. ЄС буде намагатися все ввести в політико-бюрократичне русло. А війна в Перській затоці триває останні 60 років безперервно.
Повернімося до найгірших сценаріїв для України. В короткостроковій перспективі - це всього лише можливе зняття санкцій з РФ. І не в грудні 2016, а в червні 2017 року. При цьому, ми маємо розуміти, що зняття європейських санкцій проти низки компаній з РФ не вплине на рівень агресії росіян на Донбасі. Сценарій росіян дуже простий - затягнути Україну в прямий переговорний процес з ЛДНР і змусити нас інтегрувати ці території. Заяви Савченко, які зараз так ріжуть вухо, це лише початок довготривалої кампанії. Частина цієї кампанії - відкриття кордонів ЛДНР і початок відкритої торгівлі, інша частина - дострокові парламентські вибори і абсолютно недієздатний новий парламент (в ідеалі - це парламент, за який голосує ЛДНР, а, значить, "Опоблок" отримає плюс 3 млн. виборців). І це лише два середньострокові елементи цієї війни. Путін не грає в коротку гру. Він не дозрів до відкритої війни ні з ким, підкреслюю ні з ким. Поки що він готовий чекати.
Тому, коли наші експерти говорять про початок третьої світової після виходу Британії з ЄС, вони забігають аж надто далеко. Поки третя світова - це футурологія. Реальність для нашого "містечкового" фронту полягає в тому, що ми вирішимо з Донбасом: цілуємося з ЛДНР і отримаємо громадянську війну чи закриваємо кордони і реально боремося з корупцією і популізмом.
І, останнє. Вже не про Україну. Голосування на референдумі і вихід з ЄС - це все ще не одне і те саме. Голосування проти виходу з ЄС Шотландії та Північної Ірландії - це шанс місцевих націоналістів для повторного референдуму в Шотландії по виходу з Британії. Чи хочуть англійці цього? Цілком імовірно, що цей референдум - лише перший крок, після якого буде тупцяння на місці, кроки назад, вправо, вліво і т.д.