Весна на передовій. Що несе Україні п'ятий рік війни на Донбасі
Для лінії протистояння це означає тільки одне - бездоріжжя і пов'язане з цим деяке охолодження бойової активності.
Під цю марку підійшло і чергова - вже 15-е і 20-е за війну перемир'я, на цей раз без фантазії названое великодніх - було б набагато чесніше, якщо б не придумували якісь назви, а просто давали номери, але це справа смаку. Хоча й до цього було перемир'я, назва якого вже ніхто і не пригадає. Ось воно більш або менш дотримувалися і навіть прес-служба штабу АТО змогла відрапортувати про трьох-чотирьох днями в лютому-березні абсолютно без обстрілу з тієї сторони.
А так наші бійці продовжували гинути. За січень тільки бойових втрат 15 осіб, за лютий - дев'ять, березень -10. Причому причин загибелі за великим рахунком три - підриви на мінах, розтяжках і невстановлених вибухових пристроях, мінометні обстріли і найголовніше - активізація снайперської війни.
І справа тут не тільки в тому, що лінія дотику зблизилися настільки, що тепер можна ефективно "працювати" навіть з штатної СВД, а в переході самої війни на новий якісний рівень - позиційний. За роки війни обидві сторони наповнені численними інженерними спорудами - так, з нашого боку "залито в бетон" як мінімум три найпотужніші лінії. Худо-бідно, але створена та система флангового вогню і інші принади оборонної стратегії. Тому обстріл з артилерії (включаючи 122-мм), навіть за умови коригування з безпілотника, фактично не приводять до потрібного результату - бліндажі в два-три накату надійно рятують. Дуже рідко вдається противнику "підловити" наших бійців поза окопів і накрити мінометами. Залишається тільки одне - "полювання на людей" спеціально підготовленими снайперськими парами.
На початку війни це був вкрай штучний товар, але за останні пару років як у нас, так і в РФ, освоїли масову підготовку. Наші снайпери отримали велику кількість новітніх гвинтівок, тепловізори, і найголовніше - досвід, який щедро передають численні західні інструктори.
Не відстає і супротивник - все частіше на фото і відео починають світитися новітні гвинтівки "Орсис", підготовлені снайпери. Причому за деякими даними, російські генерали залишилися вірні собі і час від часу посилають на Донбас цілі снайперські підрозділи регулярної армії - отримувати бойовий досвід.
У зв'язку з цим як ніколи актуальною стає проблема отримання західних та вітчизняних антиснайперских комплексів. Сьогодні вони є, але тільки в спецпідрозділах СЗГ і їх поява на тій чи іншій ділянці фронту, як правило, означає збільшення кількості аватарок "пам'ятаємо, сумуємо!" в мережі "Вконтакте" і повна тиша на кілька найближчих місяців. Але таких комплексів і спеців потрібно багато, дуже багато. Як показала практика отримання західного зброї, паралельно потрібна дуже потужна програма підготовки розрахунків, причому люди повинні бути вкрай вмотивованими. Щоб не вийшло як з розпіареними "снайперськими курсами" з модернізованими кулеметами ДШК, куди командири середньої ланки постаралися "спихнути" не самих кращих бійців або з американськими "безпілотниками", які виявилися неефективними саме через нерозуміння їх ролі.
Потрібно масове впровадження нових гвинтівок замість стандартних СВД. Слава богу, про це вже задумалися і свідчення тому - сам Муженко стріляє з UR-10 від "Зброяра". І хоча тут залишається ще багато питань - насамперед щодо забезпечення патронами .338 калібру, але сам факт, що процес пішов не може не радувати. Адже, як показали такі волонтерські гвинтівки, їх ефективність в рази вище - "при попаданні в плече, наприклад, там де 7,62х54 залишить пораненого, .338 зробить труп".
Початок весни означає і ще один неминучий процес - після зимового періоду підготовки на фронт висуваються нові частини з нової і відремонтованої технікою. Так, на місце "аэромобильников" висуваються поповнені особовим складом механізовані і мотопехотные бригади. На широкому фронті вже зайняла свої позиції 30-я і 93-я бригади, в найближчі дні або тижні) в район боїв прибуде 28-а, 14-а. Пройшла ротація артилеристів, поки мало що зрозуміло з танкістами, але це вже друга лінія і тут невизначеності більше.
Військовому командуванню вдалося піти від схеми "12-12", коли бригада роками перебувала на "передку", сточуючи офіцерський склад, тепер ця схема виглядає як "5-7", що вкрай позитивно позначається як на моральний стан особового складу, так і дозволяє проводити планові заходи щодо переозброєння.
А вже сьогодні після того, як були вирішені фінансові питання у війська масово пішли вироблені за весь минулий рік бронетранспортери БТР-4, що дозволить відразу парі бригад отримати сучасні засоби війни. Потроху заходять і анонсовані в минулому році БМП-1, закуплені у Східній Європі.
На цьому тлі відбуваються і стратегічні зміни - нарешті завершено контракт на поставку танків "Оплот-М" в Таїланд і харків'яни зможуть приступити до робіт по серійному виробництву варіанти для ЗСУ. Правда, поки незрозуміло, чи існує такий варіант хоча б в дослідному екземплярі. Адже не секрет, що експортний варіант танка несе в собі велику кількість деталей російського виробництва, так і установка радіостанції і приладів вітчизняного виробництва можуть потребувати зміни всієї конструкції (і як мінімум нових державних випробувань).
Потроху зростає парк і готовність Повітряних сил. Причому велика частина процесів відбувається всередині, далеко від очей журналістів, яким доводиться задовольнятися лише обривками інформації. Як топ-новину на військових та околовоенних ресурсах стає поява фотографії одного нового відновленого Су-27. Притому що відновлення машин інших типів просто залишається за кадром.
Проходить відновлення парку і зенітно-ракетних комплексів - правда, не так швидко, як хотілося б, але попереду масштабні весняні навчання ППО на півдні, і знаючі люди говорять про те, що там, як і в минулому році, засвітиться ряд досить цікавих новинок. Що це буде - покаже час, тим більше що вибір більш ніж великий - за останній час у цій області було відразу кілька проривних технологій.
А поки на лінії зіткнення продовжується позиційна війна, в якій чаша ваг схиляється потроху на нашу сторону. Все частіше "з того боку" починають говорити про введення призовного принципу формування збройних сил, все частіше в соціальних мережах з'являються нарікання на загибель "ветеранів боїв 2014 р.", некомпетентність російських радників, випадки розкладання дисципліни, навіть відвертого дезертирства.
В той же час не можна впадати і в крайнощі і говорити про те, що нам протистоять погано навчені ополченці з іржавими танками. За їх спиною - Росія, так і певний досвід колабораціоністи все-таки набрали. Так, за останні три місяці були і неприємні моменти з розсіюванням наших диверсійних груп ще в сірій зоні і пара вдалих мінометних нальотів.
В цілому ж тактика нашим військово-політичним керівництвом обрана правильна - зменшення часу ротації, насичення переднього краю новітнім зброєю, посилення ролі міжнародного співтовариства у вирішенні конфлікту (у вигляді введення міжнародного миротворчого контингенту). На п'ятий рік війни вже цілком очевидно, що єдине, що може змусити Росію піти з Донбасу - це лише активна позиція зовнішніх гравців. І неважливо, що це буде чергова партія зброї від США для ЗСУ або різке посилення секториальных санкцій, головне, щоб це було дієво.
