Верховний Суд визнав законним обмеження релігійних прав
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду визначив, що право громадян сповідувати релігію може бути обмежене під час мобілізації
Про це повідомляє пресслужба Верховного Суду, передає "ДС".
Так, суд визнав громадянина винуватим у тому, що він, будучи військовозобов’язаним та визнаний обмежено придатним, під час загальної мобілізації ухилився від призову на військову службу.
Громадянин отримав повістку в липні 2022 року. Він не мав права на відстрочку від призову, та підстав для заміни військової служби альтернативною. Однак відмовився від отримання повістки, мотивуючи це тим, що військова служба суперечить його релігійним переконанням. У зазначений у повістці час до ТЦК не прибув, чим порушив вимоги ст. 65 Конституції України та порядок комплектування ЗСУ.
ККС ВС зазначив, що гарантоване ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право сповідувати свою релігію або переконання в аспекті можливості відмови від військової служби не є абсолютним, а може бути обмежене. Критеріями правомірності обмеження є: законність; легітимна мета – інтереси громадської безпеки, необхідність охорони публічного порядку, здоров’я чи моралі, а також захист прав і свобод інших осіб.
В умовах збройної агресії Росії є нагальна потреба в належному комплектуванні Збройних Сил України для відсічі агресії і високі ризики недобросовісної поведінки осіб, що підлягають призову, спрямованої на ухилення від виконання конституційного обов’язку захисту Вітчизни. За таких особливих умов досягнення справедливого балансу між правом людини на вільне віросповідання та Конституцією України в аспекті можливості відмови від військової служби вимагає забезпечення об’єктивної перевірки тверджень особи про несумісність її релігійних переконань з військовою службою та підтвердження доказами наявності відповідних переконань.
Право на свободу віросповідання має як зовнішній, так і внутрішній аспекти, та об’єднання з іншими людьми в релігійні організації є лише однією з альтернативно можливих форм його зовнішнього вираження. Проте, відмовляючись від служби у збройних силах з міркувань совісті, особа має продемонструвати наявність у неї відповідних глибоких, щирих і послідовних релігійних переконань певними даними, крім власних слів та тверджень близьких осіб, зазначили у Верховному Суді.
У цій справі Верховний Суд узяв до уваги, що засуджений не належить до жодних релігійних організацій і проходив строкову службу у ЗСУ, у тому числі впродовж 5 місяців після формування в нього, з його слів, заявлених релігійних переконань. За таких обставин колегія суддів погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що засуджений не довів наявності в нього глибокого й непереборного конфлікту між зазначеними переконаннями і військовим обов’язком.
З огляду на зазначене Суд визнав правильною кваліфікацію дій особи як ухилення від призову за мобілізацією.
