Вбити "Грузинську мрію". На що перетвориться Грузія після виборів 26 жовтня

26 жовтня в Грузії відбудуться парламентські вибори, від результату яких буде залежати подальша доля країни та її вектор розвитку — проєвропейський, або проросійський. Перемога правлячої партії "Грузинська мрія" унеможливить вступ Грузії до ЄС. Вже сьогодні переговори між Тбілісі та Брюсселем фактично заморожені попри те, що формально Грузія з кінця минулого року є кандидатом на вступ в ЄС.

Відповідальний за зміну зовнішньополітичного курсу Грузії — мільярдер Бідзіна Іванішвілі, який набув статків у Росії. У 2012 році він заснував "Грузинську мрію" і сам був прем'єр-міністром Грузії понад рік. Наприкінці 2013-го Іванішвілі відійшов на задній план, залишаючись сірим кардиналом. Тепер він знову особисто веде виборчу кампанію своєї партії і на мітингах на підтримку "Грузинської мрії" проповідує антизахідний курс. 10 вересня партія обрала Іванішвілі своїм головним кандидатом на парламентських виборах 26 жовтня.

Брюссель призупинив процес зближення після того, як у травні 2024 року влада Грузії, попри масові протести, ухвалила закон про "іноземних агентів" (офіційна назва — "Про прозорість іноземного впливу"), який зобов'язує організації, що отримують щонайменше 20% грошей з-за кордону, реєструватися в органах влади. Фактично закон є калькою з російського закону про іноагентів. Після прийняття цього закону відбувалася велика кількість протестів, які діюча влада розганяла водометами та задіювала силовиків.

У розпал передвиборної кампанії "Грузинська мрія" почала виступати з дедалі різкішими заявами, обіцяючи своїм політичним опонентам трибунал. Фактично йдеться про заборону основних опозиційних партій — не лише "Національного руху" колишнього президента країни Міхеіла Саакашвілі, а й усіх інших опозиційних партій, а також позбавлення мандатів депутатів від цих партій. Прем’єр-міністр Іраклій Кобахідзе постійно поливає проєвропейську опозицію брудом у своїх заявах, називає їх злочинцями.

Але параллельно правляча партія продовжує загравати з ЄС — це чудова передвиборча технологія для розпорошення проєвропейського електорату. Певна частина виборців, спостерігаючи за цією активністю партії влади, впевнена, що вона дійсно сповідує європейські цінності.

Ще одна передвиборча технологія полягає в тому, що Кобахідзе та інші партійні функціонери "Грузинської мрії" вже кілька тижнів лякають громадян якоюсь "партією глобальної війни" всередині Грузії, яка нібито хоче втягнути Грузію в конфлікт із Росією. Оглядачі розцінюють це як підготовку до розриву із Заходом та остаточну відмову від перспективи вступу Грузії в ЄС та НАТО.

За останніми соціологічними опитуваннями "Грузинська мрія" помітно випереджає своїх проєвропейських опонентів. Півтора місяці тому ситуація була наступною:

• "Грузинська мрія" — 31,4%;
• "Національний рух"/"Стратегія Агмашенебелі" — 9,6%;
• "Ахалі" — 9,1%;
• "За Грузію" — 3,3%;
• "Лело" — 3%;
• Лейбористська партія — 1,7%;
• "Європейська Грузія" — 1,4%;
• "Консервативний рух — Альт-Інфо" — 1,4%;
• "Громадяни" — 1,4%;
• "Єдина Грузія — Демократичний рух" — 1,3%

Після того, як деякі проєвропейські політичні сили почали об’єднуватися, їх рейтинги пішли вгору. Ситуація станом на середину вересня:

• "Грузинська мрія" — 34%;
• Блок "Єдність" ("Національний рух", "Стратегія Агмашенебелі", "Європейська Грузія") — 19.2%;
• "Гахарія — За Грузію" — 10.6%;
• "Сильна Грузія" ("Лело", "За народ", "Площа свободи", "Громадяни") — 9.8%;
• "Нова єдність — Гварамія, Мелія" — 9.1%;
• "Гірчі" (Яго Хвічія) — 5.9%;
• Лейбористська партія — 5.1%;
• "Альянс патріотів" / "Альт-інфо" — 3%;
• "Ми" (Давид Кацарава) — 2.1%

Сумарно опозиційні партії, що підписали хартію про спільні дії, набирають близько 38%, тобто мають шанс позбавити влади "Грузинську мрію", створивши коаліцію.

Сьогодні, як і під час голосування за закон про іноагентів, проводяться масові кампанії в соціальних мережах з розгоном меседжів проти "Грузинської мрії". З іншого боку, проросійські сили за підтримки ФСБ також активно використовують медіа та соцмережі для розповсюдження відвідних наративів та введення електорату в оману. Також проросійські сили продовжують переманювати на свій бік релігійний електорат, однією з тез їх передвиборчої кампанії є закріплення православ’я як державної релігії.

Для проведення більшості рішень через парламент "Грузинській мрії" буде достатньо простої більшості, яку вона має зараз, і яку хоче отримати на наступних виборах, хоч це і малоймовірно. Якщо ж все-таки проросійські сили ризикнуть фальсифікувати вибори, в країні майже напевно почнеться нова революція. Представники ЄС вже заявляли про призупинення безвізового режиму для грузинів у випадку фальсифікацій, але, скоріше за все, Захід цим не обмежиться. За будь-яких обставин цивілізованому світу непотрібна Грузія як маріонетка Росії, яка надає прихисток ЧФ РФ у своїх портах і не тільки. Відтак Заходу потрібно підтримувати опозиційні політичні сили в Грузії та сприяти плавному переходу влади від проросійських сил до проєвропейського руху.