Ватяна підробка під Вакарчука. Зробить Зеленський Україну Гватемалою
Не встигли українці вдосталь насолодитися обговоренням художніх і патріотичних "достоїнств" забороненого серіалу "Свати", як були збентежені новиною про те, що "95 квартал" офіційно зареєстрував політичну партію під назвою "Слуга народу".
Для тих, хто не надто пильно стежить за гумористичними виробами пана Зеленського, нагадаємо, що своє патетичне назву партія запозичила у ще одного серіалу квартальщиків. На відміну від "русскомирской" битовухи, на якій базується невзыскательный гумор "Сватів", "Слуга народу" з самим Зеленським у ролі президента України старанно, щоправда, переважно не смішно, викриває виразки української політики, а його поява на екрані супроводжувалося досить потужною рекламною кампанією. Так що навіть не бачили жодної серії громадяни точно знають, що "Слуга народу" це саме Зеленський.
Навіщо ж скандальному гумористу знадобилося переказувати художній образ в реальність? Тут не потрібно забувати, що Зеленський досить успішний бізнесмен, завжди вмів вигідно продавати себе і свої шоу. Так що його бажання застовпити право на розкручений бренд в світлі наближення виборів цілком зрозуміло і логічно. Ну а варіантів того, як в українських політичних реаліях монетизувати бренд "Слуги народу", більш ніж достатньо.
Що ж стосується можливої участі свіжоспеченої партії "Слуга народу" в парламентських, чи навіть персонально Зеленського в президентських виборах, то подібне нікого в принципі дивувати не повинно. Участь різного роду комедіантів в політиці - стійкий світовий тренд останніх років. Особливо успішні політики-клоуни в країнах Латинської Америки, які мають багато в чому схожі проблеми з Україною - олігархи, корупція, популізм і так далі. У Гватемалі, наприклад, комедіант Джиммі Моралес навіть став президентом.
І хоча Україна не тільки не Росія, але і не Гватемала, Зеленський цілком може розраховувати на непоганий результат. Якщо музикант Святослав Вакарчук вже давно має помітний президентський рейтинг, то комік Зеленський нічим не гірше. Тим більше сьогодні квартальник "жертва режиму", вистраждане дітище якого - серіал "Свати" - волюнтаристськи забанено цензурою, а душевні українці щедрі на любов до всіляких страждальцям.
До того ж маленький українець не стільки готовий голосувати за Зеленського, скільки проти існуючої влади, а популярний комедіант в даному випадку лише персоніфікація протесту. Мовляв, дістали олігархи і продажні політики - проголосую всім назло за клоуна Зеленського.
У цьому зв'язку ніяк не можна втриматися від порівняння з вже згадуваним Вакарчуком. За останнього багато українців також можуть голосувати виключно в якості акту протесту проти незадовільної дійсності. І якщо музикант, патріот і львів'янин Вакарчук - це протест українця-патріота, то Зеленський, який, навіть озвучуючи рекламу, говорить по-українськи так, ніби неприкрито ерничает, - це протест ватного або полуватного українця. Так що можливий кандидат у президенти Вакарчук в особі можливого конкурента Зеленського отримає свій ватний противагу, так би мовити, Зеленський буде ватним Вакарчуком.
Можна не сумніватися, що і Вакарчук, і Зеленський, якщо будуть балотуватися, то побудують свої кампанії на антиолігархічної риторики, мовляв, всі кандидати від кланів, і тільки я простий і чесний хлопець з народу - третя сила і нове обличчя два в одному. Однак головна іронія в тому, що ні перший, ні другий, ні хто-небудь ще в українській політиці "простим хлопцем з народу" бути не може, особливо якщо його часто показують по телевізору.
Кого не візьми в сучасній українській політиці, за його спиною при належній увазі завжди можна знайти пару, а то й кілька пар волохатих рук олігархічних. Почнемо з того, що чинний президент Петро Порошенко сам олігарх, нехай, за підрахунками Forbes, і не найбагатший, ніяк не означає, що його опоненти - незалежні від великого бізнесу політики. Юлія Тимошенко, яка всю свою політичну кар'єру несамовито бореться з олігархами і кланами, періодично буває помічена у зв'язках з Віктором Пінчуком, то з Ігорем Коломойським. Та й сама вона завдяки старим бізнесу не даремно називається "газовою принцесою".
Ідеологічні противники Тимошенко з "Оппоблока" Юрій Бойко та Олександр Вілкул ніколи навіть не намагалися приховувати своїх зв'язків з Сергієм Льовочкіним, Дмитром Фірташем і Ринатом Ахметовим. Головного "радикала" і дбає про простих селян Олега Ляшка ЗМІ неодноразово пов'язували з тим же Ахметовим, то з тим же Коломойським, то з тим же Льовочкіним. Грузинський реформатор Міхеїл Саакашвілі, який намагається розбурхувати Україну своїми протестами, напередодні повернення в Україну зустрічався знову-таки з Коломойським. З цим олігархом пов'язували і екс-прем'єра Арсенія Яценюка, так і його соратники по партії Арсен Аваков та Микола Мартиненко - далеко не дрібні бізнесмени. А того ж Вадима Рабиновича, до якого перебіг давній соратник Віктора Медведчука Нестор Шуфрич, природно, пов'язують з небідним кумом Путіна.
Що стосується незалежного політика Вакарчука, то в числі його спонсорів ЗМІ називають все того ж Пінчука і навіть російського олігарха Михайла Фрідмана. Що ж тоді говорити про Зеленском, який ось уже кілька років працює на каналі Коломойського і дуже часто зло жартує саме про тих політиків, яких вигідна дискредитація дніпровському олігарху.
Єдине, що відрізняє політика з клоунів від стандартного політика, - це дозвіл говорити трохи більше і трохи різкіше, ніж того вимагають стандартні правила політичної пристойності. Однак у всьому іншому - це все ті ж "проекти", у яких є свої автори і свої спонсори. Так що, коли виборець у знак протесту проти олігархів голосує за "нові обличчя", це зовсім не той випадок, коли "хвіст виляє собакою".
