Дорогий і дефіцитний долар. Які економічні проблеми МВФ спрогнозував світу (ІНФОГРАФІКА)
МВФ опублікував аналітичний Звіт щодо глобальної фінансової стабільності до 2022 р. (Global Financial Stability Report). Даний документ - це свого роду макрофінансова конституція на найближчий час, свого роду зліпок прижиттєвої маски світової економіки. "Запам'ятаємо її молодою і красивою". Можливо, на рахунок молодості - явний перебір, але те, що показники її динаміки красиві, принаймні на папері, сумнівів не викликає. Але поряд з оптимізмом щодо зростання світової економіки в 2018 р. (3,9%, за прогнозами МВФ), в середовищі аналітиків Фонду все активніше заговорили про можливі ризики уповільнення глобальної економічної системи, причому серед рядків читалося і попередження про прийдешній системній кризі.
Отже, сформуємо свого роду аналітичне резюме звіту МВФ. Загальний позитивний фон початку року був дещо змазаний синхронним падінням акцій на основних фондових майданчиках світу. Більша волатильність цін на фінансові активи викликала у інвесторів печію і відбила апетит до ризикових активів ринків, що розвиваються. А це означає, що світовий ріст буде не настільки синхронізованим, як очікувалося, - це коли розвинені країни ростуть в унісон з країнами, що розвиваються.
Висока волатильність і падіння інтересу до країнам - вельми неприємний для нас тренд найближчих місяців.
Аналітики Фонду поки вирішили не лякати світову громадськість і заявили лише про зростання короткострокових і середньострокових ризиків. Таким чином, можливе "перетрушування", висловлюючись словами білоруського Бацьки, світової економіки, на їх думку, буде пов'язано з тактичним перестроюванням глобального ранжира, а не з появою нового системного кризового чинника. В такому випадку довелося б погіршувати і довгострокові ризики.
У 2018 р. розвинені країни будуть вирішувати улюблену макроекономічну завдання останніх років, іноді звану дилемою цін-зростання. Полягає вона в тому, що у спробі подолати світову фінансову кризу у 2008 р. ключові центробанки пролили на ринок капіталу цілий океан ліквідності. У результаті зовнішні прояви кризи були загнані вглиб кореневої системи світової економіки, натомість утворилася пишна інфляційна поросль. І якщо ще кілька років тому ключовою проблемою світової був анемічне і нестійкий економічне зростання, то в даний час такою проблемою стала цінова динаміка. І рецепти тут досить прості.
Анемію Федеральна резервна система США і Європейський Центробанк лікували з допомогою кількісного пом'якшення (Quantitative easing, QE), коли ФРС США викуповувала на ринку казначейські облігації (U. S. Treasury securities) і цінні папери, забезпечені активами (Mortgage-backed securities) - це, як правило, іпотечні облігації. Натомість ФРС збільшує грошову масу в обігу на трильйони доларів. Приблизно те ж саме робив і Європейський центральний банк з однією відмінністю - у зверненні зростала грошова евромасса.
На даний же момент темпи зростання економіки досить стабільні, але викликає стурбованість цінова динаміка. А інакше і бути не могло, враховуючи обсяг надрукованих грошей. Отже, на зміну кількісного пом'якшення повинна прийти нова програма - quantitative tightenin - кількісне посилення. І якщо в 2008 р. ФРС, рятуючи Америку, рятувала заодно і весь світ, то зараз, стабілізуючи Америку, Федеральний резерв може зробити це за рахунок країн, тобто, "зруйнувавши" приблизно 10-15% найбільш уразливих економік. Адже більшість їх боргів, в тому числі і такої економіки, як Китай, формується саме в доларах. У цій же валюті фондуються на зовнішніх ринках тамтешні системні банки. Дефіцит долара буде означати лише те, що дуже важко буде погашати зовнішні борги і залучати ресурси для покриття дефіциту банківської ліквідності. А значить, вже зараз центральні банки країн, що розвиваються, повинні посилювати свою монетарну політику, щоб адаптувати свою економіку до нових умов і підготуватися до можливих зовнішніх шоків. На загрозу дилеми зростання цін варто зупинитися більш докладно. Довгий час США сповідували політику дешевого долара.
З початку нульових і до 2008 р. баланс Федерального резерву не перевищував $1 трлн. У 2009-му він різко виріс до $2,1 трлн.
У 2011-му, коли з'явилися перші ознаки стабілізації світових ринків, баланс склав уже $2,8 трлн. Але локомотив ліквідності було легше розігнати, ніж зупинити: в 2014-м баланс ФРС досяг $4,5 трлн. На цьому рівні він балансує останні кілька років.
Світова економіка почала впевнено рости, а інфляція була не такою агресивною, як це могло бути в умовах такої масштабної емісії.
І ось тут проявився так званий казус резервування. Справа в тому, що значна частина нової ліквідності поверталася назад у ФРС у вигляді обов'язкових банківських резервів. Таким чином, був значно уповільнений ефект просочування емісії в реальний сектор економіки. Банки не поспішали кредитувати, а купували ті ж казначейські облігації плюс формували обов'язкові резерви. На це йшла левова частка їх ліквідних коштів: 81,5% випущеної в обіг ліквідності поверталося назад у ФРС у вигляді додаткових резервів банків (рівень резервів був збільшений після кризи 2008 р. до 10% від суми залучених депозитів).
В результаті у ФРС накопичилося до $2,4 трлн банківських ресурсів, які являють собою як би відстрочені вимоги фінансового сектора. Таким чином, у банківську систему потрапило лише 18,5% випущеної ліквідності, а в реальний сектор економіки і того менше. Але в 2017-2018 роках інфляційні процеси в США прискорилися. Ліквідність почала просочуватися на споживчий ринок. Сьогодні цей показник є ключовим для інвесторів, що працюють на американському фондовому ринку, його значимість перевищує дані з безробіття і зростання ВВП.
У поточному році слід очікувати трьох або чотирьох підвищень базової ставки ФРС. Долар стає дорогим. Крім того, планується прискорити програму кількісного посилення у вигляді зменшення балансу Федерального резерву допомогою вилучення коштів з обороту. Долар стане не тільки дорогим, але і "дефіцитним ресурсом".
На початку старту кількісного посилення баланс Федерального резерву складався в основному з $2,46 трлн казначейських облігацій і $1,8 трлн іпотечних цінних паперів. На фініші програми дані показники повинні скоротитися до $1,6 трлн і $1,04 трлн відповідно. Для цього доведеться щомісяця продавати казначейські та іпотечні облігації на суму $6 млрд і $4 млрд відповідно, при ніж кожні три місяці обсяг викупу буде збільшуватися на ті ж $6 млрд і $4 млрд, з тим, щоб довести обсяг викупу до $30 млрд і $20 млрд в місяць. Якщо все піде без затримок, то до 2022 р. баланс Федерального резерву складе $2,2-2,6 трлн, тобто зменшиться майже в два рази, хоча деякі аналітики, наприклад, J. P. Morgan говорять про цифру в $2,9 трлн. Але навіть ця цифра говорить про те, що потенційні можливості ринків звузяться на 40-50%, а вартість боргів для деяких країн зросте на 2-3%.
Якщо проаналізувати баланс Федерального резерву за станом на 18 квітня поточного року, то можна побачити, що в порівнянні з квітнем 2017-го, він скоротився на $95 млрд, тобто процес монетарного стиснення вже запущений. Розмір балансу зменшився до $4,345 трлн, найбільше скорочення зафіксовано у портфелі казначейських зобов'язань - мінус $51,5 млрд.
Найбільше дефіцитний і дорогий долар вдарить по ринкам, що розвиваються, в першу чергу - з Китаю. За даними Mercator Institute for China Studies, нефінансова кредитування в Китаї в 2017-му досягла 328% ВВП. Основні проблеми там гніздяться в таких сегментах, як тіньовий банківський сектор (позабалансовий нестандартизованих кредит) - 64% ВВП, рівня валютних резервів (10% від грошової маси і 30% від розміру заощаджень домогосподарств) - при таких показниках у разі масового відтоку капіталу (навіть з урахуванням можливостей для жорсткого адміністративного контролю) єдиним виходом буде глибока девальвація юаня і точкові дефолти, які можуть перерости в загальну неплатоспроможність. У минулому році, з урахуванням показників Гонконгу, зовнішній борг Китаю, включаючи і корпоративну заборгованість, досяг $1,9 трлн, при цьому $1,2 трлн складають короткі кредити китайської банківської системи.
У зв'язку з цим політика дорогого долара буде для Китаю більш небезпечною, ніж торговельні війни з США. А кумулятивний ефект цих зовнішніх шоків дуже важко переоцінити.
Крім того, аналітики МВФ відзначили, що портфель ризикових активів ще не пройшов свою повну "уцінку" і його балансова вартість вельми далека від реальної. Капиталозависимые країни, які використовують зовнішні позики для латання дірок " в поточній ліквідності, а також суб'єкти, що заробляють на ризик за допомогою фінансового левериджу (відношення позикового капіталу до власних коштів), можуть зіткнутися з таким неприємним фактом, як зниження больового порогу інвесторів до ризику. Умовно кажучи, попит на ризик і ціна за нього можуть суттєво змінитися: впасти/зрости відповідно. Отже, вже незабаром слід очікувати посилення пруденційного нагляду відношення банківських активів з боку провідних регуляторів. І все це на тлі селективної політики західних країн до руху капіталу, коли основні фінансові потоки почали посилено пропускатися через всілякі фільтри. Плюс глобальне розгортання тренду в бік торгового протекціонізму.
В цих умовах посилення монетарної політики з боку НБУ абсолютно виправдано. Ось тільки воно повинно відбуватися на фоні такої ж жорсткої бюджетної політики з боку уряду. Час для проведення реформ і всіляких податкових експериментів стрімко закінчується. Починаючи з осені цього року і зими наступного, єдиний ресурс, на який зможе розраховувати наша країна, - це внутрішній капітал населення і бізнесу, але для його активації знадобиться багато нових ідей. Правда, є шанс отримати кредитне плече і за кордоном. Ось тільки плата на цей раз буде висока. У прямому і переносному сенсі цього слова.
