Валютний розрахунок. Чому в Україні треба дозволити розплачуватися в євро
Численні організації, стурбовані громадською активністю і поглинаючі гранти західних донорів, як пташеня зозулі, регулярно розраховують різноманітні індекси ефективності окремих депутатів і парламентських фракцій, порівнюють продуктивність роботи законодавців різних скликань, загалом, підходять до законотворчої роботи аналогічно оцінці праці вантажників, кидають кавуни на баржу.
Не відстають від законодавців і генератори нормативних документів: НБУ, міністерства і відомства, місцеві органи самоврядування. Хоча багато українців успішно справляються з усім цим державно-чиновницьким напрягом старим дідівським способом. Вони просто не напружуються, тобто банально не виконують всі ті десятки тисяч нормативно-правових актів, які регламентують їх повсякденне життя. Платять не всі податки, не сортують сміття, який потім змішують двірники, не завжди реєструються за місцем проживання і навіть розраховуються готівкою...
До речі про готівки. Національний банк України в 2017 р. істотно обмежив суми розрахунку готівкою, знизивши максимальну планку з 150 тис. грн до 50 тис. грн, тобто в три рази. Дане обмеження стосується як розрахунками між підприємствами і населенням, так і до розрахунків між фізичними особами за договорами, які передбачають нотаріальне завірення. Для порушників передбачено суттєві штрафи: від 1700 до 3400 грн, а при повторному "заліт" - вже від 8500 до 17000 грн.
Вельми показова аргументація НБУ щодо даного виду обмеження. На думку регулятора, зазначені заходи повинні були призвести до наступним позитивним для економіки наслідків:
• скороченню обсягу готівки в обігу;
• припливу додаткових ресурсів в банківську систему;
• зниження рівня тіньової економіки;
• легалізації доходів населення;
• посилення боротьби з корупцією;
• зниження рівня витрат на готівковий обіг у банках.
Анонсувати наші регулятори можуть, особливо, такі як НБУ, а що ж відбулося насправді?
Насамперед у 2017 р. практично не було зафіксовано зниження розміру готівки, що перебувають в обігу поза фінансових корпорацій: якщо станом на другий квартал 2016 р. даний показник склав 286 млрд грн, то вже у другому кварталі 2017 р. - 307 млрд грн.
А якщо порівнювати з максимальними показниками готівкового обігу, зафіксованими в 2016 р. (четвертий квартал), то у другому кварталі минулого року відбулося лише микроуменьшение у розмірі 7 млрд грн, що цілком можна пояснити сезонними коливаннями (у четвертому кварталі, напередодні Нового року, відбувається традиційне зняття готівки в банках), а не дією нових вимог щодо розміру готівкових розрахунків.
Що стосується припливу додаткових ресурсів в банківську систему, то і тут ситуація не пахне квітами: порівняно з початком минулого року обсяг коштів фізичних осіб у банках збільшився за станом на кінець третього кварталу 2017-го з 422 млрд грн до 447 млрд грн, тобто всього на 6%. До речі і тут необхідно враховувати описаний вище сезонний фактор: ресурсна база залишків коштів фізичних осіб на кінець року традиційно занижена, так що з коригуванням на сезонність, динаміка залишків буде взагалі негативною.
За повідомленням нашого МЕРТ, рівень тіньової економіки в першому кварталі минулого року дійсно знизився на 6%, с 43% до 37%. Хоча в даному випадку не потрібно проводити складний математичний аналіз, щоб зрозуміти, що ця цифра взята з довідника "Стеля". Досить застосувати арсенал "банальної ерудиції": якщо тіньова економіка, яка становила 43% ВВП скоротилася на 6%, які пішли в офіційний сектор, то це повинно було дати приблизно додаткові 2,58% зростання легального валового продукту, який за даними Держстату, в першому кварталі 2017 р. виріс на 2,5%... Подібна детинезация могла б мати місце тільки в тому випадку, якби офіційний ВВП у нас не зростав, а він зростає і це об'єктивний факт. Так що будемо вважати, що в МЕРТ пожертвували істиною заради гарного слівця і рапорту про скорочення тіні...
Легалізацію доходів населення та боротьбу з корупцією не будемо поминати всує. У принципі подібний результат був заздалегідь прогнозований: поки в Україні не створена ефективна банківська система, загнати народ хоч пряником, хоч батогом не вийде. І будь-які спроби обмежити операційні можливості суб'єктів ринку будуть неминуче наштовхуватиметься на повний саботаж з їх боку всіх встановлених нормативних обмежень. Але стосовно України ситуація виглядає ще більш складно або, сказати по науковому, комплексно.
У нас у країні має бути не просто надійна й ефективна банківська система, вона ще повинна володіти такою якістю, як адаптація до потреб населення, або, як прийнято говорити, до звичаїв місцевого ділового обороту.
Змогла б українська банківська система функціонувати в умовах Дикого Заходу США в період другої половини XIX століття? Думаю, не протрималася б і двох-трьох годин. Український ринок банківських послуг (якщо не брати корпоративних клієнтів, яких можна заносити в Червону книгу) сьогодні і є такий Дикий Захід. Тут потрібно мати можливість поміняти долари на євро без "обороту" через гривню, в будь-який момент отримати потрібну суму готівки і провести обмінні операції і так далі і тому подібне. А як же боротьба за "цивілізованість," скажіть ви? Адже не дарма ж сталася очищення банківської системи, яка після цього процесу більше нагадує гніздо полярної куріпки, в якій похазяйнував товстий песець.
Насправді, вибір тут досить простий: або Україна отримає адекватну реаліям банківську систему, або банківські послуги будуть надавати міняйли, обнальные майданчики, ломбарди та інші сурогатні форми. Природно, із збільшенням витрат для клієнтів в рази, зростанням супутніх ризиків, криміналом і відходом в тінь тих доходів, які будуть обкладатися не на користь держави, а в кишеню правоохоронців та місцевих чиновників. Побудувати швейцарську банківську систему в наших реаліях, на жаль, не вдасться. Адже для того, щоб забезпечити функціональність такого рафінованого "дітища", його доведеться обнести таким частоколом адміністративних загороджувальних заходів, через які не пробереться навіть худа миша після зимової сплячки.
Особливо яскраво це проявляється на ринку нерухомості, обсяг якого складає приблизно $40-50 млн в місяць при загальній капіталізації в $10 млрд, з яких 80% припадає на вторинний ринок. Більша частина угод тут здійснюється в доларах/євро, гроші передаються у готівковій формі, договори посвідчуються нотаріально і їх сума явно перевищує готівковий поріг в 50 тис. грн. Ніхто не боїться штрафів за порушення вимог НБУ, та й ніхто не штрафує.
Величезна кількість штрафів, які ніколи не застосовуються, - ще одна прикмета нашого часу.
У цьому зв'язку пригадується відомий перуанський економіст Ернандо де Сото, який провів блискучий аналіз причин появи тіньових економік у країнах, що розвиваються, і дав рецепти лікування цієї хвороби. Виживаність компаній на ринку з високим рівнем тіні і складною системою державного регулювання залежить не від їх ринкової ефективності та інноваційності (як у розвинених країнах), а від того, наскільки вони зможуть адаптуватися до тих витрат, які на них накладає чиновницький апарат, тобто від уміння виводити в тінь фінансові і товарні потоки, "оптимізувати" оподаткування, налагоджувати корупційне взаємодія з контролюючими органами.
В результаті формується така суб'єктна модель ринку: фінансово-промислові корпорації не ефективні через монопольних конкурентних переваг і засобів політичного лобізму, а малий і середній бізнес - конкурентний, але більшою частиною знаходиться в тіні. Тіньовий положення МСБ означає не тільки втрату доходів державного бюджету, але і неможливість залучення в цей сектор економіки легальних інвестицій, кредитування та відсутність надійних інструментів захисту титулів власності (кожен МСБ в будь-який момент може стати жертвою бульдозера чиновника).
Наслідки для державного бюджету в цій системі не важко передбачити: легальний великий бізнес не платить належне, бо йому дозволяють це робити чиновники, а малий і середній - з причини відходу в тінь.
Щоб повернути тіньовий бізнес у легальний сектор, держава повинна зробити просту "перебору": максимально наблизити законодавчі норми та регламенти до вже сформованим на практиці форм і механізмів взаємодії ринкових суб'єктів, як це зробили США двісті років тому, ввівши принцип переважного права, завдяки якому, динамічно розвивається тіньовий ринок дуже швидко трансформувався в успішно розвивається форму легальної економіки. Простими словами, якби Вашингтон спробував боротися з золотошукача часів "золотої лихоманки" такими ж методами, як Київ намагається боротися з нелегальними здобувачами бурштину, це призвело б до суду Лінча над деякими сенаторами (авторами законопроектів про "легальної" видобутку) або/та до нової громадянської війни.
У 2016 р. розмір приватних переказів в Україну з-за кордону склав $5,4 млрд, що в два рази перевищує розмір прямих іноземних інвестицій у нашу країну. Можна тільки уявити скільки грошей втрачають наші трудові мігранти на цих транзакцій на неможливості здійснювати покупки в Україні в іноземній валюті.
Приклад радикального вирішення хронічних проблем продемонстрував Еквадор. Довгий час у цій країні безуспішно намагалися перемогти інфляцію і не дуже досягли успіху в цій справі (нічого не нагадує?).
В результаті було прийнято рішення перейти у внутрішніх розрахунках на долар США.
На даний момент ВВП Еквадору становить $98 млрд (2016 р.), при цьому населення - трохи більше 16 млн чоловік, а індекс споживчих цін - 1,7% в рік. Приблизно такі ж показники ВВП зафіксовані і в Україні, от тільки населення у нас в 2,6 рази більше і інфляція у вісім разів вище.
Вже не перший рік в Україні поряд з державними прапорами на різних заходах і перед державними установами використовується прапор Євросоюзу. Ось тільки параметри нашої економіки поки ближче до Азії та Африки, ніж до Європи. І легалізувати євро в системі грошового обігу у нас теж не поспішають. Монетарний суверенітет - це сильне фінансове зброю, яке дозволяє успішно розвиватися тим країнам, які реалізують незалежну промислову політику і займають активну позицію в системі світового поділу праці. Тобто є суб'єктами, а не об'єктами світової економіки.
В корупційних країнах, які поступово перетворюються на сировинні придатки розвинених країн, власний монетарний механізм - це граната в руках мавпи.
Він не допоможе розвинути промисловість, зате буде постійно генерувати інфляцію, незабезпечені доходи в бюджет (наприклад, прибуток НБУ) і фінансувати неефективні державні витрати.
На даний момент 70% грошового обороту нашої тіньової економіки формується в іноземній валюті і лише 30% - у гривні. Отже, для повної детинезации (теоретично) доведеться або суттєво збільшити грошову масу (що викличе інфляцію), або допустити внутрішній грошовий обіг в іноземній валюті (наприклад, в євро).
Тим більше, як показує динаміка вимог НБУ до органів державної влади (обсяг грошей, влитих в державу з допомогою друкарського верстата), більша частина монетарного потенціалу Нацбанку працює не на економіку (сальдо рефінансування банків скорочується), а на покриття квазіфіскального дефіциту державного бюджету і на фінансування дефіцитів державних підприємств, банків та інших державних інституцій. Реально монетарний потенціал в Україні працював на економіку лише в період з 2000 по 2008 рр. В подальшому він став виконувати лише роль компенсатора неефективної державної економічної політики.
У свій час Чорногорія відмовилася від своїх динарів і перейшла до євро. Зараз - це країна-кандидат на вступ до ЄС.
Еквадор перейшов на долар США для приборкання інфляції. Завдяки цьому країна - експортер нафти, бананів і овочів змогла досягти макрофінансової стабільності. Власна валюта потрібна країні, яка виробляє літаки, ракети та продукцію машинобудування. Але чи потрібна вона аграрної "супердержаві"? Що стосується України, то відповідь на зазначене вище питання, точніше вирок, ще не остаточний. Саме тому відмова від національної валюти - гривні і повний перехід на іноземну, наприклад євро, є передчасним. А ось повна легалізація готівкових та безготівкових розрахунків в іноземній валюті (євро) в межах України між фізичними особами та/або підприємствами могла б надати дефляційну підтримку і істотно спростити механізми ведення бізнесу, тобто в кінцевому підсумку значно вплинути на процес виходу економіки з тіні. Так і з "європейським вектором" ця ідея узгоджувалася б просто ідеально. Для експорту бананів або соняшнику національна валюта як би не потрібна. Відмовитися від неї поки не дозволить внутрішнє почуття гордості. Пам'ятаєте фільм "Кримінальне чтиво": "Увечері, перед боєм, ти можеш відчути легке печіння. Це тебе буде твоя гордість. Пішли її! Від гордості - тільки біль. Допомоги від неї - ніякої. Пробийся через неї".
