Вадим Черниш: Існує ряд закритих документів, де детально прописані плани з деокупації Криму

- У вас не складається враження, що тимчасово окуповані території, зокрема окремі райони Луганської та Донецької областей (ОРЛО/ОРДО), вже перетворилися в "нове Придністров'я"?

— Категорично не погоджуся. Там досі, приміром, функціонує українська залізниця. То ж управління енергосистеми здійснюється з підконтрольній території. Підприємства працюють зовсім за іншою схемою, ніж в Придністров'ї. До того ж з цими районами у нас є досить сильні зв'язки за різними напрямками, які дають надію, що ще можна реінтегрувати людей і території. А в тому ж Придністров'я вже ніхто не заперечує присутності російських військ (14 армія) — у ОРЛО/ОРДО вони теж є, але дещо за іншою схемою. Крім того, є ряд політичних документів, які за своїм змістом відрізняються від придністровських.

- Тим не менш, на підконтрольних територіях є свої внутрішні паспорти і можна легко отримати паспорт РФ...

- Це не зовсім так. Громадяни ОРЛО/ОРДО зберігають українські паспорти, а багато з них приїжджають оформити свідоцтво про народження дитини саме на підконтрольну територію. Це свідчить про готовність людей до того, що Україна все одно буде контролювати ці землі, і вони хочуть жити в українському суспільстві. До того ж, якщо порівнювати з Придністров'ям, то масштаби різні: 400 тис. чоловік і кілька мільйонів.

- Можливо, але зараз на підконтрольних територіях, як і в Придністров'ї, є власні "міністерства", які вибудовують свою політику...

- Так, деякі експерти із Придністров'я були залучені для управління цими районами. Але я не бачу ніякої схожості, крім того, що в Придністров'ї і в ОРЛО/ОРДО є присутність Росії і території не контролюються центральним урядом. А спроби РФ зробити на сході України копію Придністровської республіки — були. Приміром, Російська Федерація намагалася привнести так звані кореневі причини: "русский мир", російська мова, якісь релігійні компоненти. Звичайно, спільні риси з Придністров'ям є, але нинішня ситуація на сході України залишає нам більше шансів на реінтеграцію територій і людей. І я не вважаю конфлікт на Донбасі замороженим, як прийнято говорити про Придністров'я.

- Якою бачите програму реінтеграції Криму чи це вже фантастика?

- Звичайно, не фантастика. У цьому контексті можна розглядати будь-який діючий конфлікт, де використовується регулярна армія іншої держави. Той же Ірак, куди увійшли американці, зламавши опір іракської армії і Республіканської гвардії, на яку робив ставку Саддам Хусейн. Але після завоювання потрібно було здійснювати управління завойованими територіями, і це виявилося найбільш слабкою ланкою. Тобто якщо не боротися за уми і серця людей, ніякої реінтеграції не буде. З людьми треба працювати. І у випадку з Кримом робити це необхідно вже зараз.

- Як саме?

- Побільше контактів, підтримки громадян, які проживають у Криму, наявність інформаційних каналів, спрощене надання адміністративних послуг та колосальна дипломатична робота, яку зараз веде держава. Люди, що знаходяться в Криму, не повинні випасти з загального культурного простору нашої країни. Навпаки, повинні мати можливість приїжджати на українську територію, бути в інформаційному полі, спілкуватися зі своїми колегами, родичами, знайомими. Зараз десятки тисяч кримчан приїжджають в Україну, щоб вклеїти фотографію в паспорт. Значить, вони вірять, що Україна повернеться. І ми в це віримо.

- А є чітка програма реінтеграції Криму, затверджена урядом, яку можна взяти в руки і почитати? Тому що, наскільки я зрозуміла, все на рівні планів і розмов...

- Наші дії по Криму зафіксовані в різних документах. Наприклад, є закон, в якому зазначено, що діти з окупованих територій мають право на вступ у певні українські навчальні заклади. Але існує і ряд закритих документів. У них прописана детальна реалізація наших планів щодо Криму, яку, природно, ми не можемо афішувати. Ви ж не читали в російських газетах інтерв'ю глави ФСБ про стратегію захоплення Криму напередодні подій? За кожне з напрямків, за якими ми зараз працюємо, відповідає певне відомство. Звичайно, не всі відомства досить активні... Але є і хороші приклади: Міністерство закордонних справ подало позов щодо використання Російської Федерацією континентального шельфу, що належить Україні. Наше міністерство готує масу документів про захист інших активів на території Криму. До речі, зараз в парламенті знаходиться законопроект про підтримку мовлення на кримсько-татарською мовою і виділення грошей на мовлення каналу ATR.

- У разі повернення півострова будуть проводитися "чистки" кримчан ви впевнені їх лояльності до України?

- Ми не вважаємо, що кримчани повинні переслідуватися. Але знаємо, хто брав безпосередню участь у захопленні, відторгнення Криму від України і підтримці окупаційного режиму. І по відношенню до них приймаємо і будемо вживати заходів. А звичайні люди, які виявилися заручниками ситуації, повинні мати можливість безболісно інтегруватися в українське суспільство.
Тому що це довгий шлях. Навіть якщо ми отримаємо, припустимо, завтра контроль над півостровом, нам ще багато належить зробити для його реінтеграції після майже трьох років російської присутності.

- Вам відома державна стратегія щодо окупованих і непідконтрольних територій? Зважаючи на вищесказане, як я розумію, все-таки інтегруємо, а не відкидаємо?

- Однозначно, інтегруємо. Рішення міжнародних судових інстанцій по інших конфліктів свідчать, що держава зобов'язана вживати заходів щодо повернення своїх громадян і територій. Але не військовим шляхом. І наш уряд намагається це робити. Однак є деякі українські політики, які дотримуються інших, незрозумілих для мене ідей — почекати, покарати, провести референдум...

- У Вас є своє бачення, яким чином повинна проходити інтеграція? Як це буде виглядати покроково?

- Все залежить від політичних аспектів і реалізації мінських угод. Я повністю підтримую їх. Без сумніву, це єдина площадка, яка дозволяє нам рухатися вперед і показує хоча б загальні напрями для врегулювання конфлікту. А головне, не робить його замороженим.

Східні території України ми збираємося повертати найближчим часом. І якщо зараз буде розроблена і затверджена остаточна дорожня карта (детальний план реалізації), це дозволить нам визначити чіткі кроки. Але у нас вже зараз є перелік короткострокових, середньострокових та довгострокових заходів.

- Що стосується державної стратегії щодо окупованих і непідконтрольних територій — вона в осяжному вигляді? Можливо, це настільна книга...

- Зараз у нас є Концепція державної програми "Відновлення та розбудова світу у східних регіонах". Вона складається з трьох компонентів, де покроково прописано, що ми робимо: методи відновлення інфраструктури та економіки, відновлення довіри населення в цих районах. Але цей універсальний документ поширюється (з очевидних причин) тільки на територіях, контрольованих українським урядом. Ми не знаємо, як реалізувати дану програму в непідконтрольних районах, адже вона будується на потребах постконфліктного врегулювання. Тому на непідконтрольної території ми тісно співпрацюємо з міжнародним співтовариством в рамках плану гуманітарного реагування.

- Розкажіть про нього детальніше.

- План гуманітарного реагування для України наш уряд щороку готує разом з ООН — це сотні мільйонів доларів фінансування. Він включає також допомогу населенню непідконтрольних територій, і в грудні ми представимо цей план на 2017 р. Хочу акцентувати увагу, що українська сторона максимально спростила процедуру доставки (створення окремих коридорів, спрощення системи реєстрації) і робить все, щоб гуманітарна допомога потрапила на непідконтрольні території. Також нами розроблено план гуманітарного реагування для тих, хто живе уздовж лінії зіткнення, — це близько 800 тис. чоловік.

- А що з пенсіями: платити — не платити?

- Справа в тому, що в ОРЛО/ОРДО немає українських пенсійних фондів та органів соціального захисту. Тому, технічна можливість виплачувати пенсії на цих територіях відсутня.

- У квітні ви говорили про необхідність створення системної концепції для внутрішньо переміщених осіб, заснованої на їх інтеграції в громади. Щось вийшло зробити?

- Концепція державної програми "Відновлення та розбудова світу у східних регіонах" і є тим документом, який показує, як треба діяти в тих громадах, де є внутрішньо переміщені особи. І це стосується не тільки східної України. Як аргумент ми створили трастовий фонд разом з Світовим банком і ООН, яка буде працювати по всій країні. До сьогоднішнього моменту не було єдиної координаційної політики, тому і з'явилася ідея створення такої концепції і фонду (як координаційного механізму між донорами). Крім того, зараз ми подали ряд документів в різні міністерства, які передбачають для них проведення певних заходів у рамках реінтеграції. Також працюємо над зміною законодавства, що дозволить інакше реалізовувати державну політику. Сьогодні за внутрішньо переміщених осіб відповідає Міністерство соціальної політики, а ми приймаємо участь. Але наше міністерство повинно мати в цьому питанні всі повноваження. Мінсоцполітики може відповідати за соціальний захист внутрішньо переміщених осіб.

Кожного переселенця ми бачимо як члена тієї чи іншої громади, і людям потрібно забезпечити можливість інтегруватися в неї. А це може зробити тільки сама громада. Концепція, орієнтована на громади, що реалізується зараз по всьому світу: в Туреччині, Лівані, в ситуації з сирійськими біженцями в Західній Європі. Тому, наше завдання — підтримувати громади, щоб вони могли вирішувати проблеми, пов'язані з великою кількістю людей.

- У разі реінтеграції жителі окупованих територій будуть автоматично відновлені в правах, в тому числі зможуть брати участь у виборах парламенту і президента України?

- Звичайно. Я не розумію заяв деяких політиків про створення на повернутих територіях якихось комендатур, військових органів управління тощо Наша задача: як тільки ми повернемо окуповані області, максимально швидко зробити так, щоб люди відчули себе комфортно.

- А чи не вийде так, що вони радикально змінять баланс сил в країні — в плані світогляду і політичного вектора?

- Я не згоден, що люди з тимчасово окупованих територій іншого світогляду. Вважаю, що вони думають так само, як і інші українці. І переважна більшість з них може бути інтегровано в українське суспільство. А регіональні особливості є в кожній області. Більше того, хочу наголосити, що політична доцільність для мене в цьому питанні — не аргумент. Важливо повернути людей і території, а потім вже можна розбиратися і з політичними тенденціями. До того ж у нашій Конституції чітко записано: "Люди, які проживають на українській території, — це народ України".

- На підконтрольних територіях Донбасу є люди, формально громадяни України, які її рішуче ненавидять. Яку позицію по відношенню до них ви пропонуєте формувати уряду?

- Громадяни України, які ненавидять свою країну, є і в інших регіонах, і навіть у Києві. А єдино правильна політика уряду, як я вже говорив раніше в нашій розмові, — це так звана "м'яка сила", цінності, лояльне ставлення держави до своїх громадян, навіть вчинила помилку.
Я дуже часто буваю на визволених українських територіях і КПВВ (контрольних пунктах в'їзду-виїзду), де відкрито говорю з людьми, в тому числі з ОРЛО/ОРДО. І я не відчуваю ніякої агресії в їхніх словах чи діях по відношенню до України.

- Міністерство з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб було створено у квітні. Чи вдалося вже створити повноцінну структуру?

Наше міністерство — одне з найменших. Його робота полягає в координації дій між національними та міжнародними партнерами, різними міністерствами, а також у забезпеченні ефективного витрачання коштів міжнародних організацій та державного бюджету, призначених для відновлення східних регіонів. Але поки ми ще не набрали весь персонал, і на це є об'єктивні причини. Приміром, фінансування на зарплати нам було виділено лише у другій половині липня. І тільки після цього ми змогли оголосити конкурс. А тепер, з-за скарг на його проведення, люди, що пройшли конкурс ще два місяці тому, до цих пір не можуть приступити до роботи. Виходячи з цих малоприємних нюансів наше міністерство ще не в змозі взяти на себе всю повноту функцій.

Вадим Черниш, міністр з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб

Народився 16 жовтня 1971 р. у селищі Казанка, Миколаївської області.

У 1999 р. закінчив Юридичний університет ім. Ярослава Мудрого.

З 1994 по 2000 рр. працював юристом у банку - інспектором з питань банківської безпеки. З 1999 р. - практикуючий адвокат (має досвід викладацької діяльності).

На президентських виборах 2004 року був довіреною особою Віктора Ющенка у виборчому окрузі №104. 11 березня 2005 р. призначений заступником голови Кіровоградської облдержадміністрації.

З серпня 2006-го по листопад 2007 року - голова Кіровоградської обласної держадміністрації. Депутат Кіровоградської обласної ради IV та V скликань (2002-2010 рр..).

З травня по серпень 2007 р. - член Ради національної безпеки і оборони України.

26 червня 2015 р. Кабінет Міністрів України призначив Вадима Черниша з Головою Державного агентства з питань відновлення Донбасу.

З 14 квітня 2016 р. - вступив на посаду міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб

Експерт з питань протидії відмиванню коштів та фінансування тероризму. Член міжнародної організації ACAMS (США), з травня 2010 р.

Керівник неурядової організації "Центр з вивчення проблем безпеки та протидії відмиванню грошових коштів".