В Українському інституті майбутнього розповіли, чи був успішним візит Байдена для України

Про це йдеться у доповіді "Після Блінкена: три сценарії українсько-американських відносин", яку представив Український інститут майбутнього, передає "ДС".

1. Вийти із зони токсичності. Продемонструвати можливість плідного діалогу Вашингтона і Києва. Зняти питання американських партнерів щодо кадрової політики Офісу Президента Зеленського, пояснити логіку тактичних союзів з українськими ФПГ. Переконати американських партнерів у тому, що нова українська влада, не дивлячись на серію скандалів у справі імпічменту, персональні претензії з боку США до Дубинського, Деркача, Єрмака, Коломойського та інших, є передбачуваним і надійним партнером.

У цьому ж блоці окремо варто згадати запланований до виходу фільм-розслідування Христо Грозєва (Bellingcat) про російські ПВК, одна або кілька частин якого будуть присвячені операції щодо затримання вагнерівців улітку 2020 року. Оскільки скасування зйомок і премʼєри неможливе, в інтересах оточення Зеленського мінімізувати у фільмі-розслідуванні обсяг інформації, що стосується України, і відстрочити дату його премʼєри на максимально далекий термін.

2. Пошук зрозумілих механізмів взаємодії з Вашингтоном. Політика особистих контактів навряд чи стане робочим механізмом на найближчі роки. Керівництво США шукає можливості впливати на ситуацію в Україні, на її еліти, незалежно від прізвищ і партійної приналежності своїх партнерів. Тому акцент робиться на антикорупційну сферу, суди і на подальше розширення підтримки НУО. Для офіційного Києва бажано замкнути більшу частину контактів на Банкову, що, виходячи із сьогоднішньої ситуації, неможливо. Тому завданням залишається вироблення системи взаємодії, яка б поєднувала в собі як персональні контакти (що звично для України), так і інституційні механізми, але в безпечному для Офісу Президента варіанті.

3. Збільшення підтримки з боку США і отримання (поновлення) парасольки безпеки. На тлі загрози з боку РФ, для України вкрай важливо підтримувати і розширювати рівень співпраці зі Сполученими Штатами в області безпеки. Ключове завдання полягає в підтримці риторики Вашингтона про захист незалежності і територіальної цілісності України. В ідеалі цей напрямок може розвиватися за двома напрямками:

A) Збільшення обсягів військової та технологічної допомоги з боку Сполучених Штатів.

B) Зовнішньополітична активність Вашингтона і дипломатична "парасолька безпеки" з боку США.

4. Залучення Вашингтона в переговорні майданчики з українських питань (для посилення своєї позиції). Для офіційного Києва вкрай важлива ідея "Кримської платформи". Питання не тільки і не стільки у виробленні швидких та дієвих механізмів деокупації півострова, скільки в демонстрації ефективності зовнішньої політики президента Зеленського. Відтак в обговоренні створення майданчика упор робиться на списку потенційних учасників, а не ключових напрямках роботи.

Участь США в цьому випадку є одним із ключових чинників, здатних або розвинути ідею, або її поховати. Другий напрямок – питання переговорів щодо Донбасу. Для Києва важливо втягування Вашингтона в переговорний процес, оскільки, в тактичній перспективі, це допоможе виграти деякий час. І, можливо, створить передумови для трансформації (виходу з) Мінських угод.

5. Отримання підтримки (або гарантії невтручання) у спроби президента Зеленського сформувати новий баланс сил в економіці. У кінці 2020-го – на початку 2021 року Офіс Президента зайнявся роботою зі створення нового балансу влади в Україні. Йде зміна конфігурації співробітництва з олігархічними групами. Паралельно з цим ОП почав наступ на непідконтрольні економічні потоки: як на частину тіньового бізнесу, так і на державні корпорації, керівництво яких не повністю підконтрольне президенту.

Ще один напрямок – посилення впливу на антикорупційний блок і силові відомства з метою посилення контролю над українськими політичними та бізнес-елітами. Цей процес зачіпає сферу інтересів США, причому в деяких напрямках йде врозріз з політикою Вашингтона. Тому для президента Зеленського вкрай важливим є завдання пояснити логіку своїх дій і отримати, якщо не схвалення, то певні гарантії невтручання з боку Сполучених Штатів.

Графік візиту, проведені Блінкеном і його супутниками зустрічі, а також пресконференція після переговорів із Зеленським, дозволяють стверджувати, що для української сторони результати, найімовірніше, негативні.

Президент України і частина його оточення, вийшовши до журналістів, були явно розгублені. Американські учасники зустрічі, навпаки, демонстрували впевненість у своїх силах. Парадокс, але якщо оцінювати виступи Зеленського і Блінкена з українських питань, більше конкретики звучало з вуст американського чиновника. Президент України губився в словах, намагався обмежитися загальними фразами і ухилявся від прямих запитань журналістів (як, наприклад, щодо НАК "Нафтогаз"). На цьому тлі симптоматично виглядала фраза Зеленського про те, що американські колеги прекрасно інформовані про ситуацію в Україні, і цей факт є як плюсом, так і мінусом.

Якщо проаналізувати результати зустрічі з точки зору 5 ключових завдань Офісу Президента (сформульовані вище), то отримуємо приблизно наступний перелік:

1. Вийти із зони токсичності. Мета на цей момент не досягнута. Дії української влади є незрозумілими і нелогічними з точки зору США. До того ж для Вашингтона критично важливим є збереження контролю над процесами в НАБУ, САП, НАЗК і в процесі судової реформи. Зміна керівників у державних корпораціях так само викликала негативну реакцію. Оточення президента Зеленського на цьому етапі не створило про себе враження єдиної передбачуваної команди.

Єдиним плюсом, який трапився "на тлі" зустрічі, стала новина про перенесення премʼєри фільму-розслідування Bellingcat на кінець літа-осінь 2021 року.

2. Збільшення підтримки з боку США і отримання (поновлення) "парасольки безпеки". Мета частково досягнута. Ентоні Блінкен підтвердив намір Сполучених Штатів і далі підтримувати Україну. Політична "парасолька безпеки" є. Але це, швидше, не заслуга офіційного Києва, а частина політики США щодо стримування Російської Федерації. З точки зору військової допомоги – провалів в обсягах не буде. Навіть навпаки, можна очікувати поступового збільшення масштабів співробітництва. Але не буде (поки що) і проривів – всі нові програми залежатимуть від перебігу внутрішньополітичних процесів в Україні.

3. Отримання підтримки (або гарантії невтручання) в спроби президента Зеленського сформувати новий баланс сил в економіці. Мета не досягнута. Ймовірно зворотне – предʼявлення списку вимог з боку США. Представники американської делегації не приховували свого роздратування кадровою політикою української влади і темпами антикорупційної і судової реформ. Можна стверджувати, що замість "гарантій невтручання", Офіс Президента отримав список вимог в галузях:

• боротьби з корупцією (діяльність НАБУ, САП, НАЗК, антикорупційного суду, включаючи кадрову політику);

• управління державними корпораціями – повернення до системи запрошення зовнішніх експертів до наглядових рад, узгодження кадрових призначень;

• політики щодо частини впливових українців. Йдеться про відносини з Коломойським, іншими ФПГ, чистку кадрів у партії "Слуга Народу" і в Офісі Президента (можливо, певні вимоги щодо Єрмака). Блінкен дав зрозуміти, що США очікують від України конкретних кроків і реальних результатів роботи вже найближчим часом.

4. Пошук зрозумілих механізмів взаємодії з Вашингтоном. Мета досягнута частково (з точки зору США). Нові механізми взаємодії та політичних контактів вироблені не були.

Натомість американська сторона:

• окреслила низку напрямків, від успіху яких буде залежати подальша взаємодія з оточенням Зеленського;

• підтвердила, що і далі буде ретельно вивчати те, що відбувається в Україні та здебільшого брати інформацію з незалежних від Офісу Президента джерел. Зокрема, це мережа партнерських НУО, політичні опоненти Зеленського, структури, на які посольство США має вплив.

Нових механізмів створено не було, ба більше, посилюється роль Посольства США та повʼязаних з ним представників української політики, третього сектора, журналістів. Фактично перед Зеленським були поставлені завдання, дано час на виконання і заявлено про наявність механізмів власної перевірки ефективності дій української влади.

4. Залучення Вашингтона в переговорні майданчики з українських питань. Частковий успіх. Ентоні Блінкен погодився з можливістю участі США в "Кримській платформі". Однак стиль відповіді, дипломатичний відхід від теми особистої зустрічі Зеленського і Байдена (відсилання до проблеми COVID-19) і нечітке формулювання ступеня участі, говорять про те, що це, швидше, попередня обіцянка, ніж гарантія. У питаннях Донбасу та загрози з боку РФ пролунав сигнал, що США і далі підтримуватимуть Україну, але поки в межах існуючих форматів. І не мають наміру входити через українські події в силове протистояння з РФ.

Нагадаємо, державний секретар США Ентоні Блінкен 6 травня відвідав Україну з офіційним візитом. Під час зустрічі Блінкена з президентом Володимиром Зеленським йшлося, зокрема, про антикорупційні реформи.

Блінкен зазначив, що боротьба з корупцією є одним з найважливіших завдань для українського народу і вирішальною для поліпшення його життя: від послуг, на які народ покладається до можливостей, якими він користується.

Як повідомляла "ДС", за результатами візиту Ентоні Блінкена до Києва заступниця речника Держдепартаменту США Джалін Портер заявила, що Штати підтверджують підтримку України на тлі російської агресії та готові посилювати партнерство у сфері безпеки й оборони.