В Україні і світі вшановують пам'ять жертв депортації кримських татар
Офіційною підставою для цього злочину стало таємну постанову Державного комітету оборони № 5859-сс "Про кримських татар" від 11 травня 1944 року, в якій кримським татарам пред'являлися претензії в нібито масової зраді і масовому колабораціонізм у часи окупації Криму гітлерівськими військами.
Без сумніву, був здійснений акт гено - і етноциду, про що свідчать звинувачення цілого народу в державній зраді і застосування принципу колективної відповідальності. За офіційними даними (так звані числа Лаврентія Берії) були депортовані 183144 тисяч кримських татар, за татарським джерелами - понад 400 тисяч, з яких протягом перших півтора років померло близько 46% депортованих людей.
В каральній операції брали участь 32 тисячі співробітників НКВС. Людям на збори давалося від декількох хвилин до півгодини, з собою дозволялося взяти особисті речі, харчі, посуд та побутовий інвентар. Зрозуміло, що більшість майна залишилося й було конфісковано державою. Більшість депортованих були направлені на спецпоселення в Узбекистан, частина - в ГУЛАГ, а ще частина - для поповнення спецконтингенту для Московського вугільного басейну.
Депортація була одним із засобів "детатаризации" Криму. Іншими засобами були знищення культурних та історичних пам'яток, заміна історичних назв місцевостей новими на зразок "Советский", "Первомайск", "Красногвардейск" та інші. В Крим заселялися вихідці з Росії та інших республік. За повоєнний період кількість населення у Криму збільшилася майже в 10 разів.
Сталінська політика щодо кримських татар не була чимось новим. Як відомо, захоплення в 1783 році Криму Росією призвело до великого занепаду культурного життя на півострові: варварськи було спалено стародавні рукописи, зруйновано чимало архітектурних пам'яток. Саме тоді розпочалося перше заселення Криму росіянами, іноземними колоністами, міцніла груба русифікаторська політика.
Після перекладу Криму до складу УРСР (1954) в 1956 році був видано указ (неопублікований) про реабілітацію кримських татар, але практично без права повернення на батьківщину в Крим.
Масове повернення на батьківщину кримських татар почалося тільки в кінці 1980-х років. Здавалося, що нарешті, незважаючи на побутові труднощі, настав мир і можна спокійно і вільно жити на рідній землі. Однак кримська земля знову стала об'єктом зазіхань з боку Москви, а кримські татари після анексії Росією півострова в 2014 році зазнавали (і зазнають) нечуваним з часів Сталіна репресій.
Враховуючи, що через сімдесят років після депортації внаслідок дій тоталітарного режиму колишнього СРСР кримськотатарський народ знову опинився перед загрозою дискримінації на рідній землі, а також з метою підтримки боротьби громадян України - кримських татар - за реалізацію своїх прав як представників корінного народу, Указом Президента від 16 травня 2014 року і був встановлений День боротьби за права кримськотатарського народу.
