В три етапи. Коли Україна створить власний бойовий літак

І одним з таких напрямків є посилення авіації. Цим почали займатися ще з 2015 р., поступово піднімаючи що називається "від паркану" авіаційну техніку, в різний час виведену в резерв, одночасно модернізуючи наявні на озброєнні зразки.

По мірі готовності така техніка передається в стройові частини. Так, за останні кілька тижнів промисловість передала відразу два літаки. 299-я штурмова авиабригада поповнилася Су-25М1К, переданим із запорізького "Мігремонт", а 7-а бригада тактичної авіації - розвідником Су-24МР з Миколаївського авіаремонтного заводу "НАРП". Цікаво, що обидві машини, крім того що пройшли капітальний (або середній) ремонт, але також були частково модернізовані.

Так, Су-25 дістав пристрій для викиду помилкових теплових цілей і протирадіолокаційних пасивних перешкод "Адрос" КУВ 26-50. Що забезпечує кращий захист від інфрачервоних головок самонаведення керованих ракет типу "Стінгер", "Голка", "Голка-1", Р-60М, Р-73, "Сайдуіндер" та ін Крім того, проведені численні зміни внутрішньої авіоніки.

Що конкретно піддалася модернізації на Су-24МР достеменно невідомо, так як до війни у Миколаєві модернізація проводилася із залученням російських фахівців і технологій. Зате відомо, що зі своїм варіантом модернізації саме Су-24МР на ринок вийшло і ДП "Одеський авіаційний завод". На рівні дослідно-конструкторських робіт нині опрацьовуються кілька варіантів модернізації літаків-розвідників.

За словами конструкторів авіазаводу, основна увага в них приділяється не тільки збільшенню якості об'єктивного контролю бортових систем шляхом установки нових радіоелектронних систем, але і оперативного отримання розвідувальної інформації, а саме головне - приведення засобів навігації, зв'язку і посадки відповідно до вимог ІКАО та НАТО.

Таким чином, ми спостерігаємо проходження одного з етапів розвитку Повітряних сил - відновлювальний ремонт матчастини з частковою модернізацією шляхом установки нового бортового обладнання, в тому числі нових систем для навігації українського виробництва, систем зв'язку та обміну даних з землею. Зараз активно модернізується таким чином весь парк української авіації.

Паралельно йде і процес підготовки другого етапу - глобальної модернізації парку далеких винищувачів Су-27 і фронтових винищувачів Міг-29. Планується створити ударні варіанти цих машин з можливістю застосування вітчизняних ракет класу "повітря-поверхня" і "повітря-корабель" (проект "Нептун"), а також керованих бомб.

При цьому, по всій видимості, в строю залишаться тільки розвідувальні варіанти Су-24. А функції штурмовиків підтримки переднього краю Су-25 і середніх бомбардувальників Су-24 частково перейдуть до "ударним" Су-25, частково до бойових беспилотникам тактичного рівня, розробки яких дуже серйозними темпами нині ведуться в різних конструкторських бюро.

І нарешті, до 2025 р. планується реалізація та третього етапу - перехід повітряних сил на винищувачі четвертого покоління. Якщо економічний розвиток країни буде йти в такому ж темпі, то це можуть бути літаки типу F-16 резервів збройних сил США або країн-партнерів (тобто фактично ми підемо по польській та румунській шляху). Разом з тим для заміни навчально-бойових L-39 "Альбатрос" і штурмовиків Су-25 за цей час планується розгорнути виробництво власного легкого штурмовика по типу Як-130 (самостійно або в кооперації з іноземними партнерами).

І те, що такий варіант цілком здійсненний, свідчить, наприклад, великий контракт про постачання 55 вертольотів Airbus Helicopter: 21 H225 - з 15,6 млн євро кожен, 10 H145 - по 11,01 млн євро і 24 H125 - по 4,9 млн євро. Причому цей контракт має статус міжурядової, а це зовсім інший рівень взаємин.

Мало того, під контракт французькі банки видають досить щедрий кредит - 475 млн євро на шість років під 1% в рік. Мало того, виробник в рамках контракту зобов'язується створити в Україні Центр підготовки і технічного обслуговування, де буде відбуватися не лише поточний ремонт, але і готувати фахівців.

І нехай це поки тільки контракт на постачання цивільної техніки для потреб МВС та МНС (той же Ніжинський авіазагін вже поспішив викласти заявку на придбання двох машин), але це, як бачиться, перша ластівка. Адже вперше на наш ринок заходить західний виробник, причому досить масово і на дуже хороших умовах.

І це все на тлі проблем з роторами, лопатами та запчастинами російського виробництва для поточного і капітального ремонту Мі-8 та Мі-2. І хоча в плані розвитку авіапромисловій галузі записано, що усі проблеми мають бути вирішені до 2022 р., однак вертольоти нам потрібні вже вчора і у великих кількостях. Особливо на тлі триваючої військової операції на Донбасі і неспокійній обстановці на кордоні з РФ.

До речі, там же прописано і створення нового легкого багатоцільового вертольота злітною масою 4-5 т в рамках НДДКР "Корольок" МСБ-2, а також організація виробництва вертольота злітною масою 7-8 т. І якщо по "Корольку" вже є конкретні результати - той же прототип "Надія", то, як розумію, другий проект існує тільки на папері.

Таким чином, на сьогодні продовжується реалізація програми модернізації повітряних сил, яка йде строго за планом, хоча і вимагає дуже великих капітальних вкладень. І до 2025 р. ми цілком можемо побачити досить збалансовані повітряні сили, які стануть важливим елементом оборони НАТО на південних рубежах.