У ролі "Нептуна". У Генштабі придумали, ніж знищувати російські кораблі в Азовському морі

Військова промисловість за останні кілька років вже "видала на-гора" цілком працездатний ракетний противокорабельный комплекс "Нептун". Однак поки він знаходиться на стадії державних випробувань, і про прийняття його на озброєння і розгортання серійного виробництва можна говорити лише приблизно до середини наступного року.

А реальне зброю для стримування російської гібридної агресії в Азовсько-Чорноморському регіоні потрібно вже сьогодні. Тому терміново почалися пошуки заміни - такого собі эрцаза протикорабельної ракети.

Тільки в цьому розрізі можна розглядати інформацію від заступника начальника Генштабу генерал-майора Родіона Тимошенко, який на прес-конференції 28 листопада заявив, що в грудні "будуть проведені стрільби з зенітно-ракетного комплексу С-125-2Д1 "Печора-2Д" за морським надводним цілям".

Це повідомлення серйозно вибивається із загального контексту - адже тільки на початку місяця на полігоні в Херсонській області цей комплекс був випробуваний як засоби ППО. Нагадаємо, що ця модифікація застарілого радянського комплексу від приватної компанії "Аеротехніка-МЛТ" - одна з найсучасніших на сьогоднішній день і дозволяє вражати повітряні цілі на дальності до 42 км. Розроблена вона в ініціативному порядку ще в 2015 р., при цьому ресурс ЗРК був збільшений на 15 років, вирішено завдання підвищення надійності, мобільності, живучості комплексу та стійкості до впливу радіоелектронних перешкод.

Інформації про нову протикорабельної модифікації у відкритій пресі немає, однак можна припустити, що додаткові можливості з'явилися за рахунок установки сучасної головки самонаведення. І з великою часткою ймовірності вона виробництва конструкторського бюро "Радионикс" і розроблена для "Нептуна". Крім того, по всій видимості, конструктори якимось чином вирішили варіант сполучення з радіолокаційною станцією виявлення й цілевказівки "Мінерал-МО". В будь-якому іншому випадку ця модифікація не має особливого значення. Крім того, ракети повинні бути серйозно доопрацьовані - як мінімум необхідно встановити інший підривник - контактний ударної дії.

Варто відзначити, що розроблений в 1961 р. комплекс С-125 штатно може вражати наземні цілі, проте в далекі радянські часи такі навчально-бойові завдання навіть не відпрацьовувалися розрахунками - вистачало інших засобів берегової оборони.

По наземним цілям у своїй історії комплекс застосовувався єдиний раз - на початку "нульових" під час громадянської війни в Лівії. Тоді вперше в ході боїв різних угруповань мусульманських бойовиків на фото і відео засвітилися запуски зенітних ракет по наземним цілям як з буксируються пускових установок, так і з різною бронетехніки (зокрема танки Т-55).

Варто сказати кілька слів і бойової ефективності такого комплексу. За радянським інструкцій, у разі застосування по наземним цілям дальність ураження становила всього 17 км. Правда, на всьому протязі своєї служби комплекс модернізувався, а "Аеротехніка-МЛТ" взагалі заявляє, що в ході робіт було замінено приблизно 90% елементної бази. Тим не менш варто припустити, що дальність ураження надводної цілі все-таки не вражає - всього 10-15 км (проте для невеликої Азовського моря це цілком нормально).

Крім того, бентежить відверто невелика потужність бойової частини - всього 72 кг, що явно мало, щоб втопити більш або менш пристойний корабель. З іншого боку, якщо розглядати в якості цілей російські прикордонні кораблі і катери, то нанести серйозні пошкодження цим "балії", найчастіше переробленим з морських буксирів, цілком реально. Правда, в тому випадку, якщо все-таки вдасться потрапити.

Ще один мінус комплексу - причому як в зенітному, так і противокорабельном варіантах - це його немобильность. Розрахунок З-125 може працювати тільки з підготовлених позицій і, значить, дуже вразливий для удару.

Великим плюсом в наших непростих умовах гібридної війни є наявність на складах просто величезної кількості ЗУР В-601ПД - до 2014 р. саме Україна забезпечувала всі закордонні поставки цих ракет в країни Азії та Африки, які йшли не тільки з України, але й з Росії та Білорусі. І, звичайно, серійне виробництво головок самонаведення.

Зрозуміло, що спеціалізований комплекс "Нептун" чисто теоретично має більш серйозні можливості як в плані ураження маневрирующей морської цілі, дальності застосування та потужності бойової частини. Проте зараз все впирається в час, якого у нас з-за агресивної політики Росії просто немає. Тому і доводиться придумувати такі ось досить екзотичні варіанти з сумнівною ефективністю.

Але і це буде серйозним доповненням до тих засобів берегової оборони, якими Україна має насамперед на Азовському узбережжі, яке знаходиться в зоні відповідальності російської прикордонної охорони. Про Чорноморському узбережжі і його надійного прикриття зараз, на жаль, мова не йде, так як тут Росія цілком може задіяти набагато більш потужний Чорноморський флот.

Отже, для можливого протидії російському флоту на Азовському узбережжі наші військові стягнули все що можна - насамперед, звичайно, це артилерію. І не тільки 152-мм буксирувані гармати "Гіацинт", але й реактивну у вигляді БМ-27 "Ураган" та БМ-30 "Смерч". Однак це засіб насамперед поразки площинних цілей.

Є велика частка ймовірності, що у випадку локальної операції можуть бути залучені і "Смерч" з сучасними корректируемыми боєприпасами "Вільха", не так давно прийняті на озброєння. Ось вони є досить ефективним засобом - хоча, звичайно, не таким потужним, як протикорабельна ракета (або навіть "ерзац" у вигляді С-125-2Д1) через досить слабкою бойової частини. Тим не менше ці ракети при вмілому використанні можуть завдати певної шкоди противнику.

Не варто забувати також і авіацію з керованими ракетами - не дарма по тривозі було піднято 229-а бригада тактичної авіації. Її штурмовики Су-25 можуть нести керовані ракети Х-25, які не так давно знову стали надходити на озброєння Повітряних Сил.

Таким чином, можна говорити про те, що, незважаючи на скромні можливості, зараз Україна стягнула на загрозливі напрямки буквально все, що тільки можливо в наших умовах. Причому, якщо випробування в грудні будуть успішними, то сили берегової оборони отримають і якусь подобу протикорабельної ракети, яка стане на бойове чергування поки не буде остаточно доопрацьовано потужний "Нептун".