В обіймах з ворогом. Чому нас повинен навчити хайп навколо стрибунки Магучіх
На минулій Олімпіаді з українськими спортсменами було кілька скандалів. Але найгучнішим став не найгірший результат за всю історію, а фото нашої Ярослави Магучіх з росіянкою Марією Ласіцкене
7 серпня бронзовий призер Олімпіади-2020, молодший лейтенант ЗСУ Ярослава Магучіх обіймалася з російської атлеткою, капітаном ВС РФ Марією Ласіцкене, яка була довіреною особою Володимира Путіна на президентських виборах в 2018 році. Після хвилі обурення вчинком Магучіх нещодавно призначена заступник міністра оборони Анна Маляр пообіцяла, що з 19-річною спортсменкою проведуть бесіду. І попросила не труїти Ярославу. Однак реакція чиновниці Міноборони тільки підлила масла у вогонь, а російські і проросійські ЗМІ в Україні почали ліпити з Магучіх жертву націоналістів. У РФ оперативно запустили інформаційну кампанію: українку підтримали і політики, і наближені до влади спортсмени. Ще б пак, така прекрасна можливість плюнути в сторону "укрофашістів".
На захист Магучіх виступив інший бронзовий призер Олімпіади, каратист і депутат Львівської райради від "Самопомочі" Станіслав Горуна. Його пост в соцмережах з вживанням нецензурної лексики зводиться до того, що спорт — поза політикою. Йому тут же запропонували скласти депутатський мандат, довівши на власному прикладі аполітичність, і нагадали поїздки на змагання в Росію під час війни і його колишні висловлювання. У 2019 р. він називав україно-російську війну "суто політичною". "Лідери держав мають ресурси і вплив, щоб цю війну підтримувати", — говорив Горуна. Правда, її ініціатором називав Путіна.
Підтримав юну землячку і мер Дніпра Борис Філатов. Його пост в соцмережах помітно відрізняється за змістом від "якої різниці" львів'янина Горуна. Він назвав фото Магучіх з Ласіцкене "великою помилкою" спортсменки, і тут же різко засудив диванних патріотів, що зацькували стрибунку. З цим можна погодитися. При цьому варто звернути увагу на ряд моментів, які пішли в тінь через цей скандал.
Перший момент — навряд чи Магучіх знала, що Ласіцкене (в дівоцтві Кучина) була довіреною особою Путіна. Чому наших спортсменів не попередили про такі нюанси — питання точно не до них. Приставляти до збірок політруків — неправильний шлях, однак нічого не заважало провести з атлетами попередні розмови про те, що спорт — це якраз політика, і хоча б обніматися з росіянами на публіці не треба. Щоб це не використовували ні кремлівські ватники, ні наші вишиватники.
Не в виправдання Магучіх, а для розуміння рівня тих, хто влаштував тріскотню, нагадаємо, що Ласіцкене російські чиновники, м'яко кажучи, не люблять. У грудні 2019 року, коли ВАДА відсторонила легкоатлетів РФ від міжнародних змагань, вона написала відкритого листа, звинувативши російських спортивних функціонерів в потуранні тренерам спортсменів, спійманих на допінгу, в фальсифікації офіційних документів, у використанні заборонених препаратів навіть після допінгових скандалів.
Другий момент — зараз багато розмов про те, що у нас дуже мало уваги приділяють ідеологічному вихованню спортсменів. У 2014 р., коли Росія анексувала Крим і почала війну на Донбасі, Магучіх було неповних 13 років. Тобто вона представниця покоління, чий світогляд формувався за роки війни. Чому це покоління досі живе в гібридній парадигмі "ми ж брати"? Не секрет, що наш спорт дуже русифікований, і тут мова не тільки про мову, на якій проводяться тренування, але і про методики — дуже часто це або копіювання ще радянських зразків, або російських, в залежності від виду спорту. Тому треба говорити не про проступок окремо взятої спортсменки, а про відсутність системи патріотичного виховання в принципі. Якщо людям, наділеним владою, можна ходити на концерти російських виконавців, якщо до російських акторів і музикантів, що їздили до Криму, застосовують вибірковий підхід — одних "банять", інших пускають на гастролі в Україну, якщо представники влади раніше регулярно ходили в ефіри телеканалів Козака-Медведчука, а після їх блокування побігли на інші ідеологічно споріднені канали, то історія з Магучіх, сфотографувалася з капітаном російської армії, для дуже багатьох дійсно виглядає цькуванням. Через подвійні стандарти.
Третій момент: за хайпом загубилася низка інших проблем. Наприклад, 44-е місце на Олімпіаді, найгірше за всю історію наших виступів на іграх. При цьому чиновники акцентують увагу на 19 медалях. Мовляв, сумарно більше, ніж минулого разу. Більше, але при цьому замовчується, чому багато наших спортсмени зупинилися на підступах до медального п'єдесталу. Мабуть, є суттєві проблеми в системі підготовки і в підходах до спорту взагалі. Засуджувати Магучіх куди простіше, ніж пояснити, чому в нашій делегації в Токіо було так багато спортивних функціонерів. При цьому самі спортсмени тренуються при постійному браку грошей. Цю проблему загострив борець і нардеп Жан Беленюк. Але чи будуть зроблені висновки і коли з нашого спорту почнуть викорінювати корупцію?
І останнє: ми самі створили привід для російських пропагандистів переключити увагу з своїх невдач (наприклад, росіянки вперше з 1996 року залишилися без золота в художній гімнастиці) на "що там у хохлів". Раз вже ми згадали про Беленюка, то абсолютно незрозуміло, чому наші спортивні чиновники не звернулися в МОК з вимогою відсторонити від участі в Олімпійських іграх Російський олімпійський комітет через махровий расизм Ольги Скабеевой, що дозволила собі в прямому ефірі державного телеканалу расистські випади на адресу борця і єдиного нашого золотого призера? Зате у нас добре виходить займатися самоїдством.
