"У Кремлі вже все вирішили". Чому Україна веде подвійну гру з Лукашенком
Негайно потрібні політичні та економічні дії, щоб показати, що ми більше не сприймаємо Лукашенка як самостійну постать.
Днями два диктатори — російський Путін та білоруський Лукашенко — провели серію переговорів у Завидовому та Санкт-Петербурзі. Головним їх результатом можна вважати те, що суверенітет Білорусі перетворився на фікцію не лише у політичному, а й у воєнному плані. Білоруською армією тепер фактично командують із Кремля.
Попередження від Зеленського
Увечері 26 червня у своєму традиційному відеозверненні до українського народу Володимир Зеленський вирішив також звернутися до білоруського народу. "Окремо хочу звернутися сьогодні до громадян Білорусі. До людей — і цивільних, і в погонах. Вас втягують у війну. І навіть активніше, ніж це було у лютому та навесні. У Кремлі за вас вже все вирішили — ваші життя для них нічого не варті", — заявив він.
Якщо сприймати сказане буквально, то це попередження про те, що в Кремлі вже ухвалено рішення залучити білоруську армію у війну проти України. І у цієї заяви має бути дуже вагома причина. Бо лише чотирма днями раніше, 22 червня, начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов розповідав в ефірі національного телемарафону зовсім інше. "На даному етапі жодної загрози з білоруського боку немає. Це я з абсолютною впевненістю можу вам сказати. Заспокойтеся, ситуація під контролем. У Білорусі тривають і військові збори, і навчання, і зміцнення кордону. Проходить зараз цілий комплекс дій воєнного призначення, але вони не спрямовані проти України на даному етапі", — заявив голова військової розвідки.
Білоруський федеральний округ
Що ж змінилося за чотири дні? 23 червня до Москви для зустрічі з міністром оборони РФ Сергієм Шойгу прилетів міністр оборони РБ Віктор Хренін. Того ж дня Лукашенко прибув для переговорів із Путіним до його резиденції у підмосковному Завидовому. Там вони розмовляли 23 та 24 липня, а закінчили 25 червня у Санкт-Петербурзі. Результати настільки надихнули Путіна, що він після закінчення зустрічі з Лукашенком швидко вилетів до Москви. З аеропорту "Внуково" він помчав на Стару площу, де знаходиться адміністрація президента РФ, і там між 23:00 та 23:45 провів нараду.
Російські антипутінські Telegram-канали поділилися подробицями, які вказівки отримали Хренін від Шойгу та Лукашенко від Путіна. "Коли Шойгу зачитав Хреніну список вимог до білорусів, навіть цей російський агент занервував. Апетити Московії значні. По-перше, йдеться про надання території країни під облаштування російських військових об'єктів. По-друге, Шойгу вимагає від білорусів надати техніку та людські ресурси для участі у "спецоперації". Йдеться про перекидання на Донбас військової техніки зі складів ЗС РБ. Ймовірно, якусь кількість білоруських військових також хочуть відрядити до зони бойових дій. По-третє, ГРУ опрацьовує гібридну операцію під білоруським прапором проти Литви".
Інше джерело стверджує, що Лукашенко "дав обіцянку Путіну, що збройні сили РБ візьмуть участь у спеціальній військовій операції в тій кількості та якості, в якій забажає президент Росії", а також "готовий надати можливість використовувати територію РБ для провокацій проти Литви". Йдеться про підготовку вибухів об'єктів у містах біля кордону із Литвою. "Росія як член ОДКБ і братній народ повинна буде негайно відреагувати, а буде це удар у відповідь чи ультиматум, зараз вирішується".
Своєю інформацією поділився сайт Segodnya.ua. За його словами, він отримав від російських журналістів інформацію про те, що на нічній нараді на Старій площі обговорювалося питання про воєнні дії проти Литви, але жодного рішення поки що не ухвалено. "З якихось причин у Кремлі вважають, що США вмовлять Литву скасувати або мінімізувати блокаду. У будь-якому випадку рахунок цього очікування йде на дні або навіть години..." — припускає джерело сайту.
Яке б рішення не ухвалив Путін, уже зараз можна зробити один висновок: Лукашенко внаслідок переговорів 23-25 червня дав Путіну контроль над своєю армією. І всі подальші рішення щодо її використання прийматимуться вже не в Мінську, а в Москві. І взагалі незалежної Білорусі більше немає — вона фактично перетворилася на Білоруський федеральний округ РФ. А Лукашенко відтепер — лише путінський васал, готовий розпочати війну з іншими країнами, зокрема з Україною та Литвою, заради інтересів Кремля. Як заявив Лукашенко в Санкт-Петербурзі, "ми повинні бути готові до всього, навіть до застосування найсерйознішої зброї для того, щоб захистити нашу батьківщину від Бреста до Владивостока".
Швидше за все Путін не зважиться сам воювати з НАТО. А ось влаштувати провокацію проти Литви руками Лукашенка цілком може. Також він може будь-якої миті використати білоруську армію у війні проти України — хоча б як гарматне м'ясо, як він уже використовує мобілізованих в "армію ДНР/ЛНР".
Способи використання можливі різні. Сам Лукашенко ще 10 червня припустив, що йому "за Західну Україну доведеться воювати". У прикордонних районах Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської областей циркулюють чутки, що білоруси незабаром нападуть, аби відтягнути на себе сили зі східного та південного фронтів.
Але не виключено, що білорусів відправлять воювати "за визволення Донбасу". Генштаб Збройних сил України вранці 27 червня повідомив, що керівництво РБ продовжує надавати РФ військову підтримку, зокрема до Білгородської області відправлено чергову партію боєприпасів обсягом до 20 вагонів. Слідом за боєприпасами можуть вирушити і ешелони з особовим складом.
Про що Зеленський не сказав
Усі ці перспективи можна було б оцінювати скептично. Але Зеленський не просто так вирішив недільного вечора звернутися до білорусів. "У Кремлі за вас уже все вирішили – ваші життя для них нічого не варті… Вас – усіх білорусів – російське керівництво хоче втягнути у війну", – попередив він. Напевно, він отримав від нашої розвідки та від західних партнерів досить вагомі аргументи, щоби робити такі заяви.
Примітно, що Зеленський звертається до білорусів у такий спосіб, ніби над ними взагалі немає Лукашенка, а є лише Кремль. І це не просто спосіб знущатися з Лукашенка — це констатація того факту, що білоруський диктатор уже не здатний на самостійну гру та став виконавцем злочинних бажань Путіна.
Тут Зеленському можна було б поаплодувати, якби він, сказавши "А", сказав би "Б". Він чітко розповів білорусам, що їм робити за нинішніх умов: "Ви в силах не дати нікому вирішувати за вас, що на вас чекає далі". І можна було б очікувати, що далі він звернеться до українців та розповість про дії нашої влади у відповідь на домовленості Путіна та Лукашенка. Але Зеленський обмежився стандартними фразами: "Україна буде захищатися від ударів з будь-яких напрямків і з будь-якої зброї… Продовжуємо працювати на всіх рівнях і не збавляємо наш темп".
Але якщо бути послідовними, то потрібні політичні та економічні дії, щоби показати, що ми більше не сприймаємо Лукашенка як самостійну постать. Насамперед, що робить наше посольство в РБ? 24 лютого ми розірвали дипломатичні відносини з РФ, хіба не час зробити те саме з РБ?
Більше того, якщо ми закликаємо білорусів до опору ("Ви в силах не дати нікому вирішувати за вас…"), то, напевно, ми маємо зробити офіційні кроки назустріч їхнім опозиційним силам, пов'язаним із антивоєнним рухом. До того ж, в очах Заходу Лукашенко взагалі узурпатор, а законно обраним президентом є Світлана Тихановська.
У зв'язку з цим наведемо думку білоруського журналіста Сержа Харитонова, який зараз живе в США і веде Telegram-канал, що спеціалізується на "аналізі дезінформації, пропаганди та гібридних операцій Росії та режиму Лукашенка в період спільного військового вторгнення в Україну". "Ані український президент, ані український парламент юридично не визнали обраного президента Білорусі, не визнали військову окупацію Білорусі російською армією, жодним чином не приєдналися до опрацювання питань щодо притягнення Лукашенка до відповідальності за акт агресії, — констатує Харитонов. — Українська держава за чотири місяці війни так і не змогла знайти людину, яка б виробила стратегію української зовнішньої політики щодо Білорусі та білорусів — і в щоденному форматі вела б цю роботу".
Якщо взяти санкції проти режиму Лукашенка, то Україна фактично взагалі плететься у хвості Заходу. І навіть після 24 лютого, незважаючи на численні обстріли нашої території з боку Білорусі, Київ не поспішав запроваджувати санкції проти Мінська.
Верховна Рада прирівняла РБ до РФ лише за деякими групами товарів. Так, 22 травня було прийнято закон про обмеження обігу лікарських засобів, виробництво яких розташоване на території РФ чи РБ. А 19 червня Верховна Рада встановила обмеження на ввезення та розповсюдження видавничої продукції, виготовленої в РФ та РБ.
Кабмін ще 9 квітня ухвалив постанову №426 "Про застосування заборони на ввезення товарів з Російської Федерації", якою заборонив ввезення з РФ на митну територію України будь-яких товарів. Наголосимо: це заборона на ввезення будь-яких товарів з території РФ, проте під неї не підпадає ввезення російських товарів з території інших країн, включаючи Білорусь. А проти Білорусі аналогічної постанови прийнято не було. І це викликало підозри в експертів, що наша влада спеціально зберегла лазівки для постачання в Україну російських товарів під виглядом білоруських.
Тепер тим більше актуально прирівняти білоруські товари до російських. Це питання не економічне, а політичне. Якщо ж є якісь вкрай важливі економічні контраргументи, то, напевно, про це потрібно чесно розповісти, а не говорити порожні фрази на кшталт "продовжуємо працювати на всіх рівнях". Українське суспільство заслуговує на право чути чесні відповіді. А доки відповіді не прозвучали, не треба дивуватися, що владу підозрюють у подвійній грі.