В господарстві знадобиться. Навіщо Україні символічна блокада ОРДЛО
За останні два роки тема економічної блокади окупованих територій Донбасу породила навколо себе незліченну кількість домислів. Будь-які спроби розібратися комплексно і неупереджено з цією темою наштовхуються на відкриту агресію як з одного, так і з іншого боку. До цього додається і пропагандистська складова, яка заважає розглянути проблему у всій її політично-економічному протиріччі.
Як працює схема
4 листопада 2014 р. Рада національної безпеки і оборони України ухвалила постанову "Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій і Луганській областях", яке через 10 днів ввів у дію своїм указом президент Петро Порошенко. Цією постановою всім державним установам, які залишалися на окупованих територіях, зобов'язаний у тижневий термін призупинити свою роботу і фізично та юридично перевестися на територію, підконтрольну центральної влади. Також протягом місяця Національний банк України повинен був припинити обслуговування всіх рахунків на Донбасі.
Фактично райони, якими керували самопризначені "уряду" так званих ЛНР і ДНР, позбавлялися будь-якого централізованого бюджетного фінансування, в тому числі виплат дотацій, зарплат бюджетним організаціям, соціальних платежів і так далі.
Ці рішення в ЗМІ відразу ж назвали "фінансової блокадою Донбасу". Слідом за ними пішли й інші. Так, в січні 2015 р. були введені спочатку обмеження на поставки товарів на непідконтрольні території Донбасу, а потім їх повністю припинили, встановивши досить жорсткі правила перетину лінії зіткнення в зоні конфлікту.
З того моменту ввезення-вивезення продукції в товарних кількостях необхідно спеціальний дозвіл, що видається тільки СБУ. На сайті спецслужби є список того, що через лінію фронту везти категорично заборонено, — всього 36 позицій товарів, від пива, палива, тютюну та автомобілів до продуктів, ліків і товарів медичного призначення. При цьому залишена лазівка — тут же на сайті наводиться перелік з 24 компаній на окупованих територіях, яким дозволено вивіз продукції в Україну (і ввезення сировини). Мотивується це тим, що у зазначених компаній є "єдиний цикл виробництва" як на територіях, підконтрольних Києву, так і в ОРДЛО.
Всім іншим також формально залишена можливість перевозити товар через лінію розмежування. Але схема отримання дозволів настільки заплутана, що на практиці без негласних домовленостей легально перевезти товар практично неможливо: для оформлення паперів доведеться подавати масу заяв, а також отримувати дозволи відразу в декількох службах — у фіскалів, прикордонників і в СБУ.
Набагато простіше звернутися до посередницьку фірму, яку контролюють, як правило, представники спецслужб або близькі до них бізнесмени. За дуже короткий час товари оформляють за документами такої фірми і легально перевозять. Причому перевізники документально показують, що між відправником і одержувачем ніякого грошового обороту немає — все проходить як взаємозалік по бартеру між спорідненими підприємствами.
Реальна втрата ринку
На сьогодні чисельність населення ОРДЛО становить 2,6–3,1 млн. тобто це достатньо великий ринок збуту. При цьому при постійній фінансового підживлення з Росії і так званому "пенсійне туризмі" за досить короткий час склалася ситуація, коли споживачі переорієнтувалися переважно на продукцію російських виробників. Тобто, виплачуючи пенсії пенсіонерам, які проживають у ОРДЛО, Україна таким чином стимулює розвиток економіки "братньої країни".
Втім, фактично до моменту введення обмежень більшість українських підприємств самостійно відмовилися від поставок на окуповані території з міркувань безпеки життя і здоров'я своїх співробітників, так і вантажів в умовах бандитського свавілля. На сьогодні не залишилося українських виробників, орієнтованих виключно на Донбаський регіон. Так, за словами голови Української асоціації постачальників торговельних мереж Олексія Дорошенка, "доставкою товарів займаються не самі виробники й дистриб'ютори, а окремі компанії-посередники, які беруть на себе всі ризики".
Отже, на окупованих територіях не тільки дрібні постачальники переорієнтувалися на російський ринок, але і в самій РФ виникли десятки підприємств, які виробляють продукцію виключно для споживачів ОРДЛО. Не варто скидати з рахунків і тиск окупаційних властей, коли товари українського виробництва вже в торгових мережах обкладалися непомірними "податками" або просто конфісковувалися. В результаті на сьогоднішній день українські товари займають на полицях магазинів в "молодих республіках" менше 20%.
Миша не проскочить?
Після прийняття політичного рішення про блокаду держава доклала усіх зусиль для організації контролю на лінії розмежування. Якщо на осінь 2014 р. ще залишалися об'їзні дороги, які повністю або частково не контролювалися військовими, то вже до весни 2015-го це питання було вирішене. Всі шляхи поза контрольних пунктів (на сьогодні в зоні АТО діє шість автомобільних контрольно-пропускних пунктів "Лисичанськ", "Погоди", "Маріїнка", "Новотроїцьке", "Гнутово" і "Станиця Луганська") були заміновані або перекопані. З часом вирішилося і питання контролюючих органів — окрім військових, були залучені прикордонники, СБУ та фіскальні органи. Була вироблена і система роботи, яка забезпечувала, з одного боку, максимальний контроль, а з іншого - зменшити час проходженнями громадянами пропускних пунктів. Одночасно проводилися роботи по організації елементарних побутових зручностей і системи оборони.
Всі ці процеси йшли непросто, було безліч провокацій з боку бойовиків, кілька нещасних випадків, коли водії цивільних машин на свій страх і ризик, ігноруючи попереджувальні знаки, намагалися прорватися через лінію розмежування, подрываясь встановлених на мінних полях. Були і жертви. Проте на сьогодні можна сміливо говорити, що система досить ефективно працює і в основному забезпечує виконання рішення РНБО.
Мутний потік контрабанди
Після осені 2014 р. внутрішні перевезення між ОРДЛО та іншою територією України перетворилися на небезпечний кримінальний бізнес, в який були включені не тільки перевізники та підприємці, а й озброєні люди з обох сторін.
Асортимент контрабанди типовий для такого роду конфліктів — паливо, продукти, цигарки, спиртне, наркотики. Причому спочатку в числі контрабандних поставок був і вугілля, однак згодом питання з ним поставили у формально законні рамки — наскільки це можна так називати, одночасно розповідаючи про невизнаних світовим співтовариством і самою Україною сепаратистських анклавів.
Всім зрозуміло, що функціонування каналів контрабанди було б неможливо без активної участі військових на лінії розмежування. Найбільш відомий скандал — це звинувачення бійців 92-ї бригади ЗСУ в "кришуванні" такого бізнесу з вуст Георгія Туки, який тоді обіймав посаду голови військово-цивільної адміністрації Луганської області. В одному зі своїх інтерв'ю він заявив буквально наступне: "Для підтримки контрабандного каналу необхідно мати своїх людей з двох сторін. Наприклад, за моєю інформацією, деякі бійці 92-ї бригади не раз ходили на ту сторону. І зовсім не для подвигів". За його ж словами, з боку луганських сепаратистів забезпеченням наркотрафіку займався хтось Баггі — колишній "козачий отаман" з Ровеньків Ігор Кулькін, командир 13-го батальйону територіальної оборони так званої ЛНР. Раніше він конфліктував з Теслярською, претендуючи на автономність свого підрозділу. По всій видимості, саме із-за цих кримінальних зв'язків 2 жовтня 2016 р. Баггі разом з кількома своїми поплічниками був розстріляний невідомим озброєною групою. Традиційно в ОРЛО це списали на дії українських диверсантів, але тут простежується очевидна зв'язок з його нелегальним бізнесом.
Причому дорогої контрабандою наркотиків, горілки і сигарет — займаються виключно організовані злочинні угруповання, які можуть дозволити собі виділити величезні суми на підкуп військових, правоохоронців та фіскалів, а також організувати розгалужену мережу перевізників товару. Але основна маса змушених контрабандистів оперує абсолютно мирними товарами — продукти харчування, ліки, побутова хімія, товари повсякденного попиту. Різниця в цінах на окупованих територіях і в решті частини України також робить вигідною контрабандне перевезення м'яса і м'ясної продукції, і навіть живої худоби. Звичайно, такий товар можна транспортувати лише на вантажних машинах, тому основний трафік йде через офіційні КПП. Раніше такса для прикордонників і співробітників ГФСУ, які здійснюють контроль над пропуском вантажів на цих КПП, становила від 2 до 5 тис. грн. для вантажівки з продуктами, побутовою хімією, або іншим вантажем на окуповані території і від 10 до 20 тис. — з машини з горілкою або сигаретами з ОРДЛО в Україну. Проблема набула настільки серйозні масштаби, що на неї звернули увагу на самому високому рівні. В підсумку рішення було знайдено у створенні мобільних груп для боротьби з контрабандою, куди крім військових увійшли і цивільні волонтери. Більш активно почала працювати СБУ. В результаті до осені 2015 р. зі старими схемами поборів на постах в основному було покінчено.
Можливості втрачені, але не тільки
Зараз можна почути багато розмов про неефективність введеної економічної блокади, про втрати українського бюджету і виробників. Однак задамося простим питанням — чи можна в принципі говорити про якусь ефективність блокади, маючи понад 400 км не контрольованої кордону? Звичайно, немає. При прямій участі російської держави, яке економічно зацікавлена в просуванні своїх товарів і послуг, фактично будь-які кроки України в цьому напрямку були приречені на неефективність. З іншого боку, фінансова блокада дозволила на початку 2015 р. заощадити дуже потрібні мільярди гривень, які пішли на посилення обороноздатності. А подальші кроки щодо обмеження торговельних операцій були насамперед політичним жестом. Дійсно, на сьогоднішній день дискусія про те, чи потрібно оперативно знімати блокаду, не має особливого сенсу. Всі, хто хотів, зберегли торговельні зв'язки, хто не хотів — пішли. Однак не слід забувати, що коли-небудь тупцювання навколо Мінських угод завершиться. Якщо прогрес піде в мирному руслі, скасування блокади стане зовсім не зайвим аргументом на переговорах з представниками ОРДЛО. З іншого боку, якщо Україна сьогодні підніме цю тему в односторонньому порядку, то, навпаки, дасть козирі в руки ватажків окупаційних режимів.
