У Дубаї затримали екс-міністра Рудьковського, - ЗМІ

Екс-міністр транспорту і зв'язку часів президентства Віктора Ющенка, екс-нардеп від Партії регіонів (2012-2014) Микола Рудьковський затримувався в Дубаї

Про це LB.ua стало відомо з власних джерел, повідомляє "ДС".

За словами джерел, затримання відбулося в перших числах квітня, і аж до 20-х чисел екс-регіонал перебував у місцевій в'язниці. Нинішній статус Рудьковського у справі ховається.

При цьому після того, що сталося, екс-нардеп за допомогою в українську консульську службу не звертався, оскільки - за даними близьких до нього осіб - не планує повертатися в Україну, де не з'являвся з 2014-го року.

За наявною інформацією, Рудьковський був затриманий нібито за підроблений іракський паспорт, при цьому - в процесі затримання - у нього виявили також кілька паспортів інших країн.

Українську "біометрики" екс-міністр отримав в одній з європейських країн (в українському посольстві) в 2017 році. До того моменту, у нього на руках знаходилися два вітчизняних закордонного паспорта (обидві видані у 2012 році), один - з "шенгеном", другий - з американською візою типу B2 (звичайної туристичної). У момент отримання "біометрії" один з них (той, що містив "шенген") - був, згідно з вимогою законодавства, вилучено. При цьому в другому паспорті містилася діюча іракська віза, яка кілька разів використовувалася.

Нагадаємо, що в 2013 році ЗМІ писали про те, що Рудьковський має намір зайнятися видобутком нафти в іракському Курдистані. Однак з нафтовидобутком у екс-міністра не склалося із-за розбіжностей з урядом автономії. Разом з тим, повідомляється, що останнім часом Рудьковський займався будівництвом в Іраку трубопроводу сжиженнего газу, куди було залучено велику кількість російських грошей.

Він був оголошений у розшук "Інтерполу", проходячи по справі про викрадення екс-глави ПРАТ "Нефтегаздбыча" Олега Семінського, компанії, серед власників якої значилися у свій час Микола Рудьковський і ще нинішній депутат від "Оппоблока" Нестор Шуфрич. Семінського викрали в 2011 році, а відпустили лише через п'ять років. Серед замовників викрадення називалося ім'я Рудьковського.