Хто замість Ситника. Як Зеленський позбуватиметься директора НАБУ двома способами

Для реалізації цього рішення запускаються відразу два механізми: швидкий і повільний. Швидкий — через якнайшвидше призначення нового конкурсу. Повільний — через внесення змін до Конституції і потім вже призначення нового конкурсу.

Повільний механізм Верховна Рада запустила вже своєю постановою, прийнятою 16 березня. Швидкий повинен бути запущений на одному з найближчих засідань парламенту. Ми коротко розповімо про суть обох цих задумів, а далі — про те, навіщо їх відразу два.

Повільна гра проти Ситника

16 березня Верховна Рада прийняла постанову, якою направила до Конституційного суду України (КСУ) законопроєкт №5133 "Про внесення змін до статей 85 і 106 Конституції України щодо порядку призначення на посади та звільнення з посад директора Національного антикорупційного бюро України і директора Державного бюро розслідувань". Проєкт пропонує записати в Конституції, що директорів НАБУ і ДБР призначає і звільняє президент за згодою Верховної Ради "з відбором кандидатур на посаду на конкурсних засадах".

Щоб ці зміни були внесені в Конституцію, необхідно, щоб їх схвалив КСУ і потім двічі схвалила Верховна Рада. Це важко, але все ж можливо.

Ще 16 грудня 2019 р. КСУ зарубав законопроєкт Володимира Зеленського, який пропонував записати у Конституції, що директорів НАБУ і ДБР призначає і звільняє президент. Конституційні судді вказали в своєму висновку, що "в разі прийняття законопроєкту його положення можуть порушити баланс конституційних повноважень між Президентом України та Кабінетом Міністрів України, фактично створивши паралельну виконавчу владу, підпорядковану Президенту України". На думку КСУ, "опосередковане підпорядкування НАБУ і ДБР Президенту України через призначення і звільнення керівників створить загрозу незалежності цих органів, призведе до концентрації влади у Президента України, його конкуренції з органами виконавчої влади, а отже до нівелювання гарантій прав і свобод людини і громадянина".

Чому ж тепер Верховна Рада вирішила знову наступити на ті ж граблі і направила в КСУ аналогічний законопроєкт? На це резонне питання є офіційна відповідь профільного парламентського комітету (з питань правової політики): мовляв, законопроєкт №5133 вже не несе таких ризиків, бо він пропонує "не одноосібно призначення і звільнення директора НАБУ і директора ДБР Президентом України, а за згодою Верховної Ради України".

Питання в тому, чи погодиться КСУ з цим аргументом. До того ж у складі КСУ зараз є тільки 16 членів (за Конституцією, має бути 18), один з яких — голова КСУ Олександр Тупицький — тимчасово відсторонений від посади указом Зеленського. А щоб КСУ схвалив законопроєкт №5133, за такий висновок має проголосувати не менше 10 конституційних суддів. Тому проєкт може взагалі надовго застрягти в КСУ, якщо в ньому не буде вистачати голосів ні за позитивний, ні за негативний висновок.

Проте, це питання можна вирішити. Банкова може пред'явити суддям КСУ різні переконливі аргументи, причому не тільки юридичні.

Якщо позитивний висновок КСУ буде отримано, далі м'яч на полі Верховної Ради. Авторами законопроєкту №5133 виступили 237 "слуг народу". Представник Зеленського в КСУ Федір Веніславський почав збирати підписи ще 20 жовтня 2020 р. У перший же день було зібрано 110 підписів, потім 17 грудня — ще 28, нарешті, 3-5 лютого вдалося зібрати ще 99 — вийшло 237.

Проєкт був внесений до парламенту 22 лютого, пройшов через профільний комітет 11 березня. І ось 16 березня, за постанову про направлення цього законопроєкту в КСУ проголосували 267 нардепів. У їх числі — переважна більшість "слуг народу" (225 з 245) і членів групи "Довіра" (18 з 20), половина групи "За майбутнє" (12 з 23) і майже половина фракції партії "Голос" (8 з 20 ), а також четверо позафракційних, у тому числі спікер Дмитро Разумков і його перший зам Руслан Стефанчук. Фракції ОПЗЖ, "Європейської солідарності" і "Батьківщини" не дали жодного голосу.

Веніславський вже встиг прокоментувати рішення Верховної Ради. Він упевнений, що КСУ ухвалить законопроєкт №5133, але на голосування в парламент він повернеться не раніше вересня. А Ситник залишиться директором НАБУ до кінця своєї каденції, яка закінчується 16 квітня 2022 р.

У принципі, якщо не поспішати, то дійсно можна схвалити цей проєкт 226 голосами на наступній сесії, яка почнеться у вересні. І тоді остаточне прийняття, на яке потрібно 300 голосів, можна буде провести лише на новій сесії, тобто не раніше лютого 2022 р. І після цього можна буде призначати конкурс на посаду директора НАБУ. Переможець буде названий якраз до закінчення каденції Ситника.

Але Банкова не зобов'язана не поспішати. Вона може організувати схвалення цього проєкту 226 голосами вже на поточній сесії. І тоді остаточне голосування можна буде провести в вересні.

Але в будь-якому випадку є великі сумніви, чи знайдуться 300 голосів нардепів. Зараз цей проєкт отримав 267 голосів, однак щоб довести це число до 300, Банковій потрібно як мінімум узяти в союзники "Батьківщину" і "Голос" у повному складі. І не розгубити наявні голоси, що теж проблематично.

Швидка гра проти Ситника

Паралельно з повільним механізмом Банкова збирається запустити швидкий. 15 лютого (підкреслимо, вже після того, як Веніславський зібрав підписи 237 "слуг народу" за проєкт №5133) Кабмін вніс законопроєкт №5070 "Про внесення змін до деяких законів України щодо приведення статусу НАБУ у відповідність до вимог Конституції України".

Обгрунтовуючи проєкт, міністр юстиції Денис Малюська зазначає, що КСУ 28 серпня і 16 вересня 2020 р. визнав неконституційними указ про призначення Ситника директором НАБУ і окремі положення закону про НАБУ. Тому необхідно привести положення законодавства у відповідність з цими рішеннями КСУ.

15 березня Кабмін вніс новий варіант свого законопроєкту №5070. У ньому прямо записано, що з дня набрання чинності цим законом чинності повноваження директора НАБУ (тобто Ситника) достроково припиняються і починається формування конкурсної комісії та конкурс на зайняття посади директора НАБУ, а поки новий директор не призначений, всі повноваження директора здійснює перший заступник директора (тобто Гізо Углава).

Примітно, що новий варіант урядового проєкту робить гігантський крок назустріч західним партнерам і кредиторам України. У первинному варіанті йшлося про те, що конкурсна комісія складається з дев'яти осіб: трьох визначає РНБО; трьох — Кабмін плюс ще трьох — Кабмін на підставі пропозицій донорів, які надають Україні міжнародну технічну допомогу в сфері запобігання та протидії корупції. У новому варіанті друга трійка забирається. Залишені тільки шість чоловік: трьох визначає РНБО і ще трьох визначає Кабмін на підставі пропозицій міжнародних організацій, з якими Україна співпрацює в сфері запобігання та протидії корупції. А для прийняття рішення необхідні чотири голоси.

Таким чином, трійка від донорів зможе заблокувати будь-які рішення конкурсної комісії. І дуже схоже на те, що цей новий варіант урядового проєкту узгоджений із західними партнерами.

Навіщо два механізми

Прийняти законопроєкт №5070 начебто неважко. Але у нього є свої слабкі місця. Зокрема, Банкова проявила виняткову жадібність і зажадала половину місць у конкурсній комісії — для тих, кого визначить РНБО. Однак згідно з Конституцією рішення РНБО вводяться в дію указами президента. Тобто квота РНБО — це де-факто і де-юре квота президента. Це може не сподобатися конституційним суддям.

До того ж проти цього проєкту активно працюють люди типу Шабуніна з ближнього кола Ситника, що сидять на західних грантах. Вони рятують особисто Ситника, хоча подають це як боротьбу за незалежність НАБУ. У них мотив простий: вони давно в конфлікті з Углавою і тому проти цього проєкту, який говорить про негайне звільнення Ситника і передачі Углаві повноважень директора НАБУ.

Кажуть, ці люди мають свою кандидатуру в наступники Ситника. Це колишній генпрокурор Руслан Рябошапка. І вони будуть робити все, щоб проштовхнути його на посаду директора НАБУ. Але у Ряпошапки конфлікт з Офісом президента і особисто Зеленським. Додатково до цього Рябошапці широка громадськість нагадує його сумну роль в історії з Ріффмастером (Андрієм Антоненком). Рябошапка несе особисту відповідальність за те, що Ріффмастер з 12 грудня 2019 р. сидить у СІЗО по справі про вбивство Павла Шеремета.

Також Рябошапка несе особисту відповідальність за те, що в Україні з 7 листопада 2019 р. відсутня ВККСУ (Вища кваліфікаційна комісія суддів). Її повноваження були припинені законом №193-IX, однак нова ВККСУ й досі не створена. Міжнародні організації відмовилися пропонувати своїх експертів до складу конкурсної комісії для відбору членів ВККСУ. І відмовилися саме через наявність у них численних претензій до цього закону. Ініціатором цього закону, у вигляді законопроєкту №1008, був Зеленський. А розробив цей проєкт особисто Рябошапка, будучи заступником керівника ОП. Саме його підпис стоїть під пояснювальною запискою до цього законопроєкту, прийняття якого підірвало будь-які можливості судової реформи і вкрай негативно позначилося на всій судовій системі.

Проте, люди типу Ситника, Шабуніна, Рябошапки своєю активною роботою проти законопроєкту №5070 можуть зірвати його ухвалення і реалізацію. Ось на цей випадок, якщо швидкий механізм не спрацює, і стане в нагоді Банковій повільний механізм через внесення змін до Конституції. Втім, можливий і варіант навпаки: Банкова зробить основну ставку на законопроєкт про внесення змін до Конституції, а урядовий законопроєкт №5070 буде використовувати як пугало, щоб зібрати 300 голосів.

У будь-якому випадку ми бачимо, що Зеленський хоче залишити за собою можливість контролювати (разом з донорами) конкурс на посаду директора НАБУ. Так що зараз починається нова бійка "павуків у банці". І її результат поки не визначений.