Зрада від Нацради. Як "українізація" допоможе "Інтеру" агітувати за Бойко
Нацрада за підсумками перевірки наклав штраф у розмірі понад 4 млн грн на телеканал "Інтер" за порушення законів України при трансляції 9 травня концерту "Перемога. Одна на всіх". Нагадаємо, під час концерту ведучі Анастасія Даугуле і Андрій Доманський заявили: сьогодні не можна дозволити, щоб вулиці українських міст називали іменами фашистських злочинців, а їх портрети безкарно носили під час факельної ходи в Києві. Регулятор вважає, що ці слова підпадають під визначення "розпалювання ненависті до релігійних, національних або расових груп". У відповідь "Інтер" повідомив, що оскаржить у суді рішення Нацради.
Здавалося б, у Юрія Артеменка і його колег нарешті з'явився серйозний привід відмовити телеканалу Сергія Льовочкіна в ліцензії. Про таку можливість говорили вже давно, а коли в країні почався активний перехід на цифрове телебачення, в руках чиновників Нацради виявилася доля цілого медіахолдингу, де і не приховують своїх проросійських поглядів. Однак для "Інтера" все закінчилося вдало. Позицію регулятора пояснив член ради Сергій Костинський: 7 жовтня поточного року запрацює закон про квоти на телебачення, який передбачає 75% державної мови від загального тижневого ефіру, і "Інтеру" доведеться українізуватися. За його словами, серед шанувальників цього телеканалу достатньо прихильників Радянського Союзу і "русского мира", які хейтят українську державу, українську культуру і українську мову. "Ці люди готові дивитися через супутник російські телеканали. Але вони дивляться "Інтер", поки він є", — зазначив Костинський. Він вважає, що в таких умовах цей телеканал стане інструментом українізації значної частини нашого суспільства.
Небезпечна наївність, якою прикривають справжню причину продовження ліцензії, — всі політичні сили перед виборами хочуть мати доступ в ефір рейтингового телеканалу. Крім того, у багатьох політиків, у тому числі і з провладного табору, існують домовленості і зобов'язання перед скандальним медіа. Є ще один фактор — позбавлення ліцензії одного з ключових мовників спровокує хвилю критики з боку опозиції, і від західних захисників свободи слова. На чиєму вони боці, остаточно стало зрозуміло в ході недавнього заходи під егідою ОБСЄ в Києві, де гості з Росії спільно з доморощеними "корисними ідіотами" хаялі українську владу. Простіше кажучи, хтось наверху вирішив: від того, що "Інтер" буде віщати далі, менше ризиків і більше користі, ніж від його блокування. Як тут не згадати багаторічну епопею з закриттям газети "Вести", яка продовжує виходити. Хіба що її не роздають безкоштовно, як раніше, а продають по 2 грн.
У Льовочкіна після 7 жовтня вимальовується відразу кілька варіантів. Перший — виправдати надії Нацради і перевести 75% мовлення українською. Насправді, зробити це телеканалу з такими ресурсами по силам. Однак навряд чи він стане чинити так, враховуючи передвиборчий період. Звідси другий варіант — "Інтер" захоче платити штрафи і при цьому звинувачувати владу у тиску. Простіше кажучи, вигідно використати момент для мобілізації російськомовного електорату під "оппоблоковца" Юрія Бойка допомогою міфу про "насильницьку українізацію". Тобто фактично Нацрада допоміг кандидату в президенти від колишніх "регіоналів".
Третій варіант — "Інтер" створить ілюзію українізації. Це коли "русский мир" і штампи російської пропаганди будуть просувати на українському. Те ж саме про "фашистських злочинців" ведучі каналу можуть сказати і солов'їною. Адже справа не в мові. Редакційна політика цього мовника не може змінитися в принципі, оскільки ватность приносить йому доходи, а його господарям — політичні дивіденди. Концерт, за який канал покарали, подивилися понад 7 млн телеглядачів. А в Нацраді і далі продовжують грати з "Інтером" в доброго і злого поліцейського, в один день караючи і тут же заохочуючи продовженням ліцензії.
Так що на питання, коли у Льовочкіна почнуть українізувати мізки ватников, є проста відповідь: ніколи.
