Втома металу. Чому наші льотчики досі вчаться на старих чеських "Альбатросах"

Цілком очевидно, що ніяка системна реформа в такій специфічній сфері, як військова авіація, неможлива без системи підготовки льотно-технічного складу. Однак сьогодні не видно навіть спроб почати вирішувати питання переозброєння парку навчальних реактивних машин на більш сучасну техніку. Як і раніше, основною машиною для підготовки курсантів старших курсів в Харківському національному університеті Повітряних сил (ХНУПС) і підтримки льотних навичок в винищувальних бригадах є Aero L-39 Albatros.

Його ремонт і часткова модернізація до варіанту L-39M1 освоєні на Одеському авіаційному заводі. Буквально на днях пройшла інформація, що один із таких літаків після ремонту переданий у війська, а обліт ще одного почнеться наступного тижня.

При цьому час від часу до якості ремонту виникають питання. Так, в судовому порядку визнано, наприклад, що причиною аварії літака L-39M, яка сталася 2 липня 2019 р. в районі Куп'янського водосховища (Харківська обл.), було порушення технології ремонту двигуна, допущене на ДП "Одеський авіаційний завод" в 2012 р. У цьому конкретному випадку курсант 3-го курсу ХНУПС зміг благополучно катапультуватися.

Однак тут варто сказати, що серійний випуск L-39 почався в Чехословаччині в 1974 р. і тривав до грудня 1999 р. Всього Радянський Союз закупив 2080 літаків. Причому останній літак був отриманий ВПС СРСР 25 січня 1991 р., при цьому зрозуміло, що українські машини за віком старші.

Довголіттю "Альбатроса" в Повітряних силах сприяють два фактори. По-перше, величезна кількість машин, які дісталися від СРСР, відправлених "під паркан" і нині потроху повертаються в стрій. По-друге, той факт, що серцем машини є двигун АІ-25ТЛ запорізького виробництва, тому в Україні можлива модернізація шляхом заміни базового на АІ-25ТЛШ з трохи поліпшеними характеристиками.

Але тут варто сказати і про проблему, яка властива всьому літакового парку Повітряних сил — втома металу корпусу. Для навчальних машин це дуже важливий показник, адже вони використовуються в льотній практиці як курсантів, так і льотчиків, досить інтенсивно.

Тому і аварійні ситуації трапляються частіше, і не завжди вони закінчуються благополучно. Так, 29 вересня 2017 р. під час виконання польоту на гранично малих висотах в районі села Берегелі (Хмельницька обл.) впав L-39M1 зі складу 7-ї бригади тактичної авіації. Двоє льотчиків загинули.

З огляду на вік чеських машин, військовим вже варто було б як мінімум визначитися з типом літака, який прийде їм на заміну. Тим більше що країни-сусіди такий вибір вже зробили.

Так, польські ВПС за контрактом 2014 р. закiнчили отримання 12 Alenia Aermacchi M-346, які використовуються для підготовки польських пілотів F-16 в Авіаційній військовій академії. Машини куплені у італійської компанії Leonardo і оснащені турбореактивними двигунами Honeywell F124-GA-200. З експлуатантів М-346 на пострадянському просторі варто назвати Азербайджан і Туркменістан.

Білорусь і Росія мають у своєму розпорядженні копію цього ж літака, який виробляється в Росії під назвою Як-130. Справа в тому, що свого часу це був спільний проєкт ДКБ імені Яковлєва і компанії Aermacchi, однак на завершальному етапі розробки почалися проблеми. У підсумку італійська фірма вийшла з проєкту, отримавши всю конструкторсько-технічну документацію на планер, і випустила свій літак з двигунами західного виробництва, а ДКБ Яковлєва продовжило розробку Як-130 з двигунами АІ-222-25 (раніше випускався в кооперації з українськими підприємствами, з 2012 р. росіяни заявляють про те, що освоїли повний цикл виробництва).

Приблизно таку ж конструкцію і такі ж двигуни, як і російська машина, має китайський Hongdu L-15. Що в принципі і не дивно — ще на етапі розробки росіяни з ДКБ Яковлєва надали своїм китайським партнерам всю документацію по Як-130.

Саме варіант придбання і виробництва "китайця" серйозно розглядався в Україні в 2015 р. Тоді в ЗМІ були повідомлення про те, що нібито досягнута попередня домовленість про закупівлю партії L-15 і локалізації збирання цих машин на Одеському авіаційному заводі, потужності якого хотіли наростити за допомогою китайської сторони. Однак далі планів справа не пішла, а зараз на тлі скандалу з покупкою "Мотор Січі" про них можна забути.

Колись спливав і вітчизняний аванпроєкт навчально-бойового літака від Харківського авіаційного інституту. Найцікавіше, що в цілому машина будувалася навколо пари двигунів АІ-322Ф запорізького виробництва і повторювала концепцію M-346/Як-130. На думку розробників, літак при злітній масі 9730 кг міг би розвивати швидкість 1040 км/год і нести 3000 кг корисного навантаження на 1180 км. При цьому в базуванні він був би вельми невибагливий: довжина розбігу 570 м, а пробігу 600 м. Однак далі аванпроєкта справа не пішла.

Отже, маючи готову концепцію розвитку Повітряних сил до 2035 р., вже сьогодні варто було б почати як мінімум підготовчі роботи по визначенню параметрів контракту на новий навчально-бойовий літак. А чи буде це Alenia Aermacchi M-346 або якийсь інший, пора визначатися нашим військовим.