Місяць на роздуми. Як Онуфрія кваплять оголосити автокефалію УПЦ

1 грудня минулого року Володимир Зеленський увів у дію рішення РНБО, яке доручило урядові у двомісячний термін внести до парламенту законопроект про неможливість діяльності в Україні релігійних організацій, афілійованих із центрами впливу в Росії.

Уряд вчасно виконав завдання: законопроект уже внесений, зареєстрований (№8371) і може бути ухвалений на одному з найближчих засідань Верховної Ради.

Як стверджує міністр юстиції Денис Малюська, проект відповідає Конвенції про захист прав людини та основних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, а також пройшов перевірку на відповідність зобов'язанням України у сфері європейської інтеграції, зокрема міжнародно-правовим, з урахуванням права Європейського Союзу (Acquis ЄС).

Швидкість проходження законопроекту через парламент залежатиме виключно від політичної волі Зеленського. Бо "слуги народу" навряд чи захочуть йому суперечити. На даний момент є достатньо підстав припускати, що проект з'явився не для того, щоб просто налякати Онуфрія та інших ієрархів УПЦ, а щоб швидко стати законом.

Дилема для попів УПЦ

Згідно із законопроектом №8371, не допускається діяльність релігійних організацій, афілійованих із центрами впливу релігійної організації (об'єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться в Росії. Звичайно, одна річ — щось проголосити, та інша — досягти реалізації. Законопроект №8371 добрий тим, що дає чіткий алгоритм подальших дій.

Щойно закон набуде чинності, Держслужба України з етнополітики та свободи совісті отримає три нові повноваження. Перше — проведення релігієзнавчої експертизи діяльності релігійних організацій щодо виявлення підлеглості у канонічних та організаційних питаннях із центрами впливу релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої у Росії.

На експертизу діяльності УПЦ не повинно піти багато часу. Питання про те, чи підпорядковано УПЦ московському патріархату, у Держетнополітики вже детально вивчено, залишилося оформити висновки.

Наголосимо, що у пункті 18 глави XI статуту РПЦ сказано: "Українська Православна Церква є самоврядною з правами широкої автономії. У своєму житті та діяльності вона керується Томосом Патріарха Московського і всієї Русі 1990 року та Статутом Української Православної Церкви, який затверджується її Предстоятелем і схвалюється Патріархом Московським і всієї Русі". У згаданій там грамоті патріарха Алексія від 27.10.1990 йдеться про те, що УПЦ "з'єднана з Єдиною Святою Соборною та Апостольською Церквою через нашу Російську Православну Церкву".

Друге нове повноваження Держетнополітики — видання приписів щодо усунення порушень, виявлених за результатами проведення релігієзнавчої експертизи, у місячний строк з дня видання такого припису.

Тобто Держетнополітики надішле Онуфрію припис протягом місяця усунути канонічну та організаційну підпорядкованість московському патріархату. Зрозуміло, що московський патріарх Кирил не захоче полегшити становище Онуфрія та дарувати УПЦ повноцінну автокефалію. Тому Онуфрію залишаються два шляхи: або терміново зібрати синод (чи собор) УПЦ і оголосити автокефалію без згоди Москви, або відмовитися виконувати припис Держетнополітики.

До речі, самим порвати свій зв'язок із московським патріархатом — це зовсім не фантастична, а цілком реалістична можливість для УПЦ з гідністю вийти з кризової ситуації, в яку її загнав Кирил. Якщо Онуфрій та синод УПЦ оголосять Путіна сатаною, а Кирила та РПЦ — сатаністами або, як мінімум, віровідступниками (а проповідуваний московським патріархатом "русскій мір" — це навіть не єресь, а саме віровідступництво), то вже ніхто не звинувачуватиме керівництво УПЦ у колабораціонізмі з ворогом А промосковські попи самі побіжуть із УПЦ, як підсмажені. Після цього настане час інтенсивного діалогу між УПЦ та ПЦУ, якому зможуть допомогти інші автокефальні православні церкви (крім РПЦ, звичайно).

Якщо ж Онуфрій відкине цей шлях, тоді Держетнополітики зможе скористатися своїм третім новим повноваженням: звернення до суду з адміністративним позовом щодо припинення діяльності релігійної організації у разі невиконання нею приписів щодо усунення порушень, виявлених за результатами проведення релігієзнавчої експертизи, у встановлені строки.

Щоправда, судова тяганина може тривати довго. На перший погляд було б легше, якби Держетнополітики могла сама забороняти церкви. Але саме це суперечило б європейським правовим нормам. До того ж таке рішення все одно було б оскаржено в суді.

Кого це торкнеться

Інший цікавий момент – хто буде адресатом приписів Держетнополітики. У законопроекті №8371 не йдеться про УПЦ, а йдеться про релігійні організації, афілійовані з РПЦ. Як зазначено в законі "Про свободу совісті та релігійні організації", під поняття "релігійна організація" підпадають релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Отже, припис усунути підпорядкованість московському патріархату може надійти до всіх структурних одиниць УПЦ.

І далі, у разі відмови, на всіх їх можуть чекати судові позови про припинення діяльності. Сама Держетнополітики з таким обсягом судових справ, напевно, не впорається, але їй на допомогу прийде прокуратура. Законопроектом №8371 передбачено, що діяльність релігійної організації може бути припинена у судовому порядку за адміністративним позовом Держетнополітики чи прокурора.

Схоже, обирати між РПЦ та Україною доведеться не лише самій УПЦ як релігійному об'єднанню. Перед тією самою дилемою будуть поставлені всі єпархії та всі місцеві громади УПЦ. І не факт, що всі вони займуть однакову позицію з Онуфрієм.

Відомо, що УПЦ зараз має великі проблеми із внутрішньою єдністю. Там є відверто проросійське крило, але є і проукраїнське.

До того ж, влада має й інші аргументи. Нагадаємо, що 1 грудня тим самим рішенням РНБО було запроваджено санкції проти 10 церковних діячів, зокрема проти екс-нардепа Вадима Новинського (він вважається покровителем проросійського крила УПЦ) та намісника Києво-Печерської лаври митрополита Вишгородського та Чорнобильського Павла (Петра Лебедя). 24 січня РНБО розширила список санкцій до цих осіб. Також СБУ відкрила чимало кримінальних проваджень проти ієрархів УПЦ. 10 січня вже відправлено до суду обвинувальний акт проти митрополита Тульчинського та Брацлавського (Вінницька область) Іонафана (Анатолія Єлецьких), якого було затримано у жовтні. За антиукраїнську агітацію він може одержати до восьми років в'язниці.

Все це можна розцінювати як попередження попам УПЦ. Але це ще й удари по репутації цієї церкви. Оскільки Онуфрій навряд чи захоче і зможе порвати з Кирилом та оголосити автокефалію, проукраїнським ієрархам УПЦ саме час готувати запасні варіанти.