Ментальна прірва. Чому в Росії терористку Терезу вважають злочинної невдахою

Рішення засудженої до 11 років в'язниці мешканки Харкова з російським паспортом Лариси Чубаровой не звертатися до російському президенту Володимиру Путіну з проханням включити її в списки на обмін, далеко не самопожертва з якоїсь гуманістичної місією, як могло б здатися комусь, а спроба якраз набити собі ціну в очах Кремля і таким шляхом домогтися цього самого обміну.

Ім'я Чубаровой стало відомо в Україні з квітня 2015 р., коли вона була затримана в Харкові за підозрою в організації одного з терактів в місті. Коли ж до затриманої громадянки Росії, яка жила в Україні вже багато років, придивилися уважніше, виявилося, що, крім диверсійної діяльності в Харкові, в її послужному списку - активна участь у харківському Антимайдане, а після - особиста участь у російсько-окупаційних формуваннях в підрозділах таких відомих терористів, як Ігор Безлер по кличці Біс і Олександр Кожем'якін по кличці Алабай, особисто допитувала полонених і викручувала квартири і машини у мирних жителів. І це лише епізоди, доведені судом. З доказами, до речі, проблем у суду не виникло. В мережі повно фотографій Терези у складі банд сепаратистів і зі зброєю в руках. Та й свідків, в тому числі і побували у Терези в полоні досить.

Правда, ряд свідків стверджує, що Тереза не тільки допитувала, але і катувала, і навіть особисто застрелила двох полонених. Крім того, є інформація, що Чубарова є співробітником російського ГРУ і тому була у бойовиків у великому авторитеті. Останнє в суді довести вже не змогли, але і доведеного виявилося достатньо, щоб посадити Чубарову на чималий термін. Сама Тереза свою провину категорично заперечує, мовляв, так, завжди була прихильницею "російського світу", але ніколи не воювала, а на окупованих територіях займалася виключно гуманітарними справами. При цьому до недавніх пір вона не мала нічого проти обміну полонених і нехай і не прямо, але висловлювала надію на можливість обміну.

Несподіваний поворот стався в серпні цього року, як раз в той час, як у всьому світі активно обговорювали голодуючого в російській колонії Олега Сенцова. Тоді, за словами Чубаровой, до неї в камеру прийшов представник українського омбудсмена Людмили Денисової, який нібито довго умовляв її написати лист на ім'я Путіна з проханням обміняти її на українських заручників, утримуваних в Росії. Мова йшла про Олега Сенцове, Олександр Кольченко, Павла Грибі, Володимирі Балухе та інших. Тоді-то Тереза не просто відмовилася писати Путіну, але і написала звернення з закликом взагалі відмовитися від обміну як між Росією та Україною, так і між Україною і ДНР з ЛНР. Свою позицію Чубарова мотивувала тим, що практика обміну нібито заохочує українські СБУ і прокуратуру займатися форменим свавіллям - відловлювати ні в чому неповинних громадян Росії, фабрикувати проти них справи, щоб поповнювати "обмінний фонд". Мовляв, я саме така безневинна жертва "кривавої хунти", але готова відсидіти свої 11 років заради порятунку інших.

І хоча це звернення було написано ще 22 серпня, відомо про нього стало тільки зараз, після того як його оприлюднив адвокат засудженої. Примітно, що зробив він це за місяць до розгляду апеляції по справі Чубаровой.

І хоча позиція Чубаровой здається як мінімум дивною, спробуємо розібратися, що це все може означати. В першу чергу, варто зазначити, що рішення виступити проти обміну може бути як особистої ініціативної Терези, так і виконанням команди російських кураторів. В останньому випадку логіка може бути дуже простий. Оскільки Кремль явно не поспішає звільняти українських заручників, незважаючи на всі зусилля України і міжнародне тиск, ось такий демарш Чубаровой може стати додатковим аргументом. Подивіться, мовляв, змінювати особливо не на кого, Сенцов засуджений як терорист, а нам за нього пропонують невинних людей, які навіть самі відмовляються від обміну, щоб мати можливість довести свою невинність.

Якщо ж рішення виступити проти обміну - це особиста ініціатива Терези, то тут є кілька аспектів. По-перше, на практиці звернення Терези абсолютно ніяким чином не закриває перед нею перспективи бути обмененной, якщо на те буде добра воля Путіна. Адже в українські списки на обмін вона була внесена ще в липні, і сама себе із них викреслити не може, навіть якщо захоче.

По-друге, згода на обмін напередодні апеляції йде в розріз з позицією захисту Чубаровой в суді. Та пішла "у відмову" і стверджує, що справа проти неї сфабрикована, просити про обмін практично дорівнює визнання провини.

Ну і, по-третє, відмовившись писати Путіну прохання обміняти її, Тереза навіть збільшує свої шанси на обмін. Схоже, Чубарова прекрасно розуміє, що якщо б вона попросила у Путіна обміну, та ще й з ініціативи української влади, то в очах Кремля стала б просто зрадницею, яка добровільно погодилася співпрацювати з українською владою і допомагати їм звільняти Сенцова. Плюс до всього сам факт написання такого листа сприймався б як слабкість. Так що публічна відмова від обміну дає Терезі хоч якийсь шанс, що в Кремлі звернуть на неї увагу.

Поки ж в Росії долею співвітчизниці Чубаровой цікавляться вкрай мало, якщо не сказати взагалі до неї байдужі. Деякі спроби проросійських українських ЗМІ зліпити з Терези ватний варіант Надії Савченко періоду її перебування у російській в'язниці ніякого ефекту на росіян не мали. У всякому разі скільки-небудь помітної кількості росіян, які потребують визволяти мужню захисницю "Новоросії", на неосяжних просторах Росії не спостерігається. Як не спостерігається і інтересу до інших громадян Росії, засудженим в Україні.

Схоже, стара сталінська практика вважати кожного потрапив у полон зрадником і ворогом народу сильна і в путінській Росії. Про таких там в більшості випадків воліють просто забути, як про відпрацьований матеріалі. Єдині, ким росіяни хоч якось цікавилися - це знамениті Єрофєєв і Александров, які потрапили в полон під Луганськом. Але ті з перших днів у полоні зізналися, що вони кадрові військові, були добре розкручені українськими ЗМІ і могли би наговорити багато різного, якщо б російські дипломати не пообіцяли їм обмін, і ті не змінили риторику на стандартне "ихтамнет". До речі, після повернення на батьківщину ні про Ерофееве, ні про Александрові нічого не чути.

Все це різко контрастує з тим, як ставляться до своїх співгромадян в російському полоні українці, навіть якщо ці співгромадяни виявляються потім кимось на кшталт Надії Савченко. І скільки б Путін не повторював, що українці і росіяни - це "один народ", але навіть розпочата їм війна з Україною доводить зворотне.