Вуха з акваріума. Коли в Україні почнеться війна прослуховувань
Очільник Закарпаття Геннадій Москаль звинуватив співробітників МВС в шпигуноманії. За його словами, вони потай встановлюють "жучки" заради шантажу. "Замість того щоб боротися із злочинністю, "економічний" підрозділ МВС, який підпорядковується безпосередньо Києву, займається відвертими провокаціями, - повідомив Москаль. - У березні і квітні на Закарпатті були виявлені непоодинокі факти встановлення підслуховуючих пристроїв в кабінети різних структур, у тому числі контрольних. Йдеться лише про ті випадки, які стали відомі широкій публіці. "Жучки" встановлювалися неофіційно, тобто незаконно, і їх мета - не боротьба з криміналітетом, а шантаж з метою заробітку". За його словами, він звернувся до міністра Арсену Авакову із закликом розібратися зі шпигунськими іграми.
Ніби на підтвердження слів очільника області, голова Ужгородського міськрайонного суду Віктор Данко заявив про проникнення в будівлю судового органу невідомих осіб. Їх зафіксували відеокамери. Викликані оперативники виявили в робочому кабінеті Данко "прослушку", вмонтовану в розетку. У Нацгвардії незграбно намагалися відбілити честь мундира: "жучок" - знайшли, але повз гвардійців, які охороняли об'єкт, ніхто не проходив. А відео, поширене в мережі, ще нічого не доводить.
Це поки один епізод, але, судячи за словами Москаля, не останній на Закарпатті. Більше того, є всі підстави вважати, що хворобливий потяг до підглядання і підслуховування - специфіка роботи правоохоронних і слідчих органів не тільки окремо взятого регіону. І слухають точно без рішень суду. Для дотримання законності необхідно порушувати справу, вносити його до ЄРДР, потрібні переконливі аргументи для судді, а не просто дозвільний інтерес слідчого. Тобто справ немає, але спокуса послухати таємниці чиновників, бізнесменів, колег занадто велике, щоб від нього позбутися.
Як тут не згадати конфлікт, що виник у серпні 2016 р. в центрі столиці між співробітниками НАБУ і Генпрокуратури. Прокурори помітили за собою стеження з сусіднього будинку, нагрянули до невідомих, але до тих приспів підкріплення. Зав'язалася словесна перепалка, що переходить в рукопашну. Після обидві сторони стояли на своєму, політологи ж влучно назвали те, що трапилося розбірками за "лайки" в соцмережах. Сьогодні немає жодних гарантій, що кожна з конкуруючих структур і далі не збирає компромат для службового, а окремі персонажі - і для особистого користування.
Не треба відмахуватися від слів Москаля про шантаж з метою заробітку. Це дуже серйозне звинувачення, в нашій історії вже були неодноразові "сливи" компромату на окремих політиків, були і банди "перевертнів у погонах", які займалися рекетом. Сьогодні слушний час і для "зливних бачків", і для "перевертнів". Вибори на носі, а це означає, що компромат, видобутий незаконним прослуховуванням, можна буде дуже вигідно продати. Або обміняти на майбутнє підвищення по кар'єрних сходах.
Окремо у даному контексті виглядає НАБУ. Якщо відкинути не цілком некоректні звинувачення на його адресу на подобу "жодного корупціонера не посадили", то ключовою претензією до детективам залишається використання сумнівних методів збору доказів. Що знижує ефективність обвинувачення в суді. Прекрасний тому приклад - "бурштинове справа", в якій фігурують народні депутати Борислав Розенблат і Максим Поляков. Перший його підсумок: 11 квітня Печерський суд визнав Розенблата потерпілим у справі про провокації хабара. Сюди ж можна віднести недавній гучний скандал, пов'язаний з прослуховуванням керівника САП Назара Холодницкого. "Жучок" в акваріумі був санкціонований, але який висновок із цієї історії напрошується для непосвячених? Усунути, дискредитувати конкурента або просто несимпатичних тобі партнера можна за допомогою "прослушки", фрагменти якої несподівано потрапляють у відкритий доступ. Навіть якщо Холодницький втримається на своїй посаді, то Ситник свого, хоча б частково, вже досяг.
