Розслідування Харківських угод. Навіщо Зеленський пиляє сук, на якому сидить

Зеленський довірив ключі від Одеської області Гриневецькому, який, за словами секретаря РНБО Данілова, "фактично відкрив двері військовому вторгненню" Росії в Крим

Володимир Зеленський / Getty Images

Отже, відбулося вже четверте засідання РНБО, призначене для створення Володимиру Зеленському іміджу борця з п'ятою колоною Кремля. На перших двох засіданнях (2 і 19 лютого) були введені санкції проти нардепів від ОПЗЖ Тараса Козака та Віктора Медведчука, дружини Медведчука Оксани Марченко і цивільної дружини Козака Наталії Лавренюк, а також проти їхніх компаній. Потім 26 лютого до списку санкцій потрапили 10 високопоставлених зрадників-силовиків, які в 2014-му перейшли на бік ворога.

Ще 236 винних

І ось 11 березня зроблені нові кроки, в тому числі анонсовано кримінальне провадження в зв'язку з Харківськими угодами. Секретар РНБО Олексій Данілов повідомив, що РНБО доручила СБУ вивчити обставини ратифікації Харківських угод 27 квітня 2010 р. та дії 236 депутатів, які проголосували за це рішення.

"Ланцюжок зради почався не в 2014-му, а в 2010-му, — заявив Данілов. — Без підтримки народних депутатів, які своїм голосуванням ратифікували Харківські угоди, фактично відкривши двері військовому вторгненню, не могли б відбутися спроба анексії Криму і тимчасова окупація окремих районів Донецької та Луганської областей".

За подібні дії, анонсував він, повинна наступити не тільки політична, а й кримінальна відповідальність. "Є окреме доручення Службі безпеки України з'ясувати, яким чином ці 236 депутатів голосували з цього питання, і якщо СБУ визнає за необхідне, вона повинна порушити провадження по 111-й статті Кримінального кодексу "Державна зрада "щодо відповідних осіб", — оголосив Данілов.

Нагадаємо, що таке Харківські угоди. Так прийнято скорочено називати Угоду між Україною і Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, підписану 21 квітня 2010 р. у Харкові президентом України Віктором Януковичем і президентом Росії Дмитром Медведєвим. Згідно з цим документом термін перебування ЧФ РФ у Севастополі був продовжен з 2017 до 2042 рр. з автоматичним продовженням на пʼять років, якщо жодна сторона не висловить заперечень, і встановлена орендна плата.

Підказка соціологів

Як свідчать соціологічні дослідження, ця політтехнологія (створення Зеленському іміджу борця з п'ятою колоною Кремля) частково спрацювала. Наприклад, заміри групи "Рейтинг" показали, що в січні президентський рейтинг Зеленського помітно впав: з 26,2% (серед тих, хто має намір голосувати і вже визначився з вибором) у ході опитування 2-4 січня до 21,2% через місяць, 2-3 лютого. Однак протягом наступного місяця рейтинг Зеленського вже не падав і навіть трохи підріс (правда, лише в межах статистичної похибки): 23,1% у ході опитування 22-23 лютого і 22,5% за підсумками опитування 2-3 березня.

Принаймні, точно не виправдалися страшилки, якими лякали медіа, пов'язані з п'ятою колоною Кремля: мовляв, Зеленський сам себе заганяє на патріотичне поле, яке охоплює лише 25% електорату — і, мовляв, Зеленський змушений буде ділити ці 25% з Петром Порошенком і іншими непримиренними конкурентами, а його основний електорат перекинеться до проросійських кандидатів. Нічого подібного, як свідчать соціологи, не відбулося.

І ця підказка, напевно, підштовхнула Зеленського продовжувати в тому ж дусі. Але для цього потрібно пред'являти суспільству все нових і нових політичних цапів-відбувайлів. Санкції проти 10 силовиків, які перейшли на бік ворога в лютому-березні 2014-го, викликали в суспільстві лише слабкий резонанс. Ось і придумали піарники з Офісу президента заглибитися в історію і підняти тему Харківських угод.

Забули заглянути в Конституцію

Однак сумнівно, щоб ця тема дала Зеленському істотну надбавку до рейтингу. Сумнівно перш за все тому, що реальне переслідування тодішніх нардепів неможливо. У статті 80 Конституції прямо записано: "Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування".

Тобто звернення до СБУ про порушення кримінального провадження проти 236 нардепів VI скликання — це не більше ніж примітивний піар. Якийсь час він, звичайно, буде працювати на підвищення рейтингу Зеленського. Але якщо за піаром не прийдуть результати, якщо не буде ніяких покарань ні для кого з цих 236 персон, то маятник народних настроїв хитнеться у зворотний бік. Українці знову будуть розчаровані тим, що гучні слова виявилися порожніми і за ними не послідувало реальних справ.

Утім, навіть якщо кримінальне покарання неможливе, залишається можливість влаштувати хоча б кільком із цих персон політичне покарання. Деякі з них засідають в нинішній Верховній Раді і мають керівні пости в парламентських комітетах. Наприклад, Ігор Палиця з групи "За майбутнє" є секретарем комітету з питань фінансів, податкової та митної політики. Сергій Ларін з ОПЗЖ є секретарем комітету з питань цифрової трансформації, а Юлія Льовочкіна з тієї ж фракції має пост заступника голови комітету з питань зовнішньої політики і міжпарламентського співробітництва.

Вже на наступному засіданні парламенту 16 березня можна буде перевірити, чи є заява Данілова всього лише порожніми словами. Якщо ні, то "слуги народу" повинні внести проєкт постанови про вигнання Ларіна, Льовочкіної і Палиці з їх посад у комітетах. Така ймовірність дуже мала. Бо покарати Палицю — значить посваритися з групою "За майбутнє", яка регулярно допомагає Банковій голосами за потрібні Зеленському законопроєкти. А Ларін і Льовочкіна — це найближче оточення Сергія Льовочкіна (Юлія Льовочкіна його рідна сестра, а Ларін був його заступником на посаді голови адміністрації Януковича). Останнім часом вплив Льовочкіна на Банковій різко зріс, тому сумнівно, щоб "слуги народу" захотіли піднімати це питання (про позбавлення Ларіна і Льовочкіної посад у комітетах).

Хто відповість за призначення Гриневецького і Демченка

Проте, у Зеленського залишається шикарна можливість демонстративно покарати одного з 236 персонажів, які, як оголосив Данілов, "фактично відкрили двері військовому вторгненню РФ". Це — Сергій Гриневецький, якого сам же Зеленський своїм указом 27 листопада 2020 р. призначив головою Одеської обласної державної адміністрації.

Якщо ж переслідувати конкретних чиновників, які розробляли і просували Харківські угоди, то тут РНБО може ненароком уподібнитися міфічному змію Уроборосу, який пожирає свій хвіст. Ініціювавши розслідування, РНБО ризикує вийти на самого себе в особі Руслана Демченка, який з 16 червня 2020 р. обіймає посаду першого заступника секретаря РНБО, а з 17 червня, за даними ЗМІ, ще й очолює комітет з питань розвідки при президенті України. За часів Януковича Демченко був заступником і першим заступником міністра закордонних справ і відповідав за російський напрямок зовнішньої політики України. Саме він готував, погоджував і візував текст Харківських угод. І якщо вже шукати винних, то першими в цьому списку повинні стояти, безсумнівно, Демченко разом з Януковичем.

Звичайно, Банкова буде всіма силами замовчувати незручні для неї факти. Але цю тему стануть посилено розганяти конкуренти Зеленського і "слуг народу" в боротьбі за патріотичний електорат. І вони, безсумнівно, не зупиняться лише на фігурах типу Гриневецького і Демченка.

Справді, якщо Харківські угоди, за словами Данілова, відкрили двері анексії Криму та окупації ОРДЛО, то виникають великі питання про мотиви, навіщо автор цих угод Демченко був поставлений на чолі комітету з питань розвідки і навіщо ратифікатор цих угод Гриневецький був поставлений керувати Одеської ОДА. Кому і які двері повинні відкрити вони?

І навіть якщо ці два персонажи в найближчі дні раптом чудесним чином позбудуться своїх посад, це не позбавить Зеленського від питань про те, чому він і Данілов півтора року мовчали про Харківські угоди та тримали в своїй команді тих, хто до цих угод був безпосередньо причетний. А слідом за цим напрошується інше запитання: від яких таких жахливих зашкварів намагається Банкова відвернути увагу, спішно піднявши старий скандал, який може боляче вдарити по ній самій.

... Тим часом наближається прем'єра документального фільму, який знімають журналісти групи Bellingcat, про провалену операції українських спецслужб з вивезення найманців ПВК Вагнера з Росії.