Розумні чехи. Як вони сплавляють Україні старі САУ Dana, а купують нові CAESAR у французів

Буквально днями прийшла новина про те, що Чехія знімає з озброєння 152-мм САУ ShKH vz. 77 Dana і замінює їх на французькі 155-мм CAESAR від Nexter. За словами міністра оборони Любомира Метнара, церемонія підписання контракту повинна відбутися до кінця цього місяця. Всього для чеської армії планують закупити 52 самохідні гаубиці у комплекті з допоміжним обладнанням та озброєнням. Операція оцінюється в $400 млн.

Відомо, що Франція поставить чотири готові гаубиці, після чого збірка буде вестися вже на території Чехії. Це буде фактично локалізований варіант, оскільки CAESAR стане на шасі Tatra, які, як і кабіни, поставить місцевий збройовий холдинг Czechoslovak Group as. Загалом же участь чеської промисловості в проєкті становитиме близько 40%.

Відомо, що раніше міністерство оборони Чехії планувало модернізувати наявні САУ Dana, але на початку 2018 р. програма була анульована. Замість модернізації старих САУ для армії запланували купівлю нових гаубиць, які відповідатимуть стандартам НАТО.

Водночас у нас триває епопея з прийняттям на озброєння САУ Dana-М2, хоча навіть найбільшому фанату вже колишнього головнокомандувача ЗСУ генерала Руслана Хомчака мало стати зрозуміло, що ця закупівля не має нічого спільного з посиленням боєготовності збройних сил.

Адже мінусів у варіанті прийняття на озброєння САУ з Чехії більш ніж достатньо. Починаючи з калібру, який у чеських самоходок старий радянський — 152 мм. І не витримує критики аргумент про використання запасів 152-мм снарядів. У нашої країни був унікальний шанс почати будувати великокаліберну артилерію з нуля і відразу за стандартами НАТО, але ми від нього відмовилися.

За неофіційними даними, контракт на 26 самоходок і приблизно 5 тис. снарядів обійдеться країні в $40 млн. Тобто ціна однієї установки становть приблизно $1–1,5 млн. Зрозуміло, що це не $8 млн за CAESAR, але і ці гроші були б зовсім не зайвими в проєкті зі створення вітчизняної 155-мм САУ "Богдана". Тим більше що зараз, з огляду на досить низьку активність артилерії на фронті, особливої необхідності в купівлі чеських САУ в принципі немає.

Тому логічним було б форсувати створення і відпрацювання власної САУ, для чого потрібні тільки гроші і час. Судячи з інформації з останньої збройової виставки, у розробників і виробників САУ "Богдана" є реальний прогрес, і саме час було б замовити дослідну партію з хоча б п'яти машин і дійсно зробити роботу з її доробки і запуску в серійне виробництво.

Нехай навіть не на базі КрАЗа, а тієї ж Tatra, проте це буде власна конструкція, під яку можна виготовляти запасні частини і, звичайно, розгортати випуск 155-мм снарядів. Однак Міністерству оборони і Генеральному штабу (принаймні при попередніх генералах) було набагато зручніше купувати 152-мм артилерійські снаряди в Болгарії через польські фірми-прокладки. Як відомо, при таких схемах є досить велика корупційна складова — це аксіома для всіх країн і в усі часи.

Після того як стало відомо, що Чехія знімає з озброєння свої САУ, відпадає питання про кількість, адже раніше наші військові заявляли, що чеські машини повинні замінити у військах відразу два артилерійських зразки калібру 152-мм: буксирувану Д-20 і самохідну 2С3 "Акація". З іншого боку, цілком ймовірно, що варіант модернізації САУ ShKH vz. 77 Dana в Dana-М2 буде чисто косметичним. Стволи вже точно міняти ніхто не буде, адже їх виробництво вже закрите, а Czechoslovak Group as для зарубіжних армій просуває 155-мм варіант DITA. Тому відмова чеської армії від модернізації на користь купівлі нового зразка виглядає цілком логічно.

У сухому залишку наша армія отримує те, що можна назвати проміжним рішенням. Адже очевидно, що ресурсу стволів у Dana-М2 вистачить ще років на 10–15 (без урахування активних бойових дій), а потім нашим військовим доведеться шукати новий варіант їх заміни на щось ще. І добре, якщо цим чимось таки стане САУ "Богдана", в проєкт розробки якої будуть, як і раніше, вкладатися державні кошти.

І останнє. Якщо для періоду активних бойових дій хаотичні закупівлі чогось, що може їздити і стріляти, мали хоч якесь виправдання, то тепер Україні потрібна реалізація довгострокової доктрини розвитку збройних сил. І всі закупівлі повинні йти в цьому руслі — не так уже й багато грошей у нашому бюджеті для реалізації проєктів, які в підсумку виявляться провальними.