Ультиматум до 15 липня. Що буде, коли Путін не отримає переговорів із Україною

За тиждень очікується спроба росіян розпочати новий наступ у Донецькій області. А доки на цьому фронті оперативна пауза, Кремль розгорнув глобальну інформаційну кампанію з метою примусити Київ до переговорів. Втім, якщо він когось і налякав, то передусім самих росіян — вони тепер ще більше бояться загальної мобілізації.

Блеф перед новою фазою війни

В український інформпростір вкинуто чутку про те, що нібито днями з Москви прийшов ультиматум Києву: до 15 липня відновити переговори, на час переговорів Україна має зупинити контрнаступ на Херсонському напрямку, а Росія натомість зупинить наступ на Донбасі, якщо ж Київ відмовиться, то він потім, мовляв, дуже пошкодує.

Загалом у цій чутці немає нічого неправдоподібного. Загальновідомо, що Київ та Москва, незважаючи на заморожування переговорів, продовжують контактувати. Три тижні тому глава української делегації на переговорах Давид Арахамія в інтерв'ю Axios розповів, що члени нашої делегації спілкуються телефоном зі своїми російськими колегами "один-два рази на тиждень", щоб "бути на зв'язку". Тому не можна виключати, що під час одного із подібних сеансів зв'язку Кремль передав Києву ультиматум.

Час висування ультиматуму та його термін теж не викликають подиву. 7 липня міноборони Росії офіційно оголосило про паузу у боях. І це, зрозуміло, ніякий не "жест доброї волі", а вимушена потреба.

За оцінкою американського Інституту вивчення війни (ISW), російські війська "перебудовують сили та створюють умови для масштабнішого наступу в найближчі тижні або місяці". ISW припускає, що це буде наступ або на Слов'янськ, або на Краматорськ.

У район нового наступу окупанти направляють ешелони озброєнь і боєприпасів, а також з'являється інформація про перекидання ближче до фронту нових підрозділів. Наприклад, днями повідомлялося, що росіяни виводять особовий склад, військову техніку та вивозять боєприпаси з в/ч 34667 у селі Алакуртті під Мурманськом. В/ч 34667 — це 80-а окрема мотострілецька бригада, і вся вона, виявляється, перекинута в село Микільське Білгородської області.

Ось на таку підготовку і знадобилася оперативна пауза. Навряд чи вона завершиться завтра чи післязавтра, але за тиждень — можливо. А доки триває ця пауза, Путін, звісно, може використати цей час, щоб лякати весь світ ще більшою ескалацією воєнних дій, якщо Київ не погодиться відновити переговори.

Власне, саме цим Путін і зайнявся. "Ми не відмовляємося від мирних переговорів, але ті, хто відмовляється, повинні знати, що чим далі, тим складніше буде домовлятися", — заявив він 7 липня. Тієї ж пісні заспівав його міністр закордонних справ Лавров. За його словами, Захід "не дозволяє Україні перейти до мирного процесу, а змушує її брати свої озброєння". Про це він оголосив в Індонезії після саміту глав дипломатичних відомств країн G20, де його піддали жорсткій обструкції західні колеги.

Що в запасі у Путіна?

Саме в цьому головне питання — якою ескалацією Путін намагається налякати нас і весь світ. Можна припустити, що свою загрозу він фокусує насамперед у Києві.

4 липня Генштаб ЗСУ повідомив, що в акваторії Чорного моря російські загарбники тримають у готовності до ракетних ударів по об'єктах на території України три носії високоточної зброї. Їхній сумарний залп складає до 20 крилатих ракет морського базування "Калібр".

Крім того, 7 липня заступник начальника Головного оперативного управління Генштабу ЗСУ бригадний генерал Олексій Громов розповів, що аеродром "Зябрівка" під Гомелем у Білорусі вже повністю контролюється росіянами. "Там облаштовується російська військова база. На території аеродрому знаходиться ракетний дивізіон ракетного комплексу "Іскандер-М" та дивізіон С-400", — сказав бригадний генерал. Балістична ракета "Іскандер-М" має дальність від 500 км, що набагато перевершує відстань до Києва, не кажучи вже про Чернігів.

Нагадаємо, що Путін пообіцяв передати Білорусі ракетні комплекси "Іскандер-М" 25 червня на зустрічі з Лукашенком. Путін наголосив, що комплекси "Іскандер-М" можуть застосовувати як балістичні, так і крилаті ракети, причому як у звичайному, так і в ядерному виконанні. Але незабаром прес-секретар Путіна Пєсков уточнив, що Путін на зустрічі з Лукашенком не говорив про передачу Білорусії ракет з ядерною зброєю, йшлося про комплекси, які технічно здатні нести різні види зброї.

За даними Forbes.ua, всього Росія на початок великої війни з Україною мала близько 7000 ракет середньої і меншої дальності дії (до 5500 км). З них майже половина – невисокоточні ракети Х-22, Х-55, "Точка-У". На першому етапі повномасштабного вторгнення Росія переважно використовувала ракети типу "Калібр" (морського базування) та ракетні комплекси "Іскандер". Оскільки Росія не розраховувала на тривалу війну, вона активно використовувала ці ракети, при тому, що їх запас не був надто великим ("Калібр" — близько 600, "Іскандер" — близько 1000). Росія вже використала у війні проти України близько 3000 ракет різних типів. Швидше за все, ракет "Калібр" та "Іскандер" у РФ залишилося небагато. Якщо у росіян справді закінчуються високоточні далекобійні ракети, то з дальністю понад 500 км залишаються лише старі Х-55 та Х-22, запас яких може становити понад 2000, констатує Forbes.ua.

Тут треба уточнити, що деяку кількість ракет Путін витратив у Сирії. Крім того, він не може весь свій запас ракет витратити у війні проти нас — йому треба якусь кількість залишити на інших ділянках російського кордону. А серед того запасу, який зараз розконсервовується, великий відсоток непридатних для використання — надто старих чи пошкоджених під час зберігання.

Що ж до виробництва нових високоточних ракет, то це вкрай проблематично. Наприклад, візьмемо ракети "Калібр", якими ворог обстрілює наші міста із акваторії Чорного моря. "Ці ракети, враховуючи масштаби застосування, закінчуються. Їхнє нове виробництво неможливе ("Калібр" на 80% японський та американський, російське — лише корпус та бойова частина), а під інші ракети сучасні російські пускові установки не пристосовані. І що потім робитиме військово-морський флот Росії без ракетного озброєння — питання риторичне", — каже військовий оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко.

Як жест розпачу можна розглядати повідомлення про розконсервацію бетонобійних, осколкових та осколково-фугасних авіабомб у в/ч 74006 (89-й арсенал служби тилового забезпечення) в Скрябіно Пензенської області. Можливо, Путін тішить себе надією розбомбити Київ. У будь-якому разі, всю цю загрозу повітряної ескалації, ракетної та авіаційної, слід негайно використовувати в діалозі з Пентагоном і Білим домом, щоб вони надали нам зенітно-ракетний комплекс Patriot. Якщо Путін ставить нам ультиматуми, ми маємо право вимагати від Вашингтона додаткових аргументів для посилення наших позицій.

Зважаючи на все, зараз головна надія Путіна — це перемога не на полі бою, а психологічним шляхом. І головним способом психологічного тиску будуть ракетні удари по мирному населенню. Для цього точність не потрібна — Путіну байдуже, куди потраплять ракети, аби жертв було багато. І для цього він може пускати одночасно десятки ракет в одному напрямку або по одному місту, сподіваючись, що система ППО з ними не впорається.

Путінські погрози вже викликали чималий переполох — у самій Росії та Білорусі. Там зростають панічні очікування загальної мобілізації, особливо у регіонах, прикордонних з Україною. І нове підживлення цій паніці дали слова Путіна про те, що Росія "всерйоз ще нічого не починала". Справді, гарматного м'яса у Росії ще багато. Однак його бажання воювати падає обернено пропорційно нарощуванню нашої бойової могутності, яка чудово проявляє себе яскравими вибухами десятків військових об'єктів на окупованих територіях.

Тож росіяни — хай бояться, з кожним днем усе сильніше. А нам уже нам пізно боятися. Для нас залишається один варіант – перемога.