Українські "Томагавки". Чим ВСУ можуть вразити стратегічний тил окупантів
Так, дніпровське КБ "Південне" зосередилося відразу на двох проектах - оперативно-тактичної ракети "Грім-2" і надзвуковий "Коршун", київське КБ "Промінь" - на протикорабельної ракети "Нептун".
По зрозумілій причині інформація про цих проектах у відкриту пресу потрапляє вкрай дозовано і журналістам доводиться задовольнятися рідкісними сюжетами військових ЗМІ. Таким джерелом інформації про стан ракетної програми стала програма "PROВійсько" "Військового телебачення України" від 1 вересня. На тлі різноманітних інтерв'ю промайнули найцікавіші кадри, з яких можна зробити деякі висновки.
Отже, вперше стало зрозуміло, що довоєнний проект оперативно-тактичної ракети "Сапсан" в підсумку перетворився у два проекти: "Грім-2" для Саудівської Аравії і "Грім-2НЭО" для національної армії (хоча на плакаті написано саме так, але, як бачиться, правильніше було б NEO).
У кадрі також майнув і плакат з характеристиками системи. Отже, технічним завданням передбачено, що ракета масою 3500 кг буде мати дві абсолютно різні бойові частини (осколково-фугасну і касетну) в 480 кг. При цьому дальність пуску визначена як мінімальна в 50 км і максимальна в 500 км (фактично на цьому розмови про 600 або навіть 650 км можна вважати завершеними). Площа ураження ракети з осколково-фугасної бойовою частиною визначена в 10000 кв. м, а касетної - 2-3 га. Ці досить серйозні характеристики в цілому підтверджують думку більшості військових експертів і фахівців у галузі ракетної техніки.
Вперше також з'явилося і проектне зображення крилатої ракети "Коршун" з оптико-електронної головкою самонаведення - поки в противокорабельном варіанті, але заплановані і варіанти для ударів по наземним цілям. Дальність її польоту, за заявами представників КБ "Південне", досягає знову-таки "всього" 280 км. Але її проектний вид і розміри наводять на думку про те, що цю ракету можна віднести до однієї категорії з американським "Томагавком" або російською "Калібром", чия дальність польоту становить близько двох з половиною тисяч кілометрів. Таким чином, реалізувавши цей проект, ми зможемо отримати "довгу руку", здатну завдати удару по стратегічному тилу ворога. Хто може стати цим ворогом, звичайно, уточнювати не варто.
І нарешті, міні-сенсацією стала поява на кадрах з цехів КБ "Південне" відразу декількох контейнерів для ракет 9М79 оперативно-тактичного комплексу "Точка-У". Це може свідчити принаймні про те, що підприємство змогло налагодити як мінімум ремонт і продовження ресурсу.
Складається ситуація, повністю аналогічна з ракетами 9М83 зенітно-ракетного комплексу С-300В1. Спочатку їх "випадково" засвітили в цехах "Визара" під час візиту секретаря РНБО Турчинова, а потім вже пішла і офіційна інформація про те, що в Україні налагоджено ремонт і обслуговування ракет цього типу. До речі, як і з "Точкою", до війни цим займалися виключно російські фахівці. Саме вони після відстрілу декількох ракет на полігоні Капустін Яр давали висновок про придатність використання ракет українською армією.
У цьому зв'язку може виявитися і не чутками інформація про те, що в Україні вдалося налагодити і модернізацію ракет для "Точки-У". Причому очевидно, що це завдання цілком відповідає нинішньому рівню нашої військової промисловості. Адже не секрет, що є робочі варіанти головки самонаведення, роботи проводилися і в плані розробки і заміни ракетного палива.
"Точка-У"
Якщо ці роботи реально були проведені, то це дуже хороша новина для нас і дуже погана для наших ворогів. Адже прийняття на озброєння "Грім-2НЕО" проглядається лише в найближчій перспективі, а ось ракети і пускові установки "Точки-У" є тут і зараз.
І хоча дальність ураження цілей ракетами комплексу складає всього 120 км (після можливої модернізації, ймовірно, більше), тим не менше це реальне зброю, і розрахунки мають реальний бойовий досвід.
Точну кількість ракет на складах привести неможливо, однак за інформацією з відкритих джерел відомо, наприклад, що на момент розпаду СРСР в Україні залишалося 114 ракет до комплексу "Точка" і 336 ракет до комплексу "Точка-У", а також 530 осколково-фугасних і касетних бойових частин.
Після подій кінця липня 2014 р. і фактичного оголошення Росією безполітної зони над Донбасом, "Точки" взагалі залишалися єдиною "довгою рукою" нашої угруповання. В ході боїв на Донбасі літа 2014 р. і зими 2015 р. 1-м і 2-м ракетними дивізіонами 19-ї ракетної бригади було нанесено 95 ракетних ударів.
Причому сміємо стверджувати, що саме цими ракетами було завдано максимальної шкоди російським кадровим підрозділам. Чого вартий, наприклад, удар під Сніговим 13 серпня 2014 р. (30 загиблих російських військовослужбовців) або знищення ешелону з боєприпасами та пальним на залізничній станції Іловайськ 13 лютого 2015 р.
Мінські угоди були використані з користю для нарощування могутності армії. У тому числі були відновлені і кілька пускових установок з баз зберігання. За фактом на сьогодні у складі 19-ї ракетної бригади вже п'ять дивізіонів - чотири бойових та навчальний. Тобто можна говорити про те, що в строю знаходиться приблизно 20-25 пускових установок.
