Україна Рабиновича. Голуб капітуляції з путінської мантрою під крилом
Чим ближче президентські вибори, тим завзятіше претенденти на найвищу посаду в державі змагаються в красномовстві, обіцяючи потенційним виборцям всі блага земні і навіть трішечки небесних. У своєму новому циклі матеріалів "Куди вони просувають Україну" в рамках проекту "Вибори-2019. Який нам потрібен президент" "ДС" пробує допомогти виборцям трохи краще орієнтуватися в потоці кандидатських обіцянок, для чого ми спробували уявити, якою буде Україна після перемоги кожного з кандидатів у президенти.
Конструюючи образ України майбутнього, ми виходимо з двох простих припущень. Перше — на президентських виборах переміг якийсь конкретний кандидат, і друге — він реалізує або хоча б активно намагається здійснити все те, що обіцяв виборцям під час передвиборної кампанії. При цьому ми розуміємо, що результат дуже часто може виявитися абсурдний, оскільки обіцянки і плани багатьох кандидатів явно суперечать один одному. Але раз вже претенденти обіцяють будувати країну абсурду, виборець повинен це знати. Для зручності ми намагалися представити Україну майбутнього за п'ятьма головними напрямками: внутрішня політика, зовнішня політика, соціальна та культурна сфери та економічні перетворення. Крім того, окремим напрямком виступає питання відносин з Росією і політика щодо окупованих нею територій Донбасу і Криму.
Другим нашим героєм став 65-річний Вадим Рабинович, який називає себе "молодим перспективним політиком", мовляв, займається таким родом діяльності всього чотири останніх роки. Мова, схоже, йде виключно про публічної частини його кар'єри, адже хвалитися непублічної, але багатою на різні скандали зворотною стороною медалі свого життя Рабиновичу як-то зовсім не з руки.
Втім, ці скелети в шафі дають фору за одіозністю будь-яким сучасним витівок нинішнього лідера партії "За життя". Чого тільки коштує всього лише одне рішення СБУ від 24 червня 1999 р. про заборону Рабиновичу в'їжджати в Україну терміном на п'ять років "в зв'язку з отриманими відомостями про причетність громадянина Ізраїлю Рабиновича до діяльності, що завдає значні збитки українській економіці, і в інтересах забезпечення безпеки країни".
Що ж стосується періоду "омолодження перспективою", то в 2014-му він дійсно вперше балотувався в президенти України, зайнявши почесне сьоме місце з результатом 2,25%. Власне, за це в тому ж році Рабинович удостоївся високого №4 у списку "Оппоблока" і пройшов у Верховну Раду, але практично відразу ж йому стало тісно в компанії екс-"регіоналів". Тому власну партію з безликою назвою "Центр" він перейменував в життєствердний бренд-тост "За життя", залучивши до партбудівництва відомого нардепа-українофоба з Харкова Євгена Мураєва, якому якраз чотири з половиною роки тому Рабинович офіційно продав телеканал NewsOne. І вже з даної площадки обидва стали бомбити кремлівськими тезами не тільки українську владу, але й заважати з відомими продуктами життєдіяльності своїх колишніх соратників-"оппоблоковцев" в розрахунку отримати зайві бали на вкрай обмеженому проросійському електоральному полі. А тепер до них ще й приєднався, виглядає так, що в якості куратора, одіозний кум Путіна Віктор Медведчук.
Мрія про голуб капітуляції
"Найперше і найголовніше, без чого будь-які розумні розмови про економіку будуть безглузді, — це припинення війни на Донбасі. Цим питанням потрібно зайнятися в першу чергу", — заявив Рабинович під час презентації партійної програми "життєлюбів" під романтичною назвою "Українська мрія" в прямому ефірі партійного телеканалу NewsOne. Там же одночасно пройшли "вибори" того, хто буде займатися цим першочерговим напрямком, і таким щасливчиком "абсолютно несподівано" став кум Путіна Віктор Медведчук, давно і безрезультатно намагається розкрутити свій сумний проект "Український вибір".
Рецепт від світу "За життя" простий — це пошук компромісу на прямих переговорах з ДНР і ЛНР, без будь-яких західних посередників, але з участю Кремля, який "має вплив на невизнані республіки".
Паралельно Україна повинна оголосити про свою нейтральності та позаблоковості "за типом Швейцарії Східної Європи" (тобто де-факто мається на увазі навіть не федеративна, а конфедеративний пристрій нашої країни). А також відновити в повному обсязі торгівлю з Росією і СНД, вийшовши як мінімум на показники до 2014 р. Іншими словами, Київ за мирним планом Рабиновича зобов'язаний піти на ті поступки, які Москва безуспішно домагалася своєю збройною агресією, і фактично під виглядом "голуба миру" запустити "голуба капітуляції".
Щодо ЄС та США, то з ними, за словами Рабиновича, "ми повинні дотримуватися найкращі стосунки", тому не гріх їм висунути два ультимативних вимог. "З-за війни ми понесли величезні втрати — нам зобов'язані виділити кредити за нульовою ставкою для відновлення наших територій. При цьому за боргами, які накрутили нам за ці роки, нехай зроблять відстрочку на 40-50 років, якщо не хочуть, щоб ми оголосили дефолт", — жорстко і прагматично зазначив Рабінович колективного Заходу їх рамки можливостей в разі свого президентства. А паралельно заспокоїв українців: "Ви не бійтеся цього слова "дефолт", дефолт проводили і Росія, і Аргентина, всі були в дефолті і зараз процвітають".
Торжество лівої демагогії
"Перейду до одного з найбільш непопулярних рішень — повернення в держвласність стратегічно важливих об'єктів. Я — ринковий людина і виріс в бізнесі, але іншого шляху в України зараз немає. Треба повернути всі важливі галузі під контроль держави, зокрема нафто - і газодобувну, що дозволить знизити тарифи в три рази", — популярно розшифрував Рабинович глядачам NewsOne свої ліворадикальні кроки в реалізації програми "Українська мрія" вже в перші 100 днів після приходу до влади. Крім того, за словами головного "життєлюба", відразу ж в три рази буде підвищена пенсія та мінімальна зарплата, а пенсіонери взагалі звільнено від сплати комуналки.
За рахунок чого, питається? Елементарно, Ватсон, — всі мільйони гектарів української землі Рабинович запланував націоналізувати в "національний земельний банк" та здавати в оренду на довгостроковій основі українським і закордонним аграріям як мінімум по $500/га. А з допомогою прийняття "закону про жорстоку банківської таємниці" всі гроші світу, мовляв, опиняться біля наших ніг. В Запоріжжі, Миколаєві і Херсоні "життєлюби-мрійники" обіцяють відкрити офшори "по типу швейцарського міста Цуг, де кожна людина зможе зареєструвати компанію і платити знижені податки", а у Львові, Одесі та Харкові — порто франко, що, між іншим, необов'язково забезпечить бурхливе економічне зростання, зате добре лягає в медведчуковскую концепцію федералізації України. Ну і, само собою, зло міжнародним картелям підняти до небес український хай-тек шляхом банального "позбавлення від комплексів неповноцінності, "молодшого брата" і створення технологічних парків, кластерів і всіляких хабів, щоб розвивати свій людський та науково-технічний потенціал".
Загалом, для "бабусь Рабиновича" все ясно, зрозуміло і до геніальності просто. Потрібно лише трошки помріяти, що, як відомо, зовсім не завдає шкоди здоров'ю, тим більше що Рабинович клятвено обіцяє "відновити конституційне право на безкоштовне медичне обслуговування" і "беззастережно скасувати всі реформи".
І така риторика повністю відповідає партійній програмі "За життя", де чорним по білому написано: "Партія проголошує, що соціалізм в Україні — це сучасна ринкова економіка, яка забезпечує розвиток соціально орієнтованої держави. Партія закликає всіх громадян України, яким небайдужа доля країни, до боротьби за торжество великих цінностей — Справедливості, Свободи і Рівності!" До речі, щось подібне ми вже бачили в програмних документах СДПУ (о) 15-20 років тому.
Державне самогубство
"Ми беремо на себе перше передвиборче зобов'язання протягом трьох місяців після перемоги партії провести референдум з десяти основних питань країни: її тип, територіальний устрій, участь у міжнародних організаціях і так далі. І, згідно з народним рішенням, неухильно вести країну обраним курсом", — також в епохальній ефірі NewsOne від 25 липня проголосив Рабинович основи своїх змін у внутрішній політиці, яку вже на старті його президентства, схоже, чекає занурення в справжній хаос.
Але який би шлях не обрав своїм волевиявленням народ, лідер "За життя" обов'язково створить унікальний для всього світу поділ функцій влади і опозиції — першої дістається економічний блок, а ось другий — всі силові органи.
Тим самим держава як організація політичної влади добровільно відмовляється від своєї монополії на насильство, віддавши її в повне розпорядження своїм внутрішньополітичних конкурентам-опозиціонерам.
Що, безсумнівно, відгукнеться вже не якийсь там "війною всіх проти всіх", а реально паралізує всі без винятку державне управління. Обіцяне ж обмеження кількості каденцій нардепів одній під гучним гаслом "Парламентар, який залишився на другий термін, — це вже потенційний злодій" лише піділлє масла у вогонь нескінченної турбулентності в країні.
У підсумку, якщо б президенту Рабиновичу вдалося запустити навіть мізер з своїх внутрішньополітичних обіцянок, це призвело б до хаосу, а потім до паралічу і тотального саморуйнування держави. Нарешті, навіть за один невиконаний обітницю перед виборцями, причому чого б він не стосувався, головний "життєлюб" готовий нести не просто політичну, але і кримінальну відповідальність, що буде дозволяти окремий закон Рабиновича, а всі його соратники в парламенті повинні бути негайно з нього відкликані. Таке собі групове політичне самогубство на вищому державному рівні, прямо як в улюбленій путінської мантрі "Україна — failed state".
Читайте також:
