Демографічна стратегія до 2040 року. Хто житиме в Україні окрім мігрантів

Кабінет міністрів розкрив свою демографічну стратегію до 2040 року. Звісно, це не означає, що нинішній уряд проживе так довго. Але тепер ми знаємо, чого від нього чекати.

Темпи депопуляції

Як відомо, на початок 2014 року постійне населення України становило 45,2 млн осіб. За оцінкою Інституту демографії та проблем якості життя Національної академії наук України, на початок 2022-го чисельність населення України у межах 1991 року становила 42 млн, на серпень 2023-го — 36,3 млн, на липень 2024-го — 35,8 млн осіб.

Отже, впродовж десяти з половиною років (з січня 2014-го до липня 2024-го) населення України скоротилося на 9,4 млн осіб, або більш ніж на 20%. Це дуже високі темпи депопуляції, світовий рекорд.

Зокрема, з січня 2014-го до січня 2022-го кількість жителів України скоротилася на 3,2 млн. Тут основна причина — природне зменшення населення через низьку народжуваність. І перший виклик, який стоятиме перед будь-яким українським урядом, це як стимулювати народжуваність.

З лютого 2022-го до липня 2024-го кількість жителів України скоротилася на 6,2 млн. Тут основна причина — міграція, точніше, втеча від війни. Тож другий виклик — як після війни повернути тих, хто виїхав за кордон.

Водночас є ще й третій виклик: як після війни запобігти подальшому відтоку населення, насамперед молоді. Люди виїжджатимуть на Захід уже не через війну, а, як і раніше, просто у пошуках кращого життя.

Замість відповіді на виклики

Неважко здогадатися, що кожен із цих викликів дуже серйозний. Від нашого вміння знайти відповіді залежить наше майбутнє.

І це, до речі, чудово розуміють наші європейські друзі. Пообіцявши Україні 50 млрд євро на 2024-2027 роки, Євросоюз зажадав Плану України з реалізації ініціативи ЄС Ukraine Facility. І серед індикаторів його виконання записано "затвердження комплексної Стратегії демографічного розвитку на період до 2040 року" у третьому кварталі 2024 року.

Уряд виконав це зобов'язання в останній день третього кварталу. Розпорядженням Кабміну від 30 вересня 2024 року № 922-р схвалено Стратегію демографічного розвитку України на період до 2040 року та затверджено операційний план з реалізації її заходів у 2024-2027 роках.

Якби уряд справді знайшов адекватні відповіді на три виклики, це була б, без перебільшення, мегаподія. Навіть три мегаподії. Ми б усі зараз обговорювали три новини:

• що уряд пообіцяв жінкам, щоб вони народжували не одну дитину, а двох-трьох;
• що уряд пообіцяв тим людям працездатного віку, хто виїхав за кордон, щоб вони повернулися;
• що уряд пообіцяв молоді та взагалі людям працездатного віку, щоб вони не прагнули виїхати, а залишилися в Україні.

Не секрет, що наша влада любить піаритись на грандіозних планах. "Мільярд дерев", "мільйон дронів" тощо. І якби демографічна стратегія Кабміну містила якісь оптимістичні життєствердні рішення, це стало б головною темою і у "слуг народу", і на телемарафоні, і у позитивних блогерів Банкової.

Певно, найсумнішим місцем у цьому документі є пункт про фінансування. Будь-яка стратегія буде лише порожнім папірцем, якщо під неї не закладено статті видатків у держбюджеті. У документі записано, що "обсяг видатків, необхідних для реалізації Стратегії, визначається щороку під час складання проектів державного та місцевих бюджетів на відповідний рік із урахуванням реальних можливостей". Ані в держбюджеті-2024, ані в бюджетній декларації на 2025-2027 роки, ані в проекті держбюджету-2025 витрати на реалізацію стратегії, звісно, не передбачені. Тобто фінансування якщо й розпочнеться, то не раніше 2026 року. Але, швидше за все, ніякого фінансування взагалі не буде — саме про це говорить формулювання "з урахуванням реальних можливостей".

Стратегія написана в буквальному значенні слова "для галочки" — щоб поставити відмітку "виконано" біля відповідного індикатора в Ukraine Facility Plan. І все.

Навіть міністр соціальної політики Оксана Жолнович, яка керувала розробкою цього документа, не знайшла в ньому жодного рішення, яким можна було б похвалитися. Тому вона висловлює сподівання, що демографічна ситуація сама покращиться завдяки перевагам України перед іншими країнами.

Ось дослівно весь її коментар на сайтах Кабміну та Мінсоцполітики: "Україні є на чому будувати майбутнє: зручні цифрові державні сервіси, доступна медицина, комфортний клімат, значна культурна спадщина. Ми можемо стати світовим центром розвитку військових технологій, надаватимемо послуги з реабілітації та протезування, розпочнемо відбудову інфраструктури, краще ніж було, що відкриє можливості для професійної і карʼєрної самореалізації. Усвідомлення всіх цих переваг сприятиме тому, що українці будуть повертатися на Батьківщину".

Тобто всі, хто виїхав, повернуться, і ніхто вже виїжджати з України не захоче, і жінки народжуватимуть удвічі більше дітей не тому, що буде реалізовано стратегію, а просто завдяки своїй спостережливості та мудрості — вони побачать та усвідомлять переваги України перед іншими країнами світу.

Безкоштовна частина стратегії

Проте не можна сказати, що стратегія є абсолютно порожньою. У ній є цілком ефективні пункти, які можна реалізувати практично без витрат. Чому ж уряд ними не хвалиться? Тому що це є пункти про залучення в Україну мігрантів.

"Якщо повернення осіб, які були вимушені виїхати за межі України внаслідок збройної агресії, та залучення закордонних українців не буде достатнім для компенсації подальшого природного скорочення населення та дефіциту робочої сили на ринку праці, міграційна політика в майбутньому може поширюватися на залучення іммігрантів. Одним із інструментів такого залучення може бути навчання студентів-іноземців, які частково адаптуються в Україні, вивчають мову, налагоджують соціальні зв’язки", — йдеться у стратегії.

Але плани уряду, звісно, не обмежуються студентами-іноземцями. Він прямо говорить про бажання залучити в Україну "велику кількість іммігрантів", взявши як приклад Канаду та Австралію. І для цього буде вжито необхідних організаційних заходів.

"Залучення великої кількості іммігрантів вимагає попередньої підготовки. Досвід Канади та Австралії показує, що успішність політики залучення іммігрантів залежить від чіткості визначення цілей (яку кількість людей, яких фахівців, якої кваліфікації, в які регіони доцільно залучити, на яких умовах вони можуть в’їхати), інтеграції та культурної адаптації іммігрантів з метою уникнення ворожнечі та дискримінації, а також сприяння організації легкого і зрозумілого доступу до послуг та інформації про адміністративні процедури та сервіси", — анонсує уряд у своїй стратегії.

За даними Світового банку, в Австралії міграційний приріст населення за останні 10 років (2014-2023) склав 1,87 млн осіб, або 8% від чисельності населення на 2014 рік. У Канаді — 2,81 млн осіб, або теж 8%. Україна не лише перейматиме досвід цих країн, а й конкуруватиме з ними на світовому ринку трудових ресурсів. Їм дістанеться дорожча робоча сила, а нам дешевша.

Конкретних заходів для залучення мігрантів у стратегії не прописано. Там лише сформульовано завдання: "залучення мігрантів із числа іноземних громадян для задоволення потреб ринку праці, які неможливо задовольнити за рахунок внутрішніх ресурсів".

Протягом жовтня уряд обіцяє розробити та затвердити план заходів щодо реалізації стратегії у 2024-2027 роках. Там буде конкретика. Зокрема, очікується, що там буде використано шість ідей, запропонованих у початковому проекті стратегії, оприлюдненому 28 березня:

• регулярне оцінювання потреб економіки України, регіонів і громад у робочій силі та можливостей забезпечення таких потреб за рахунок внутрішніх ресурсів;
• формування механізму залучення та відбору потенційних мігрантів;
• розроблення і проведення інформаційних кампаній, спрямованих на забезпечення домінування в суспільстві оцінювання міграції не як загрозу, а як інструмента для підвищення показників соціально-демографічного розвитку;
• розширення можливостей для продовження навчання, стажування або працевлаштування для студентів та випускників українських закладів вищої освіти з числа іноземців;
• надання права працевлаштування без спеціального дозволу особам, стосовно яких Державною міграційною службою України прийнято рішення щодо оформлення документів для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
• упровадження політики мовної, культурної, економічної, соціальної інтеграції іноземців.

Як бачимо, плани вже зверстано, включно з пунктом для телемарафону, який навіюватиме українцям, що "міграція — це не загроза, а інструмент". За місяць плани будуть затверджені та почнуть реалізовуватися.

"Сценарій змін"

За планом Кабміну все відбуватиметься швидко, на очах одного покоління українців. У стратегії розповідається про два сценарії.

Один — "інерційний сценарій", "без запровадження додаткових інструментів впливу". За цим сценарієм чисельність населення України (у межах 1991 року) скоротиться до 31,6 млн на початок 2031 року, до 30,5 млн на початок 2036 року і до 28,9 млн на початок 2041 року, а на початок 2051 року — до 25,2 млн осіб. При цьому Україна втрачатиме через міграційний відплив 20-30 тисяч людей щороку у 2030-2040 роках.

Інший — "сценарій змін", тобто з урахуванням стратегії. Цей сценарій обіцяє стабілізацію чисельності населення: 33,5 млн до 2031-го, 34 млн до 2036-го, 33,9 млн осіб до 2041 року. Для цього буде потрібний дедалі потужніший міграційний приріст, який досягне 100 тисяч на рік у 2030-му, 130 тисяч на рік у 2035-му та 150 тисяч на рік у 2040-му. Взявши за середню цифру 130 тисяч на рік та помноживши на 16 років (2025-2040), отримуємо понад 2 млн осіб міграційного приросту.

Цей міграційний приріст є різницею числа іммігрантів (в Україну) та емігрантів (з України). Якщо потік емігрантів за ці роки становитиме, наприклад, мільйон (в одному лише 2024 році, згідно з стратегією, очікується міграційне зменшення населення на 340 тисяч осіб), то для забезпечення міграційного приросту у розмірі 2 млн осіб доведеться ввезти в Україну 3 млн мігрантів.

За планами уряду, до 2041 року "сценарій змін" забезпечить Україні на 5 млн більше жителів, ніж "інерційний сценарій" (33,9 млн проти 28,9 млн). Якщо в країну в'їдуть 3 млн мігрантів, то звідки візьмуться ще 2 млн, щоб отримати 5 млн?

Відповідь — діти. Мігранти приїжджають, завдяки зусиллям уряду почуваються комфортно — і розмножуються, за участю місцевого населення (змішані шлюби) чи без.

Це найдешевший варіант. Від уряду жодних витрат не потрібно, лише організаційні зусилля. Мечеті та ісламські школи виростуть самі.