Україна Гриценко. "Освічений авторитаризм" і спецпропозиція для Коломойського
Чим ближче президентські вибори, тим завзятіше претенденти на найвищу посаду в державі змагаються в красномовстві, обіцяючи потенційним виборцям всі блага земні і навіть трішечки небесних. У своєму новому циклі матеріалів "Куди вони просувають Україну" в рамках проекту "Вибори-2019. Який нам потрібен президент" "ДС" пробує допомогти виборцям трохи краще орієнтуватися в потоці кандидатських обіцянок, для чого ми спробували уявити, якою буде Україна після перемоги кожного з кандидатів у президенти.
Конструюючи образ України майбутнього, ми виходимо з двох простих припущень. Перше — на президентських виборах переміг якийсь конкретний кандидат, і друге — він реалізує або хоча б активно намагається здійснити все те, що обіцяв виборцям під час передвиборної кампанії. При цьому ми розуміємо, що результат дуже часто може виявитися абсурдний, оскільки обіцянки і плани багатьох кандидатів явно суперечать один одному. Але раз вже претенденти обіцяють будувати країну абсурду, виборець повинен це знати. Для зручності ми намагалися представити Україну майбутнього за п'ятьма головними напрямками: внутрішня політика, зовнішня політика, соціальна та культурна сфери та економічні перетворення. Крім того, окремим напрямком виступає питання відносин з Росією і політика щодо окупованих нею територій Донбасу і Криму.
Третім у нашому списку виявився Анатолій Гриценко, у якого є унікальна особливість: вже більше 10 років він має досить високий персональний рейтинг, проте до цих пір ніяк не зміг цим скористатися і створити свою постійну команду однодумців.
Наприклад, в 2014 р., зайнявши на дострокових президентських виборах високе четверте місце з результатом 5,5% (до цього його 1,2% на виборах-2010 виглядав радикально гірше), він не зумів конвертувати отримане від майже мільйона українців довіру на наступних восени парламентських перевиборах. Тоді його "Громадянська позиція" набрала всього 3,1%, не подолали прохідний бар'єр у Верховну Раду. Хоча особисто Гриценко був двічі у ВР, щоправда, обидва рази проходив туди виключно "причепом" — у 2007-му під №4 у списку блоку "Наша Україна — Народна самооборона" та у 2012-му третім номером об'єднаної опозиції "Батьківщина".
Втім, найбільшу для широкого кола популярність Гриценко отримав своєю роботою міністром оборони за президентською квотою Віктора Ющенка аж у трьох урядах Юлії Тимошенко, Юрія Єханурова і Віктора Януковича. Власне, на досвіді керівництва оборонним відомством грунтується як його політичний образ "сильної руки" і "справжнього полковника", так і народні очікування від президентства Гриценко за рішенням ключових для країни питань. А саме: досягнення миру на Донбасі, відновлення українського суверенітету над аннексированным Росією, Кримом, наведення порядку з корупцією і приборкання олігархату. Все це лідер "Громадянської позиції" у разі свого заходу в головний кабінет на Банковій вже пообіцяв зробити, щоб насамперед підвищити суто матеріальне становище простих українців. Але для реалізації такого, за словами Гриценка, йому потрібні великі повноваження.
Стиль "освіченого авторитаризму"
"З глибокої кризи в стійкий режим, з твердою економікою і твердою демократією, виходили і виходять лише шляхом авторитарного управління. Я хочу, щоб люди зрозуміли одну просту річ — не потрібно боятися авторитарного режиму. Це не диктатура, яка масово пригнічує права і свободи людей. Авторитаризм має однокорінне слово — авторитет. Освічений авторитаризм виводить країну на новий, більш високий рівень і економіки, і на її основі — демократії", — заявив у квітні 2018 р. Анатолій Гриценко в інтерв'ю "РБК-Україна", чим серйозно спантеличив багатьох. Згодом він кілька "урізала свій марш" з прикладами для диктаторського наслідування від Піночета і Лі Куан Ю, хоча суть гриценковского авторитарного стилю залишилася, по суті, незмінною.
Насамперед мова йде про широкої конституційної дискусії, де Гриценко в противагу своїй конкурентці Юлії Тимошенко виступив прихильником не послаблення, а посилення президентських повноважень. Його ідеал — американська модель, в якій глава держави формує і особисто очолює уряд, натомість парламентська республіка — це, на думку Гриценка, "нескінченні дискусії і безликий балаган" виключно в інтересах олігархів. Причому позитивні варіанти парламентаризму, наприклад, при британських прем'єрів Вінстона Черчилля і Маргарет Тетчер або при німецьких канцлерах Конраде Аденауера, Гельмуте Колі і тієї ж Ангелі Меркель в розрахунок лідером "Громадянської позиції" особливо не приймаються.
Тобто вже зараз можна прогнозувати, що Гриценко, якщо карта йому таки ляже стати президентом, зробить всілякі спроби побудувати в Україні свій "освічений авторитаризм", де вся владна вертикаль і "безликий балаган" Верховної Ради повинні беззаперечно йому підкорятися, а будь запідозрений у зловживаннях суддя і прокурор "братися за зябра".
Примітно, що спиратися в таких перетвореннях Гриценко планує не стільки на новий, скільки на старий чиновницький клас, заради чого навіть має намір значно підкоригувати закон про люстрацію. Мовляв, це не діло, коли якийсь порядний професіонал-патріот Іван Іванович був люстровано тільки за те, що в молодості очолював якийсь комсомольський райком. Втім, хто і за яким принципом буде встановлювати рівень порядності, патріотизму і професіоналізму даного івана Івановича, Гриценко уточнити забув. Мабуть, в умовах "освіченого авторитаризму" це суто особиста президентська справа.
Миротворча місія "закритої групи"
"Країна втомилася, ми всі хочемо повернутися до повноцінного мирного життя. Маючи знання і досвід у сфері безпеки та дипломатії, зараз більше працюю над пошуком мирного рішення. В рамках міжнародної групи ми підготували пакет рішень, які дозволять нам повернути окуповані території на гідних умовах", — таку заяву Гриценко в червні 2018-го ЛІГА.net в тій чи іншій мірі стало мігрувати по всім його річним інтерв'ю. Нібито він як екс-міністр оборони України був запрошений восени минулого року до роботи в такому форматі своїми колегами з Європи, США та Росії, і результат їх спільної діяльності, мовляв, вже лежить на столах у Дональда Трампа, Ангели Меркель, Еммануеля Макрона, Петра Порошенка і Володимира Путіна.
Членів даної "закритої групи" переговорників Гриценко розкривати не став (такий ніби як був домовленість), зате поспішив розповісти про певні подробиці запропонованої стратегії по встановленню миру на Донбасі. Полягає вона в розгортання миротворчої місії ООН чисельністю 30-40 тис. військових і 5-6 тис. цивільних з тимчасовим люфтом від трьох до п'яти років. На перших порах повинен бути перекритий неконтрольований Україною ділянку кордону, проведено розмінування, розформовані два окупаційних армійських корпуси і фейкові державні структури ДНР і ЛНР, а також виведений рубль і заведена гривня. Потім необхідно буде відновити систему життєзабезпечення, громадський порядок і створити умови для повернення на Донбас біженців-переселенців, після чого провести місцеві вибори. А наостанок Україна повинна повернутися в межі міжнародно визнаних кордонів за станом на лютий 2014 р., включаючи Крим.
Правда, Гриценко не може назвати, як вирішити головну проблему — змусити Путіна погодитися на цей мирний план.
Тим більше що напрацьоване "закритою групою" дуже нагадує відкриті пропозиції з "блакитним каскам", зроблені вже досить давно Порошенко і підтримані і Вашингтоном (в практичній площині схожий план намагається нав'язати на своїх переговорах з Сурковим спецпредставник Держдепартаменту США Курт Волкер, але поки безуспішно), і Берліном і Парижем. Тобто саме в тому форматі, на унікальності якого так наполягає Гриценко. Іншими словами, в разі президентства останнього в питанні реінтеграції окупованих Росією українських територій мало що зміниться — упор буде залишатися на військовому, а на політико-дипломатичному підході для примусу Кремля до світу, скільки б Гриценко не критикував за подібну методику Порошенко.
Панацея економічних утопій
Що ж стосується суто економічної програми лідера "Громадянської позиції", то, незважаючи на заявлений їм власний лібералізм, він дуже чутливий до сподіванням більшості українських виборців, тому не особливо популярну в народі ідею відкриття ринку землі підтримувати абсолютно не бажає. "Який ринок землі? Це навіть не базар буде, землю скуплять кілька сімей, причому задешево, ціну землі вони пропагують близько 20 тис. грн за гектар", — стверджує Гриценко, підкреслюючи, що "зараз наша країна декапіталізована, в ній все обесценено, заводи, фабрики, земля, праця людини". Ось коли вартість гектара досягне хоча б 10 тис. євро, то інша справа, а поки все залишиться так, як є.
До речі, Гриценко заявляє про те, що за його президентства відбудеться капіталізація всього, в тому числі і належить олігархам, як мінімум в 10 разів, без будь-яких інвестицій і лише шляхом боротьби з корупцією, деофшоризації і створення справедливих судів, що захищають права і власність всіх і кожного.
При цьому, за його словами, він взагалі знищить олігархат як клас, але великі бізнесмени (екс-олігархи) зможуть спати спокійно, якщо стануть працювати в рамках закону, хоча їм, бізнесменам, все ж доведеться доплатити, повернути країні вкрадене або несправедливо присвоєне, підтримавши армію, країну і втомлений зубожілий народ на новому важливому етапі". І, що показово, нікому з товстосумів свій особистий рахунок Гриценко не виставляє, крім єдиного "вибраного" — Ігоря Коломойського. Так, дніпровському олігарху він має намір продати назад Приватбанк за якісь 165 млрд грн. Зате ніяких персональних спеціальних пропозицій від Гриценка не було ні для Ріната Ахметова, ні для Дмитра Фірташа, не кажучи вже про старих знайомих Сергія Льовочкіна і Віктора Пінчука.
Але ще більш утопічним виглядає виконання Гриценко своєї обіцянки залучити достатні фінанси для підвищення пенсій і мінімальних зарплат за рахунок лише подолання корупції на митниці, яка, за оцінкою неназваних західних експертів, нібито коштує Україні близько 140 млрд грн на рік. "Коли кажуть, що не вистачає на медицину, на освіту, але це тільки митниця, це перетин кордону товарами. Але це ще не все. Є ще й фінансова сфера, банківська, де розкрадаються величезні кошти, є ще така історія, яка називається офшори", — зазначив Гриценко українців в ефірі одного з телеканалів у серпні 2018 р. Так що, за його словами, вже незабаром ніякі кредити МВФ нам не потрібні будуть зовсім, зате підвищити стандарти життя вдасться до такого рівня, що наші люди не їхали б в Польщу за 600 євро в місяць, а отримували їх тут. Одним словом, що звучить, звичайно, красиво та віриться насилу.
Читайте також:
