Не знімуть, то полякають. Чи почнеться Верховна Рада з відставки Разумкова
У ЗМІ та соціальних мережах активно пишуть про ймовірну відставку спікера парламенту. Називають і його наступника — віцеспікера Руслана Стефанчука. Але чи варто Дмитру Разумкову побоюватися за своє крісло?
Конфлікт між головою Верховної Ради Дмитром Разумковим і президентом Володимиром Зеленським має свою історію, і щоразу, коли між ними відбуваються сварки, в ЗМІ починають "знімати" спікера з посади. Зараз — черговий такий випадок. З тією різницею, що про відставку Разумкова говорять як про одну з інтриг нового політичного сезону.
Нагадаємо ті лінії конфлікту, які вийшли в публічну площину. Ще в лютому минулого року в ряді ЗМІ повідомляли про нібито неприємну розмову, що відбулася між спікером і президентом. Перший говорив, що не хоче брати на себе негатив через постійні зашквари "слуг", а другий у відповідь запропонував спікеру покинути пост. До слова, в Комітеті виборців України підрахували: за два роки в Раді кожен пʼятий "слуга народу" став фігурантом гучного скандалу.
Наступний конфлікт виник в розпал минулорічного протистояння між Банковою і Конституційним Судом. Президент хотів розпустити норовливий суд, а спікер запропонував свій варіант вирішення проблеми. В результаті Зеленський відмовився махати шашкою над головами всіх конституційних суддів і завдав точкового удару по двох постатях — голові КСУ Олександру Тупицькому і судді Олександру Касмініну, скасувавши своїм указом укази ще Віктора Януковича про призначення цих двох суддями Конституційного Суду. 14 червня Верховний Суд визнав указ Зеленського незаконним.
Уже цього року спікер не голосував за санкції проти "каналів Козака — Медведчука", він дозволяв собі сумніватися в доцільності введення санкцій без рішення судів. Після прийняття в першому читанні закону про олігархів Разумков, як і обіцяв, подав до нього поправки, які відбирають у Радбезу можливість складати реєстр олігархів. А в цьому, власне, і сенс антиолігархічного закону: хто олігарх, а хто ні, вирішує підконтрольна Зеленському РНБО.
Наприкінці липня в стосунках спікера і президента зʼявилися ознаки різкого загострення. Разумков в Одесі відвідав муніципальний форум, організований Асоціацією міст України, де головує мер Києва Віталій Кличко. Паралельно з цією подією проходило засідання Конгресу місцевих і регіональних влад, главою президії якого обрали Андрія Єрмака. Присутність Разумкова на заході Кличка явно стала подразником для Банкової. Далі — гірше. Спікер не брав участі у виїзному засіданні РНБО в Донецькій області, він у цей час знаходився з робочою поїздкою в Миколаївській і Одеській областях. Але коли Разумков зібрався з візитом у зону ООС, виявилося, що новий головком ЗСУ Валерій Залужний заборонив чиновникам відвідувати ці території. З боку поведінка двох перших осіб держави виглядала, як у дитячому віршику: "Не грайся моїми іграшками, не сідай на мій горщик. Ти мені більше не подружка. Ти мені більше не дружок".
Відразу ж після цих подій і пішла хвиля публікацій про нібито бажання Офісу президента відправити Разумкова у відставку через його надмірну самостійність, яка втомила президента. Але чи будуть конкретні дії? Верховній Раді треба буде приймати рішення, необхідні Банковій, але сумнівні з точки зору права. Як той самий закон про олігархів, у якому закладено конфлікт інтересів. Подібні неоднозначні законопроєкти без порушення регламенту протягнути через сесійний зал складно. А Разумков порушувати регламент не хоче, тим самим ставши серйозною перешкодою планам ОП. Звідси і резонне бажання поміняти головуючого в парламенті на слухняного. Але тут бажання не збігаються з можливостями.
Разумкову в спікерському кріслі дуже комфортно, а компромату, здатного примусити його до відставки, немає, інакше б якісь фрагменти вже гуляли по мережі. Тобто добровільно Разумков не піде, а голосів за його зняття немає. Судячи з коментарів "слуг", вони не хочуть, щоб конфлікт між Офісом президента і особисто головою Ради розколював фракцію. Навесні журналісти підрахували, що в умовну "групу Разумкова" входять до 10 депутатів монобільшості. На перший погляд, дуже мало, але тут питання треба ставити інакше: скільки "слуг народу" повністю і беззаперечно орієнтується на ОП, а не на зовнішні групи впливу. Тому якщо і буде спроба зняти спікера, то з високою часткою ймовірності вона не увінчається успіхом. Принаймні зараз. А хвилі публікацій про швидку відставку Разумкова більше схожі на організовані вкидання — "привіти" з Офісу президента. Щоб норовливий спікер не розслаблявся і памʼятав, хто замовляє музику.
