Догляд по-російськи. Чому злив Путіним Донбасу - це пастка
Останні кілька тижнів на тлі незрозумілого розвороту американської зовнішньої політики, в наших ЗМІ почалася справжня істерія, яку можна описати кількома фразами "Путін зливає Донбас", "Росія готується піти з окупованих територій".
Причому масла у вогонь додають і заяви політиків різного рангу - від міністра внутрішніх справ Авакова, який готує прикордонників до взяття під контроль кордону в цьому році, до військового губернатора Донеччини Михайла Жебрівського, який прямо говорить про можливості і майже неминучість швидкого вирішення питання Донбасу. Останньою гучною заявою на цю тему стали слова заступника міністра з питань тимчасово окупованих територій Георгія Туки про згортання конфлікту найближчої осені. І ці думки поступово буквально втовкмачували у свідомість пересічного українця.
Тим більше, що зробити це досить просто - даних з того боку просто немає. Вірніше, вони як би є в тому ж інтернеті - благо "нові республіки" приділяють інформаційної складової своєї діяльності досить багато уваги, однак вірити їм просто не можна. Це як зі "ста тисячами обстрілу території ДНР", про які кожен день мовить "говорящая голова" Басурин. Тому реально про стан справ у "республіках" можна судити тільки на основі особистих контактів та інформації, яку сяк-так можна перевірити.
А реальність на сьогодні така. Соціальну сферу за 2,5 року владі "недореспублик" вибудувати вдалося. І сталося це з-за того, що практично всі держслужбовці і більшість обраних мерів залишилися на своїх місцях і завдяки напрацьованим роками особистим контактам, досвіду нічого не розвалилося відразу. Хоча, звичайно, та ж система тепло - та водопостачання, каналізація без капітальних вкладень рано чи пізно почнуть розвалюватися, але запас міцності, закладений ще радянськими інженерами при проектуванні і багатомільярдні українські вкладення на її підтримку напередодні "Євро-2012" цілком дозволяють в найближчі кілька років не замислюватися над цією проблемою (принаймні в Донецьку).
У цьому плані характерні сфера освіти та медицини, де не спостерігається масового виїзду вчителів і медиків в Україну або Росію і закриття на цьому тлі шкіл і лікарень. Мало того, завдяки частковому введення російських шаблонів, зарплати у колаборантів навіть зросли порівняно з довоєнними українськими. Природно, що саме ці відносно задоволені своїм життям і становищем у суспільстві бюджетники і складають масовку на різних заходах, які так люблять показувати по російському ТБ, і по суті є "живим щитом" у разі початку активних бойових дій.
Проблему великої кількості пенсіонерів, якими так славився" Донбас до війни, блискуче (іншого слова, на жаль, немає) вирішили з допомогою українського бюджету. І хоча наприкінці минулого року почався процес верифікації одержувачів соціальної допомоги на прикордонних територіях, проте в реальності велика частина отримує всі належні виплати. І так - це не тільки пенсії, але й допомогу по народженню дитини, регреси тощо, тощо.
А зменшення фінансової допомоги від Росії, про який говорять багато наші експерти, торкнулося тільки однієї сфери - скажімо так "оборонної". Після року невдалих спроб привести бандформування до якогось подобою армії, російські військові прийшли до невтішного висновку, який влучно описується народною мудрістю щодо кулі і певної субстанції. Тому витрати на грошове утримання солдатів-контрактників "народних міліцій" стали різко урізати на користь формування на кордоні України додаткових частин кадрової армії Росії. Адже абсолютно очевидно, що в разі великомасштабної війни основний тягар бойових дій доведеться нести російської армії (як це було, наприклад, взимку 2015 року в Дебальцево), а частини "гібридної" армії призначені тільки для одного - щоб у разі чого дати хоч якийсь час для розгортання "північного сусіда" в бойові порядки.
Що стосується промислового виробництва і товарообігу, то тут "молоді республіки" з величезною допомогою російських фахівців прийшли до якогось досить ефективному в економічному плані симбіозу, коли працюючі шахти і підприємства (того ж Ріната Ахметова) фактично платять подвійні податки - як в Україні, так і на місці. А як тільки виникає потреба в нових грошових вливань, то в хід йде автомат.
Так було, наприклад, в кінці минулого року з найбільшим виробником флюсового вапняку - Комсомольським рудоуправлінням. Тоді для того, щоб закрити дірку в "бюджеті" підприємству був виставлений колосальний рахунок "за користування земельними ресурсами ДНР", а для того, щоб власник (все той же Ахметов) був більш зговірливими реквізували всю бухгалтерську документацію за останні п'ять років і посадили "на підвал" генерального директора.
Не варто скидати з рахунків і офіційні і неофіційні поставки вугілля в Україну, які приносять серйозні гроші. І відмовитися від них Україна в осяжному майбутньому не зможе, просто немає таких величезних грошей, щоб перепрофілювати ТЕЦ на інший вид палива або навіть марку вугілля, а інвестори не поспішають приходити у воюючу країну з корупційними схемами.
Що стосується малого бізнесу - насамперед перепродажу продуктів і речей повсякденного попиту, то і тут на допомогу прийшли росіяни - благо кордон відкрита. На Кубані, в Ростовській області відкрилися десятки переробних підприємств, які женуть свою продукцію на окуповані території. Дуже поганої якості, не сертифіковану в самій Росії, але дешеву, що покриває всі недоліки.
Тому, до речі, і боротьба з контрабандою, про яку багато говорять у нас, вкрай неефективний інструмент впливу на "республіканців" - вже зараз весь асортимент продуктових магазинів закрито на 80% російськими і частково білоруськими продуктами.
По всій видимості, наші медіа свідомо чи ні стали одним із знарядь інформаційної війни, розв'язаної проти України. Адже росіянам дуже вигідно представити ситуацію так, щоб в Україні вірили що Донбас "зливають" і варто тільки натиснути - все впаде, як картковий будиночок. І таким чином спровокувати на військове загострення, яке обов'язково обернеться новими масовими людськими втратами (нападник завжди несе в рази більші втрати, ніж той, що обороняється). А наше суспільство до таких втрат не готове, зате готовий звинувачувати "злочину владу" у всіх мислимих гріхах.
Підводячи невтішні для нас підсумки, варто сказати, що говорити про "зливі Путіним Донбасу" на сьогодні ще дуже і дуже рано і ті, хто говорить про це або зовсім не володіють ситуацією, або підіграють Кремлю. Будемо сподіватися, що наші військові і політики, які приймають рішення, більш адекватно оцінюють ситуацію і не підуть на необдумані кроки.
