Удар по Йованович: чи Зможе Луценко очолити партію антиамериканську

Чутки про можливе дострокове повернення на батьківщину посла США в Україні Марі Йованович поширюються в українському медіапросторі з дивовижною швидкістю. Загальновідомих підстав для цих чуток два. Перше — це заява генерального прокурора Юрія Луценко в інтерв'ю впливовому американському виданню HillTv, що під час першої зустрічі з ним посол США в Україні Марі Йованович передала йому перелік людей, стосовно яких не можна проводити розслідування, передає Depo.ua.

У Посольстві США в Україні на заяву Луценка вже відповіли, назвавши його не відповідним дійсності. Звичайно, якщо слова генпрокурора все ж правдиві, подібні дії можуть стати підставою для відкликання посла. Або навіть оголошення її персоною нон-грата. Втім, в цьому місці виникає закономірне питання: якщо посол іноземної держави намагалася чинити тиск на Юрія Луценка в 2016 р., чому він "згадав" про це тільки в 2019-му? Або Юрій Віталійович образився за надані $4 млн, які Держдеп обіцяв направити "на реформи в Генпрокуратурі", а, оцінивши реальний професіоналізм реформаторів, скерував на інші проекти?

У цій історії треба зрозуміти мотиви Юрія Луценка. Створюється враження, що генпрокурор побив горщики з американським послом і, можливо, навіть прагне, щоб Йованович відкликали раніше, ніж до кінця її повноважень (через рік). В ідеалі — після президентських виборів. Але набагато цікавіше можлива ставка Луценка на антиамериканську риторику, завдяки якій генпрокурор може в теорії очолити антиамериканську партію, отримавши підтримку українських еліт, які не зовсім задоволені діяльністю американців. Що це будуть за еліти — теж цікаве питання. Не варто забувати, що у нас скоро вибори і можлива зміна президента, після чого восени відбудуться вибори до парламенту. Луценко певною мірою пробиває собі імунітет. За тією ж логікою, за якою антикорупціонерів не може чіпати влада, американці не можуть чіпати "антиамериканцев", в які мітить генпрокурор. І власною заявою він показав, що йому є чим оборонятися. Особливо якщо йому доведеться покинути пост в ГПУ і готуватися до парламентської осені.

І зараз, після заяв Луценка, виникають чіткі асоціації з президентом Петром Порошенком, який нібито і не причетний до слів генпрокурора, але всі ж розуміють, до кого наближений Луценко. Потрібно зараз Порошенко так відкрито сваритися з американцями, а саме демократами? Навряд чи. Тому що Трамп не вічний і не можна вгадати, як колись українські чиновники вже не вгадали з Клінтон.

Крім історії з "наїздом" Луценко на Йованович, є ще матеріали, в яких журналісти намагаються пов'язати потрапляння посла в немилість через нібито її причетність до "справи Манафорта". Суть їх зводиться до того, що США від України отримали дані про те, що директор НАБУ Артем Ситник і спецпредставник ФБР в Україні Карен Гринавей причетні до витоків у справі про "чорну бухглтерии" Партії регіонів, на якій було побудовано другу справу проти екс-керівника виборчого штабу Трампа Пола Манафорта. І в цьому нібито як-то була задіяна Йованович. За що Трамп дуже-дуже розлютився на всіх причетних і тепер всіх-всіх звільнить, а може навіть засудить. На користь цієї версії ніби виступають і записи "бурштинового" народного депутата Борислава Розенблат (з подробицями особистого життя якого можна ознайомитися у судовому реєстрі України), на яких людина з голосом директора Національного антикорупційного бюро Артема Ситника начебто каже, що допомагав кандидату у президенти США Хілларі Клінтон на виборах в 2016 р.

Версія ця неспроможна від початку і до кінця. По-перше, Держдепом США керує Майк Помпео — один з найбільш надійних і потужних союзників Трампа. Звичайно, їх ситуативний союз, але це не міняє суті. І ось відомство союзника Трампа називає наїзди Луценка "обурливою фабрикацією". Що свідчить про те, що використовувати "українських союзників у боротьбі з ворогами Манафорта" там не збираються. І ставлять честь мундира свого відомства далеко вище можливості помститися неугодним співробітникам. Взагалі, бажання зберегти пристойний імідж власного відомства — це мотивація, геть незрозуміла для багатьох українських чиновників.

Це одна сторона проблеми. А інша полягає в тому, що Дональд Трамп і його команда — це далеко не вся повнота влади в США. Більше того, чинна адміністрація — одна з найбільш слабких за останні 30-40 років. В силу очевидних причин Трамп втратив велику частину реальних можливостей і повноважень у своєму конфлікті з Конгресом США. Де погляд на ситуацію з Манафортом зовсім інший, ніж у Білому домі. І ставлення до Манафорту різко негативне не тільки у законодавців, але й у пересічних громадян США. Штука в тому, що вина Пола Манафорта повністю доведена в американському суді. А "вина" тих, хто допоміг американському правосуддю "закрити" екс-керівника виборчого штабу Трампа за абсолютно реальні злочини, доведені в ході змагального судового процесу, досі залишається не більш ніж темою для політичних спекуляцій. Тому що одна справа — дострокова відставка з не озвучених причин (як сталося з Карен Гринавей, а може, поки теоретично, трапитися з послом Марі Йованович). І зовсім інша справа судовий вирок з призначеним строком ув'язнення.

Враховуючи все вищесказане, можна зробити певний висновок. Через бажання за допомогою попадання в "трампівський мейнстрім" вирішити якісь свої локальні політичні проблеми українські чиновники ризикують влаштувати повторний "марафон по граблях". Як у свій час Київ робив надмірну ставку на Хілларі Клінтон і в результаті опинився в дуже цікавій ситуації після перемоги Дональда Трампа. Зараз спостерігається певний зворотний рух, яке через неповних два роки — після цілком ймовірної зміни керівництва Білого дому — може мати той же результат. Не кажучи вже про те, що сваритися з Конгресом зараз небезпечніше, ніж тримати дистанцію з чинним президентом США. Подібна перспектива є явно надто великою ціною за можливість ГПУ зайвий раз штовхнути НАБУ або особисто Йованович.

Зате, якщо в результаті декількох дивних наїздів з боку українських чиновників на Державний департамент та його службовців у США, наприклад, приймуть рішення пригальмувати передачу військової допомоги Україні, то немає ніякої впевненості, що винуватці такої ситуації кинуться компенсувати втрати українських збройних сил з власної кишені, ладу, наприклад, патрульні катери "за рахунок Генпрокуратури". Тому "антипосольские" і "антигосдеповские" ігри здаються спробою заробити власний капітал ціною шкоди національним інтересам України. Варто пам'ятати, що Йованович, навіть повернувшись в США, залишиться дипломатом зі зв'язками. А також може багато розповісти тому ж Трампу про те, що відбувається у нас.