Вбивця термінаторів. Скільки бурятів ВСУ настріляють з американських "Барретов"
Як повідомила впливова газета The Washington Post, Державний департамент США за підтримки адміністрації затвердив комерційну ліцензію на продаж Україні партії 12,7-мм (вірніше .50 BMG (Browning machine gun) снайперські гвинтівки Barrett M107A1, боєприпасів і супутнього майна до них.
Угода загальною вартістю $41,5 млн повинна пройти по лінії Direct Commercial Sales, тобто не потрапляє під визначення військової допомоги (і, отже, не входить в ті $350 млн військового бюджету).
І, незважаючи на те що це всього лише ліцензія і поставок варто очікувати в найближчі пару місяців, це вкрай важлива для ЗСУ інформація на тлі зростаючих втрат від снайперського вогню противника.
Причому ці гвинтівки не є чимось новим для українських солдатів - ще з кінця 2014 р. по різних каналах почалися закупівлі таких гвинтівок. Так, в грудні 2014 р. через державну компанію "Укрінмаш" (у складі ДК "Укроборонпром") 15 гвинтівок було придбано для потреб Сил спеціальних операцій, а в березні 2015 р. - 52 "стовбура" для потреб Національної гвардії України (через компанію AMI Global Security з дозволу Державного департаменту) на суму $502,94 тис. Були закупівлі і пізніше - принаймні такі гвинтівки "світилися" на фото і відео на озброєнні морської піхоти, так і, наприклад, Державної прикордонної служби.
При цьому не можна не помітити, що більшу частину гвинтівок Україна закуповувала як би в приватному порядку: уряд США "закривала очі", вважаючи це продажем мисливської зброї, приватним бізнесом - адже "Барретты" в країні знаходяться у вільному продажу на комерційному ринку.
Зазначимо, що поставка такої великої партії важких гвинтівок є елементом стратегічного планування та розвитку ЗСУ. Ще при появі перших зразків "Барретов" у 2015 р. в середовищі військових експертів і кадрових військових розгорнулася дискусія, яка зрештою звелася до наступних висновків: постачання великої партії такої зброї буде ефективною тільки за заздалегідь підготовлених стрільців - умовно кажучи, снайперів, насиченні підрозділів цифровим зв'язком, тепловізорами і просто біноклями. Є всі підстави думати, що через два роки ситуація зі снайперами змінилася настільки, що ми можемо сміливо витратити таку чималу суму на закупівлю партії гвинтівок і це реально позначиться на ситуації на лінії зіткнення. Причому підготовка таких снайперів буде кардинально відрізнятися від "звичайного" снайпера, де "кожен постріл - в ціль", ефективність застосування такої гвинтівки, насамперед, у можливості відстріляти серію по цілі з гарантованою можливістю ураження.
Що стосується ефективності, то, незважаючи на те, що гвинтівка калібру 12,7 мм є досить неповороткою в армійських умовах (ну, принаймні, на тлі більш легкої СВД або комерційної калібру .338), проте має, без сумніву, феноменальними бойовими властивостями (що визнається у всьому світі - "Барреты" складаються на озброєнні більш ніж 30 країн) і може бути визнана одним із засобів вогневої підтримки мотопіхотного підрозділу.
Такі гвинтівки на заході зазвичай називають "антиматериальными", а навіть скоріше "антитранспорными", і є чому - маса і енергія кулі .50 BMG дозволяють зупиняти легкобронированную техніку, аж до бронетранспортера типу БТР-80, на відстані до кілометра (за умови попадання під вдалим кутом), а неброньовану техніку типу вантажівки "Урал" і далі - до двох кілометрів.
Робота по живій силі супротивника взагалі може бути визнана негуманною - як пишуть у військових довідниках "тимчасова деформація тканин при попаданні такого боєприпасу має радіус в 70 см". Якщо говорити простіше - людини може просто розірвати при попаданні в будь-яку частину тіла. Якщо говорити про дальності, то людині навіть відносно слабо підготовлений стрілок може працювати на відстані до кілометра.
І, до речі, про підготовку - використання такого дорого зброї з досить дорогими патронами накладає певні обмеження і на снайпера. Тепер стріляти на відміну від умовно безкоштовних 12,7-мм патронів до ДШКМ за "всьому, що ворушиться" буде не дорого, а дуже дорого і тому буде припинятися командуванням на корені.
Тому тут у всю висоту стає питання забезпечення боєприпасами - "Барреты" вимагають досить великої кількості дорогих боєприпасів і у відношенні "ціна-ефективність" програють навіть таких, здавалося б, волонтерським виробам типу переробки кулемет ДШКМ за типом ДШКМ-ТК, для яких є повний асортимент патронів, включаючи трасуючі і бронебійно-запальні. Причому, як показали бойові дії, на дальності ефективного вогню (до одного кілометра) він не менш яскравий, ніж дорожчий американський "Баррет".
Однак те, що є однозначним - з масовим насиченням військ західними гвинтівками зміниться і сама культура снайпінгу - вона явно стане ближче до західної, яку ми звикли бачити в численних голлівудських блокбастерах про війну в Іраку чи Афганістані. Та й сам "Баррет" є кінозіркою - його забійну силу можна було побачити в безліч фільмів - від "Хижак 2" зразка 1990 року до відносно свіжих "Покоління вбивць", "Рембо IV" і "Термінатор 5. Генезис".
В цілому ж майбутнє отримання партії гвинтівок можна оцінити не тільки як бонус на фронті, але і як важливий політичний прорив. Адже, як сказав один з високопоставлених представників Конгресу, "Ми перейшли Рубікон, це летальний зброю, і я передбачаю, що далі буде ще більше". Ймовірно, не є простим збігом і те, що Канада на цьому тижні також схвалила оборонні летальні продажу Україні, що відбулося, тільки якщо б канадське уряд знав, що Сполучені Штати готові до цього.
